Кримські татари
| Кримські татари | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||
| Кількість | від 500 тис. до 6 млн.[1][2][3] | ||||||||||||
| Ареал |
 Болгарія:3,000 | ||||||||||||
| Раса | європеоїди | ||||||||||||
| Походження | половці та інші дополовецькі тюркські та нетюркські народи Криму | ||||||||||||
| Близькі до: | Ногаї, Кумики, Балкарці, Караїми, Татари | ||||||||||||
| Входить у | тюрки | ||||||||||||
| Мова | кримськотатарська | ||||||||||||
| Релігія | Іслам суннітського толку ханафійського мазгабу | ||||||||||||
.jpg)
|
Кри́мські тата́ри (крим. qırımtatarlar або qırımlılar , в однині qırımtatar або qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з малочисельними караїмами та кримчаками кримські татари відносяться до корінного населення Кримського півострова[4][5]. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.
Проживають на півдні України (переважно в АР Крим, а також в Херсонській та Запорізьскій області — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінками на 2012 рік[6]), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн[7]), Румунії (20 тис., 2011), Узбекистані, Росії (найбільше — у Краснодарському краї), 2,4 тис., 2010), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про етнічний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час імігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримцями, а турками з кримськими корнями.[8]
Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу.
Зміст
- 1 Назва
- 2 Субетноси
- 3 Мова
- 4 Етногенез
- 5 Історія
- 6 Розселення
- 7 Житло
- 8 Одяг
- 9 Культура кримських татар
- 10 Див. також
- 11 Примітки
- 12 Література
- 13 Посилання
Назва[ред. | ред. код]
- кримські татари або просто татари — вживається в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17-18 століть. Сьогодні вживається переважно в україномовних та іншомовних академічних виданнях, що присвячені вивченню цього етносу.
- кримчаки[9] — історична українська назва.
- кримці — вживається переважно в хроніках та документах Московського царства, зрідка в українських піснях та історичній літературі.
- кырымтатарлар(крим. qırımtatarlar) — сучасна самоназва, яка використовується переважною більшістю кримських татар.
- татарлар (крим. tatarlar) — одна з історичних самоназв.
- киримли (крим. qırımlı) — друга історична самоназва, яка використовувалась (та використовується) кримськими татарами з півострову для позначення зв'язку з Кримом.
- мурзаки — історична зневажлива назва[10].
Етнонім «кримські татари»[ред. | ред. код]
Факт того, що в загальноприйнятій назві кримських татар присутнє слово «татари», часто викликає непорозуміння і питання про те, чи не є кримські татари субетнічною групою волзьких татар, а кримськотатарська мова — діалектом татарської. Назва «кримські татари» залишилося в російській мові з тих часів, коли майже всі тюркомовні народи Російської імперії іменувалися татарами[11]: карачаївці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі, або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари) тощо. При цьому важливо також відзначити, що кипчаки (половці), нащадками яких є сучасні кримські татари в якості самоназви використовували етнонім «татари» (полов. tatarlar), підтвердженням чому є відоме письмове джерело куманської мови — Кодекс Куманікус, створене в Криму мовою дуже близькою до сучасної кримськотатарської мови[12]. Крім того, самі кримські татари у часи Кримського ханства, ще до утворення Російської імперії, і аж до початку 90-х років XX століття в якості самоназви використовували виключно етнонім «татари» (крим. tatarlar)[13]. Кримські хани у своїх титулах також позначали себе «великими падишахами всіх татар» (крим. barça (böten) tatarnıñ uluğ padişahı)[14]. Кримські татари є нащадками тюркських та інших народів та племен, що населяли Східну Європу задовго до монгольської навали.
Субетноси[ред. | ред. код]
У складі кримськотатарського народу виділяють три етнографічні групи. Перша сформувалася на південному березі Криму, друга — в гірсько-передгірській частині півострова і третя в кримському степу.
Побережани — яли бойлу[ред. | ред. код]
Південнобережці або яли бойлу (крим. yalı boylu — «побережани», від yalı — берег, boy — довжина, протяжність, -lı — суфікс, що творить від назви місцевості назву людини, що проживає в ній) — уродженці південного узбережжя Криму. В етногенезі цієї групи основну роль зіграли греки, готи, малоазійські турки і черкеси, а в жителів східної частини Південного узбережжя є також кров італійців (генуезців). У жителів багатьох сіл Південного узбережжя аж до депортації зберігалися елементи християнських обрядів, успадковані ними від грецьких предків. Більшість ялибойлу прийняли іслам як релігію досить пізно в порівнянні з двома іншими субетносами: так, османський перепис населення 1542 року показує, що більшу частину населення південного берега на той момент становили християни[15].
Горяни — тати[ред. | ред. код]
Тати (не плутати з однойменним кавказьким народом) жили до депортації в горах (крим. dağlar) і передгір'ях або середній смузі (крим. orta yolaq), тобто на північ від ялибойлу і на південь від степовиків. Етногенез татів — дуже складний і не до кінця вивчений процес. У формуванні цього субетносу взяли участь практично всі народи і племена, що коли-небудь жили в Криму.
Степовики — ногаї[ред. | ред. код]
Ногаї проживали в степу (крим. çöl) на північ від умовної лінії Миколаївка — Спат — Феодосія. Основну участь в етногенезі цієї групи взяли західні кипчаки (половці) та східні кипчаки. У расовому відношенні ногаї — європеоїди з елементами монголоїдності (~10 %)[16].
Мова[ред. | ред. код]
Татарська та кримськотатарська мови хоч і є спорідненими через належність до тюркської мовної групи, не є найближчими родичами. Найбільш близькими до кримськотатарської мови є карачаєво-балкарська, кумицька та ногайська з кипчацьких мов та турецька й азербайджанська з огузьких.
| Рідна мова кримських татар за переписом 2001 року[17] | |||
|---|---|---|---|
| все населення | міське населення | сільське населення | |
| кримськотатарська | 92,0 % | 89,1 % | 93,5 % |
| російська | 6,1 % | 8,5 % | 4,9 % |
| українська | 0,1 % | 0,1 % | 0,1 % |
| інша | 1,7 % | 2,3 % | 1,4 % |
Рідна мова кримських татар у районах та містах обласного підпорядкування АРК:
| кримськотатарська | російська | інша | |
| Сімферополь | 91,0 % | 8,6 % | 0,4 % |
| Алушта | 93,0 % | 6,4 % | 0,6 % |
| Армянськ | 81,3 % | 14,2 % | 4,5 % |
| Джанкой | 86,4 % | 13,1 % | 0,5 % |
| Євпаторія | 91,9 % | 7,8 % | 0,3 % |
| Керч | 76,8 % | 22,8 % | 0,4 % |
| Красноперекопськ | 85,3 % | 12,8 % | 1,9 % |
| Саки | 90,4 % | 8,8 % | 0,8 % |
| Судак | 97,9 % | 1,8 % | 0,3 % |
| Феодосія | 89,8 % | 9,9 % | 0,3 % |
| Ялта | 82,2 % | 16,5 % | 1,3 % |
| Бахчисарайський район | 93,3 % | 5,1 % | 1,6 % |
| Білогірський район | 97,6 % | 1,9 % | 0,5 % |
| Джанкойський район | 92,9 % | 6,6 % | 0,5 % |
| Кіровський район | 92,8 % | 4,7 % | 2,5 % |
| Красногвардійський район | 91,6 % | 6,8 % | 1,6 % |
| Красноперекопський район | 89,1 % | 6,2 % | 4,7 % |
| Ленінський район | 94,9 % | 4,9 % | 0,2 % |
| Нижньогірський район | 93,6 % | 5,8 % | 0,6 % |
| Первомайський район | 91,4 % | 6,4 % | 2,2 % |
| Роздольненський район | 93,1 % | 6,4 % | 0,5 % |
| Сакський район | 92,8 % | 6,6 % | 0,6 % |
| Сімферопольський район | 95,4 % | 3,8 % | 0,8 % |
| Совєтський район | 94,4 % | 3,5 % | 2,1 % |
| Чорноморський район | 92,8 % | 6,3 % | 0,9 % |
| АР Крим | 93,0 % | 5,9 % | 1,1 % |
За переписом 2001 року, серед кримських татар України зазначили вільне володіння мовами:[18][19]
- кримськотатарською — 94,9 %
- російською — 85,9 %
- українською — 19,6 %
Населені пункти Криму, у яких кримськотатарську мову назвали рідною понад 50 % населення.[20]
| Населений пункт | Район | % татарськомовних |
| с. Трипрудне | Сімферопольський район | 91,7 |
| с. Дивне | Бахчисарайський район | 86,2 |
| с. Тимофіївка | Джанкойський район | 85,1 |
| с. Ключове | Кіровський район | 81,7 |
| с. Фонтани | Сімферопольський район | 81,7 |
| с. Вікторівка | Бахчисарайський район | 81,4 |
| с. Маківське | Кіровський район | 78,2 |
| с. Сари-баш | Первомайський район | 77,9 |
| с. Севастянівка | Бахчисарайський район | 76,6 |
| с. Розливи | Нижньогірський район | 75,2 |
| с. Живописне | Сімферопольський район | 75,0 |
| с-ще Громовка | Сакський район | 71,4 |
| с. Родники | Білогірський район | 70,7 |
| с. Річне | Совєтський район | 66,7 |
| с. Вишневе | Білогірський район | 65,8 |
| с. Ганнівка | Білогірський район | 65,0 |
| с. Новеньке | Бахчисарайський район | 64,6 |
| с. Андрусове | Сімферопольський район | 64,4 |
| с. Ходжа Сала | Бахчисарайський район | 64,4 |
| с. Ленське | Чорноморський район | 64,3 |
| с. Долинне | Кіровський район | 63,5 |
| с. Білокам'яне | Бахчисарайський район | 63,0 |
| с. Пробудження | Джанкойський район | 61,8 |
| с. Дачне | Бахчисарайський район | 61,5 |
| с. Дружне | Сімферопольський район | 61,0 |
| с. Дмитрівка | Первомайський район | 60,5 |
| с. Костянтинівка | Джанкойський район | 60,1 |
| с. Червоне | Роздольненський район | 60,0 |
| с. Новофедорівка | Джанкойський район | 59,1 |
| с. Шаумян | Сакський район | 58,9 |
| с. Дворіччя | Нижньогірський район | 58,6 |
| с. Опитне | Білогірський район | 58,6 |
| с. Ульянівка | Білогірський район | 58,5 |
| с. Вершинне | Сакський район | 58,3 |
| с. Красна Долина | Красногвардійський район | 58,3 |
| с. Ярке | Сакський район | 58,1 |
| с. Заливне | Нижньогірський район | 57,8 |
| с. Синьокам'янка | Білогірський район | 57,3 |
| с-ще Видне | Красногвардійський район | 56,1 |
| с. Верхня Кутузовка | Алушта (міськрада) | 55,8 |
| с. Трактове | Красногвардійський район | 55,1 |
| с. Нижня Голубинка | Бахчисарайський район | 55,0 |
| с. Тополі | Бахчисарайський район | 54,0 |
| с. Яковлівка | Білогірський район | 53,7 |
| с. Маркове | Совєтський район | 53,4 |
| с. Теплівка | Сімферопольський район | 53,2 |
| с. Надеждине | Красноперекопський район | 52,7 |
| с. Лібкнехтівка | Ленінський район | 52,5 |
| с. Руське | Білогірський район | 52,0 |
| с. Армійське | Джанкойський район | 51,9 |
| с. Українка | Сімферопольський район | 51,9 |
| с. Новомикільське | Красногвардійський район | 51,6 |
| с. Молочне | Красногвардійський район | 51,3 |
| с. Ніжинське | Нижньогірський район | 50,8 |
| с. Богатир | Бахчисарайський район | 50,5 |
| с. Корольове | Ленінський район | 50,4 |
| с. Дозорне | Білогірський район | 50,3 |
| с. Багата Ущелина | Бахчисарайський район | 50,0 |
Етногенез[ред. | ред. код]
Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить західним кипчакам, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а в західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. Єднальними засадами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.
Формування кримськотатарського етносу на основі половецької мовної культури[ред. | ред. код]
Основні етноси, що населяли Крим в давнину і середньовіччя, — таври, скіфи, сармати, алани, булгари, греки, кримські готи, хозари, печеніги, половці, італійці, малоазійські турки. Протягом століть народи, що знову приходили до Криму, асимілювали етноси, що жили тут до їх приходу або самі асимілювалися в їх середовищі[21][22][23].
Важлива роль у формуванні кримськотатарського народу належить західним кипчакам, відомим в історіографії під ім'ям половців. Кипчаки з XI—XII століття стали заселяти приволзькі, приазовські і причорноморські степи (які відтоді аж до XVIII століття іменувалися Дешт-і Кипчак — «кипчацький (половецький) степ»). З другої половини XI століття вони почали активно проникати в Крим. Значна частина половців сховалася в горах Криму, рятуючись після поразки об'єднаних половецько-руських військ від монголів та наступного розгрому половецьких протодержавних утворень у північному Причорномор'ї.
Історія[ред. | ред. код]
Кримське ханство[ред. | ред. код]
Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського ханства. Держава кримських татар — Кримське ханство існувала з 1441 до 1783 рр. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало в залежності від Османської Імперії та було її союзником. Панівною династією в Криму був рід Ґераїв, який заснував перший хан Криму Хаджі I Ґерай. Доба Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай Бора. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.
Російська імперія[ред. | ред. код]
У 1783 році внаслідок перемоги Російської Імперії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком доби в історії кримських татар, яку вони називають «Чорне століття». Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.
Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч із цим ішла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це призвело до того, що з мільйона кримських татар, що мешкали в Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що становило близько чверті всього кримського населення.
Кримськотатарське відродження[ред. | ред. код]
Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського (1851—1914). Він доклав великих зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджиман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму. Він також розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтеліґенції.
Громадянська війна[ред. | ред. код]
Дуже важкі наслідки для кримських татар мала Громадянська війна в Росії. В 1917 році після Лютневої революції був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Кримської народної республіки. Гаслом голови першого Курултаю, національного лідера, якого найбільше шанують кримські татари, Номана Челебіджіхана були слова: «Крим — для всіх кримлян». Але Челебіджіхана розстріляли більшовики 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних».
Радянська влада[ред. | ред. код]
Внаслідок голодомору 1921—1923 років загинуло приблизно 15 % кримських татари. У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримським татар. Та після нетривалого підйому національного життя, який розпочався внаслідок створення республіки (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет), відбулися сталінські репресії 1937 року. Було репресовано більшу частину кримськотатарської інтелігенції, зокрема відомі урядовець Велі Ібраімов та науковець Бекір Чобанзаде.
Депортація[ред. | ред. код]
У 1941 році Крим опинився під владою нацистів, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримській історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині було задіяно 32000 енкаведистів. Загалом було депортовано 193865 кримських татар, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей Російської РФСР.
Із травня по листопад 10105 кримських татар померли від голоду в Узбецькій РСРі (7 % депортованих до УзРСР). Близько 30000 (20 % вигнанців) померли протягом півтора року за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46 % депортованих.
Верховна Рада України своєю постановою від 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.[24]
Повернення[ред. | ред. код]
На відміну від інших народів, депортованих 1944 року і повернених на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 року. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбецькій РСР, зародився та почав набирати силу національний рух за право повернення народу до Криму. Активну боротьбу за право повернення кримських татар вели Мустафа Джемілєв, Юрій Османов, Петро Григоренко та багато інших.
Масове повернення почалося у 1989 році, і станом на 2013 рік у Криму мешкало близько 270 тис. кримських татар, що становить 13 % від загального населення. Найголовнішими проблемами кримських татар були масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованої з часу репатріації, кримськотатарських селищ.
| Населення Криму | Поч. 18 ст. | 1760—1770 | 1795 | 1816 | 1835 | 1850 | 1858 | 1864 | 1897 | 1917 | 1920 | 1926 | 1934 | 1937 | 1939 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Загалом, тис. | 467 | 454,7 | 156,4 | 212,6 | 279,4 | 343,5 | 331,3 | 198,7 | 546,7 | 749,8 | 718,9 | 713,8 | 832 | 996,8 | 1 123,8 | 1 201,5 | 2 135,9 | 2 430,5 | 2 024,056 |
| Кримські татари, % | 95,1 | 92,6 | 87,6 | 85,9 | 83,5 | 77,8 | 73 | 50,3 | 35,6 | 28,7 | 26 | 25,1 | 23,8 | 20,7 | 19,4 | - | 0,7 | 1,6 | 12,1 |
| Росіяни, % | - | - | 4,3 | 4,8 | 4,4 | 6,6 | 12,6 | 28,5 | 33,1 | 41,2 | 44,1 | 42,2 | 44 | 47,7 | 49,6 | 71,4 | 68,4 | 67,1 | 58,3 |
| Українці, % | - | - | 1,3 | 3,7 | 3,1 | 7 | 4 | - | 11,8 | 8,6 | 7,4 | 10,9 | 10,9 | 12,9 | 13,7 | 22,3 | 25,6 | 25,8 | 24,3 |
Кримські татари в Україні після розпаду СРСР (1991—2013)[ред. | ред. код]
1991 року було скликано другий Курултай і створено систему національного самоврядування кримських татар. Кожні п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), в яких бере участь усе доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс кримськотатарського народу (щось на кшталт національного уряду). Протягом усього часу існування головою Меджлісу був Мустафа Джемілєв. З листопада 2013 головою Меджлісу є Рефат Чубаров. Тоді ж було затверджено нову структуру Меджлісу, згідно з якою введено 5 посад заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу. Їх зайняли: Айдер Аджимамбетов, Наріман Джелялов, Аслан Омєр Киримли, Заур Смірнов, Ахтем Чийгоз.
Кримські татари послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському рухові в Криму. Незважаючи на це, у березні 2014 року Росія анексувала Крим, а кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову заборонила в'їзд до Криму. Кримські татари заявляють про невизнання російської окупації Криму[25][26].
Утиски кримських татар з боку російської влади після анексії Криму в 2014 році[ред. | ред. код]
3 березня — викрадено кримського татарина Решата Аметова, а 15 березня знайдено його закатоване тіло.
8 березня — підпал готелю, який належить кримським татарам.
17 березня — викрали громадського активіста Валіда Абу Юсуфа (етнічного росіянина Сергія Селенцова, що прийняв іслам), якого 31 березня було «видворено» з окупованого Криму.
20 березня — викрадено кримського татарина Нурі Сулейманова.
31 березня — побито 16-річного підлітка, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.
9 квітня — сплюндровано пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акиму Джемілєву.
21 квітня — напад мілітаризованих російських організацій на будівлю Меджлісу, щоб зняти український прапор.
26 квітня — в. о. прокурора Криму Наталія Поклонська винесла офіційне попередження члену Меджлісу кримськотатарського народу Різе Шевкієву через вивішування прапора України на будівлі Меджлісу.
22 квітня — кримськотатарській редакції ДТРК «Крим» в усній формі звеліли «не показувати» лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і низку членів Меджлісу.
2 травня — представники російських служб не допустили Мустафу Джемілєва в Крим.
3 травня — Мустафі Джемілєву заборонено повернутись до Криму.
4 травня — в. о. прокурора Криму Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення «екстремістської діяльності».
6 травня — російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.
13 травня — кримські суди прийняли на розгляд 55 справ стосовно 49 кримських татар, котрі брали участь у подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілєву було відмовлено у в'їзді до Криму.
16 травня — ФСБ провело обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.
16 травня — владою РФ заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня — пам'ятної дати для кримських татар.
13 червня — у Сімферополі у споруджувану мечеть «Чукурча-джамі» кинуто три пляшки із запалювальною сумішшю.
11 червня — заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід в парку Треньова.
24 червня — ФСБ провела обшук в будівлі медресе.
4 липня — окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону Рефату Чубарову в'їздити на територію Криму.
5 липня — окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області, через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.
22 липня — у кримськотатарському кафе «Мусафір» люди в масках влаштували обшук.
24 липня — головний редактор газети «Авдет» Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесіду у ФСБ.
5 серпня — повідомлення про заборону літератури кримськотатарською мовою.
19 серпня — кримським татарам заборонено проводити жалобний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму[27].
21 серпня — встановлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.
Вересень — виселення Меджлісу з будівлі Меджлісу.
Навчання кримськотатарською мовою[ред. | ред. код]
У 2012—2013 навчальному році у середніх загальноосвітніх школах Криму (без учнів шкіл-інтернатів та спеціальних класів, організованих при загальноосвітніх школах) освіту кримськотатарською мовою отримували 3,11 % учнів[28].
За даними окупаційної російської влади, у 2014—2015 році кримськотатарською навчались 4 740 школярів. З них 2 814 учнів навчалися в 15 школах з кримськотатарською мовою навчання, 1 926 — у класах з кримськотатарською мовою навчання, що функціонують в 62 школах Криму[29].
Станом на початок 2015/2016 навчального року, за даними міністерства освіти, науки і молоді Республіки Крим, в загальноосвітніх установах кримськотатарською мовою навчалося 5 083 людини (2,76 % учнів). У республіці продовжує діяти 15 загальноосвітніх установ з кримськотатарською мовою навчання; всього ж по республіці навчання кримськотатарською мовою організовано в 53 загальноосвітніх закладах 17 муніципальних районів і міських округів[30].
Після окупації Росією в Криму є практика відкриття в школах з кримськотатарською мовою навчання перших класів з навчанням російською, а також адміністративного тиску на батьків з метою переконати їх переводити дітей після здобуття початкової освіти в класи з російською мовою навчання. Вказується також на недостатню кількість місць в дошкільних освітніх установах з вихованням кримськотатарською[31].
Розселення[ред. | ред. код]
Кримські татари проживають в основному в Криму (близько 235—280 тис.), прилеглих регіонах Росії (2,4 тис., в основному в Краснодарському краї) і в прилеглих регіонах України (2,9 тис., в основному в Херсонській області), а також в Туреччині, Румунії (24 тис., в основному в повіті Констанца), Узбекистані (90 тис.[32], оцінки від 10 тис. до 150 тис.), Болгарії (3 тис.). У Туреччині проживає 5-6 млн людей, чиї предки в різний час (з кінця XVIII до початку XX століття) переселилися в цю країну з Криму. Це дає привід кримськотатарським громадським організаціям Туреччини стверджувати, що в країні живе кілька мільйонів кримських татар.[33] Однак більша частина нащадків кримськотатарських іммігрантів в Туреччині асимілювалася і вважає себе турками. Фактична кількість кримських татар у Туреччині невідома, оскільки дані про етнічний склад населення країни в Туреччині не публікуються.
| 1897 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| міські поселення | 38 738 | 59 696 | 1 331 | 1 150 | 15 632 | 84 116 | ||
| сільські поселення | 140 356 | 159 183 | 2 223 | 5 486 | 31 175 | 164 077 | ||
| всього | 189 821 | 179 094 | 218 879 | 193 | 3 554 | 6 636 | 46 807 | 248 193 |
Перепис 2014[ред. | ред. код]
Перепис населення в окупованій Автономній Республіці Крим проводився з 14 по 25 жовтня 2014 року. Оголошення попередніх підсумків перепису здійснено в грудні 2014 року. Остаточні підсумки повинні бути опубліковані до 1 Травня 2015 року. Перепис є першою подібною подією на території Республіки Крим і Севастопольської міськради після їх анексії РФ. Оскільки перепис населення є одним з етапів перехідного періоду, одна з головних його цілей — уточнення соціально-демографічних змін на півострові, що відбулися з моменту проведення останнього перепису населення. Бюджет перепису склав 387 млн руб. Гроші були виділені з федерального бюджету РФ. За міжпереписний період 2001—2014 років населення Автономної Республіки Крим скоротилося на 135 тис. осіб або на 6,7 %. Населення Севастопольської міськради, навпаки, збільшилося на 18 тисяч або на 4,8 %.
Міжпереписна динаміка національного складу:
| осіб,
1989 |
Частка від
тих, що вказали свою |
осіб,
2001 |
Частка від
тих, що вказали свою |
осіб, 2014 |
Частка від
вказавших свою | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| росіяни | 1629542 | 67,05 | 1450394 | 60,67 | 1492078 | 67,90 |
| українці | 625919 | 25,75 | 576647 | 24,12 | 344515 | 15,68 |
| кримські татари | 38365 | 1,58 | 245291 | 10,26 | 232340 | 10,57 |
| татари | 10762 | 0,44 | 13602 | 0,57 | 44996 | 2,05 |
| білоруси | 50054 | 2,06 | 35157 | 1,47 | 21694 | 0,99 |
| вірмени | 2794 | 0,11 | 10088 | 0,42 | 11030 | 0,50 |
| інші | 73059 | 3,01 | 70030 | 2,93 | 50911 | 2,32 |
| вказали | 2430495 | 100,00 | 2390319 | 100 | 2197564 | 100,00 |
| Всього: | 2430495 | 2401209 | 2284769 |
Перепис 2001[ред. | ред. код]
| Регіон | Чисельність | Частка | Розселення |
|---|---|---|---|
| Автономна Республіка Крим | 243 433 ‒ 251 000[34] | 12,0 % ‒ 12,4 % | переважно передгірні та степові райони АРК |
| Херсонська область | 2 072 ‒ 6 000[34] | 0,2 % ‒ 0,5 % | Генічеський, Новотроїцький райони |
| Севастополь (міськрада) | 1 858 ‒ 3 500[34] | 0,5 % ‒ 0,9 % | села на півночі та сході Севастопольської міськради |
| Запорізька область | 570 ‒ 3 000[34] | 0,1 % ‒ 0,2 % | Токмацький, Мелітопольський райони |
| інші регіони | 260 ‒ 1 000[34] | ||
| Всього | 248 193 ‒ 264 000[34] | 0,5 % — 0,55 % |
Урбанізація кримських татар за переписом 2001 р.
| Населення | Кількість | |
|---|---|---|
| міського | 84 116 | 33,9 % |
| сільського | 164 077 | 66,1 % |
| Всього | 248 193 | 100,0 % |
Розселення кримських татар у Автономній Республіці Крим за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року.[35]
- міськради обласного підпорядкування ‒ 54,5 тис. ‒ 22,4 %
- райони ‒ 188,5 тис. ‒ 77,6 %
| населення, 2001 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Білогірський район | 66 458 | 19 425 | 29,2 % |
| Кіровський район | 58 016 | 14 816 | 25,5 % |
| Сімферопольський район | 149 253 | 33 161 | 22,2 % |
| Совєтський район | 37 576 | 8 344 | 22,2 % |
| Джанкойський район | 82 328 | 17 744 | 21,6 % |
| Первомайський район | 40 376 | 8 693 | 21,5 % |
| Бахчисарайський район | 92 542 | 19 695 | 21,3 % |
| Сакський район | 80 964 | 14 137 | 17,5 % |
| Красноперекопський район | 31 843 | 5 477 | 17,2 % |
| Нижньогірський район | 56 976 | 9 136 | 16,0 % |
| Красногвардійський район | 93 782 | 15 619 | 16,7 % |
| Ленінський район | 69 629 | 10 784 | 15,5 % |
| Роздольненський район | 37 185 | 4 961 | 13,3 % |
| Чорноморський район | 34 112 | 4 321 | 12,7 % |
| Судацька міська рада | 29 448 | 5 131 | 17,4 % |
| Джанкойська міська рада | 42 861 | 3 469 | 8,1 % |
| Сімферопольська міська рада | 358 108 | 25 209 | 7,0 % |
| Євпаторійська міська рада | 117 565 | 8 140 | 6,9 % |
| Алуштинська міська рада | 52 215 | 3 081 | 5,9 % |
| Сакська міська рада | 28522 | 1 646 | 5,8 % |
| Феодосійська міська рада | 108 788 | 5 055 | 4,6 % |
| Армянська міська рада | 26 876 | 949 | 3,5 % |
| Красноперекопська міська рада | 30 902 | 928 | 3,0 % |
| Керченська міська рада | 158 165 | 1 635 | 1,0 % |
| Ялтинська міська рада | 139 584 | 1 877 | 1,3 % |
| АР Крим | 2 033 736 | 243 433 | 12,0 % |
| Севастопольська міська рада | 379 492 | 1 858 | 0,5 % |
| Весь Крим | 2 413 228 | 245 291 | 10,2 % |
Перепис 1989[ред. | ред. код]
Розселення кримських татар в Українській РСР станом на 1989 р.
| регіон | всього | міста | села |
|---|---|---|---|
| Кримська область | 38 365 | 8 980 | 29 385 |
| Херсонська область | 5 716 | 4 681 | 1 035 |
| Запорізька область | 1 566 | 1 132 | 434 |
| інші регіони | 1160 | 839 | 321 |
| УРСР | 46 807 | 15 632 | 31 175 |
Перепис 1939[ред. | ред. код]
Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1939 року ‒ 218 879 осіб, зокрема у містах ‒ 59 696 (27,3 % загальної чисельності), у селах ‒ 159 183 (72,7 %). На кримських татар припадало 19,4 % населення півострова, зокрема 10,2 % міського населення та 29,4 % сільського.[36]
Розселення кримських татар за даними перепису 1939 р.[37]
| населення, 1939 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Сімферополь | 142 634 | 17 392 | 12,2 % |
| Євпаторія | 47 030 | 6 170 | 13,1 % |
| Керч | 104 443 | 5 310 | 5,1 % |
| Севастопольська міськрада | 111 938 | 4 753 | 4,2 % |
| Феодосія | 45 032 | 3 364 | 7,5 % |
| Ялтинська міськрада | 36 653 | 2 625 | 7,2 % |
| Ак-Мечетський район | 15 941 | 5 027 | 31,5 % |
| Ак-Шейхський район | 14 725 | 4 646 | 31,6 % |
| Алуштинський район | 25 996 | 16 414 | 63,1 % |
| Балаклавський район | 23 400 | 12 880 | 55,0 % |
| Бахчисарайський район | 46 888 | 26 119 | 55,7 % |
| Біюк-Онлайрський район | 18 542 | 3 061 | 16,5 % |
| Джанкойський район | 46 626 | 4 299 | 9,2 % |
| Зуйський район | 16 324 | 3 032 | 18,6 % |
| Ічкинський район | 20 748 | 3 213 | 15,5 % |
| Карасубазарський район | 33 034 | 13 911 | 42,1 % |
| Кіровський район | 21 321 | 2 952 | 13,8 % |
| Колайський район | 16 767 | 1 799 | 10,7 % |
| Красноперекопський район | 23 529 | 1 585 | 6,7 % |
| Куйбишевський район | 17 759 | 15 900 | 89,5 % |
| Ларіндорфський район | 14 341 | 1 673 | 11,7 % |
| Ленінський район | 23 656 | 7 624 | 32,2 % |
| Сакський район | 27 800 | 3 108 | 11,2 % |
| Сейтлерський район | 24 984 | 3 878 | 15,5 % |
| Старо-Кримський район | 20 643 | 3 262 | 15,8 % |
| Судацький район | 20 081 | 14 124 | 70,3 % |
| Тельманський район | 23 535 | 1 897 | 8,1 % |
| Фрайдорфський район | 14 366 | 3 333 | 23,2 % |
| Ялтинський район | 46 693 | 13 777 | 29,5 % |
| Кримська АРСР | 1 126 429 | 218 879 | 19,4 % |
Перепис 1926[ред. | ред. код]
Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1926 року ‒ 179 094 осіб, зокрема у містах ‒ 38 738 (21,6 % загальної чисельності), у селах ‒ 140 356 (78,4 %). На кримських татар припадало 25,3 % населення півострова, зокрема 11,9 % міського населення та 36,8 % сільського.[38]
Розселення кримських татар у Криму в 1926 р.[39]
| населення, 1926 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Сімферополь | 88 310 | 11 126 | 12,6 % |
| Алупка | 2 968 | 884 | 29,8 % |
| Алушта | 4 759 | 1 819 | 38,2 % |
| Армянськ | 2 670 | 565 | 21,2 % |
| Балаклава | 2 324 | 16 | 0,7 % |
| Бахчисарай | 9 544 | 6 884 | 72,1 % |
| Брянський завод | 1 127 | 5 | 0,4 % |
| Гурзуф | 2 791 | 1 393 | 49,9 % |
| Джанкой | 8 310 | 322 | 3,9 % |
| Євпаторія | 23 574 | 4 757 | 20,2 % |
| Карасубазар | 7 635 | 2 570 | 33,7 % |
| Керч | 34 563 | 1 297 | 3,8 % |
| Саки | 2 452 | 112 | 4,6 % |
| Севастополь | 74 551 | 1 205 | 1,6 % |
| Сімеїз | 592 | 25 | 4,2 % |
| Старий Крим | 4 738 | 266 | 5,6 % |
| Судак | 1 893 | 417 | 22,0 % |
| Феодосія | 28 652 | 1 933 | 6,7 % |
| Ялта | 28 811 | 3 141 | 10,9 % |
| Бахчисарайський район | 37 419 | 29 143 | 77,9 % |
| Джанкойський район | 56 647 | 8 055 | 14,2 % |
| Євпаторійський район | 46 844 | 15 317 | 32,7 % |
| Карасубазарський район | 25 932 | 12 151 | 46,9 % |
| Керченський район | 39 456 | 10 269 | 26,0 % |
| Севастопольський район | 19 711 | 11 804 | 59,9 % |
| Сімферопольський район | 66 968 | 12 586 | 18,8 % |
| Судацький район | 13 898 | 12 479 | 89,8 % |
| Феодосійський район | 51 767 | 8 504 | 16,4 % |
| Ялтинський район | 24 817 | 20 048 | 80,8 % |
| Кримська АРСР | 713 823 | 179 094 | 25,1 % |
Перепис 1897[ред. | ред. код]
Розселення татарськомовного населення за переписом населення 1897 року
| населення, 1897[40] | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Кримські повіти Таврійської губернії | 445 439 | 189 821 | 42,6 % |
| Ялтинський повіт | 73 260 | 43 256 | 59,0 % |
| Сімферопольський повіт | 141 717 | 62 876 | 44,4 % |
| Євпаторійський повіт | 63 211 | 26 992 | 42,7 % |
| Феодосійський повіт | 115 858 | 44 431 | 38,3 % |
| Перекопський повіт | 51 393 | 12 266 | 23,9 % |
| Керч-Єнікальське градоначальство | 43 698 | 2 563 | 5,9 % |
| Севастопольське градоначальство | 57 455 | 1 910 | 3,3 % |
| Весь Крим | 546 592 | 194 294 | 35,5 % |
Житло[ред. | ред. код]
Згідно з «Подорожними записками» російського академіка Василя Зуєва, у 2-й половині XVIII століття кримські татари жили у хатах-мазанках, які виготовляли з дерева, цегли, дерну і глини. Дах покривали черепицею або дерном. З каменю будували переважно лише палацові та храмові будівлі. Житло мало поділ на чоловічу й жіночу (гарем) частини[41].
Одяг[ред. | ред. код]
у 2-й половині XVIII століття чоловіки й жінки носили однакове вбрання. Поверх сорочки вони одягали кафтан з вузькими рукавами, який застібали до шиї. Нижній одяг — широкі шаровари; на ногах сап'яні жовті шкарпетки і туфлі. Влітку надворі носили ватники зеленого кольору, а взимку — хутрові шуби. Молоді татари, особливо в містах, часто одягали черкеський стрій, який вважався модним[41].
Чоловіки голили голови, на які одягали червоні суконні тюбетейки, а поверх них — високу круглу або чотирикутну шапку, з нешироким овечим окіллям. Жінки заплітали волосся у дві коси, які завивали біля голови; дівчата заплітали багато дрібних кіс, які звисали на спині. Коли жінки чи дівчата виходили з двору, вони ховали своє обличчя за кісеями[41].
Культура кримських татар[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Кримськотатарська література починає свою історії з часів Золотої орди, набуває розквіту у період Кримського ханства і відрожується наприкінці XIX ст.
Музика[ред. | ред. код]
Основу традиційної музичної спадщини кримських татар становили давні фольклорні традиції сімейно-обрядових, календарно-обрядових, трудових та ігрових пісень; традиції музично-поетичних переказів та легенд; ісламські музично-культурні традиції — езан, дуа, книжкове читання; музично-інструментальне виконання; сольний спів, започаткований на монодії, яка передавала специфіку кримськотатарської музики[42] Кримськотатарські народні пісні відрізняються від пісень інших культур та народів своєю ліричністю, теплотою та м'якістю[43].
Серед народних пісень в кримськотатарській культурі розрізняють «Джир-йир» і «тюркю». «Джир-йир» називають пісні кримських татар степових районів, переважно вони нескладні за змістом. «Тюркю» — пісні мешканців південного узбережжя та передгірних районів. Вони складні за формою, орнаментацією та розспівами. Хорові пісні у кримських татар трапляються вкрай рідко — зазвичай вони пов'язані з весільними обрядами і виконуються одноголосно. Як приклад можна привести такі пісні, як «Аи, дагълар» («Аі, гори»), «Яр-яр». Такі хорові пісні, як «Къарасувнынъ дёрт кошеси»" («Чотири кута Карасубазара»), «Сен ойнасанъ яраша» («Ти красиво танцюєш») виконуються під танці.
![[icon]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1c/Wiki_letter_w_cropped.svg/20px-Wiki_letter_w_cropped.svg.png){kind=small} | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Видатні співаки[ред. | ред. код]
- Айсель Балич[44][45][46]
- Аліє Якубова[47][48]
- Асан Білялов[49][50]
- Асан Хайретдінов[46][51]
- Баталова Ельзара Халітівна
- Білялов Февзі
- Ґузель[52]
- Ґулізар Бекірова[53][54]
- Джамала, переможиця 61-го конурсу Євробачення 2016
- Ділявер Сеттаров[55]
- Ділявер Османов[56][57]
- DJ Bebek[46][58][59][60]
- Евеліна[61]
- Енвер Ізмайлов
- Зарема Ханум[62][63]
- Зоре Кадиєва[46][64][65][66]
- Мустафаєв Фемій Мансурович
- Османова Ленара
- Реана Таркова[46][67]
- Рефатов Мамут
- Рустем Меметов[46][68]
- Сабріє Ереджепова
- Сейтабла Меметов
- Сервер Какура[46][55][66][69][70][71]
- Февзі Алієв[66][72][73][74]
Кінематограф[ред. | ред. код]
«Хайтарма» («Повернення») — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм (знятий у 2012 році) і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі — Ахтем Сеїтаблаєв[75]. Прем'єра фільму супроводжувалася скандалом, розпочатим посадовцями консульства Росії в Криму[76].
Див. також[ред. | ред. код]
- Кримськотатарська діаспора
- «Кримські татари — Крим — Україна»
- Українсько-кримськотатарські відносини
- Тарас Федорович — козацький отаман татарського походження.
- Кардашлик — молодіжна кримськотатарська громадська організація
- Каліфорнія у Криму
- Іменем Амет-Хан Султана названо міжнародний аеропорт Сімферополя, а також названо аеропорт Уйташ міста Махачкала, столиці Дагестану.
- День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Мусафирова, О. «Мустафа, сынок, прошу тебя — прекрати…» Архівовано 15 лютий 2015 у Wayback Machine. // Новая газета. Помилка цитування: Некоректний теґ
<ref>; назва «novayagazeta.ru» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ а б Около 500 тыс. в странах бывшего СССР, Румынии и Болгарии, и от 100 тыс. до нескольких сот тысяч в Турции. Статистика по национальному составу населения в Турции не публикуется, поэтому точные данные неизвестны.
- ↑ а б http://podrobnosti.ua/41878-v-turtsii-prozhivajut-do-6-millionov-potomkov-krymskih-tatar.html
- ↑ Возгрин В. Е. Історична доля кримських татар
- ↑ Росія: корінні народи і зарубіжні діаспори (короткий етно-історичний довідник) Ю. А. Євстигнєєв паперову версію Санкт-Петербург, 2015 г.
- ↑ 2012 Report on International Religious Freedom - Ukraine. United States Department of State. 20 May 2013. Процитовано 16 December 2013.
- ↑ Henryk Jankowski — Crimean Tatars and Noghais in Turkey
- ↑ Türkiyedeki Qırımtatar milliy areketiniñ seyri, Bahçesaray dergisi, Mayıs 2009
- ↑ Кримчаки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Мурзак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ «Соколовський С. Ст.» «Татарська проблема» у всеросійській перепису населення
- ↑ Гаркавец, 2007, с. 69-70
- ↑ Наукова стаття, Бекіров Н. В., 2015 рік, Сімферополь: «До питання про самоназву кримських татар»
- ↑ «Великої Орди і Великого Юрта, і Дешт-Кипчака, та Престольного Криму, і всіх татар, і багатьох ногайців, і татів з тавгачами, і гірських тюрків-черкесів великий падишах…»
- ↑ Y. Öztürk, Osmanlı hakimiyetinde Kefe (1475—1600), Ankara, 2000
- ↑ Теребинская-Шенгер Н. В. Крымские татары: антропологический очерк. // Русский антропологический журнал. — Т. 17. — 1928. — Вып. 1—2.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою
- ↑ Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють
- ↑ Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
- ↑ Очерки истории и культуры крымских татар. / Под. ред. Э. Чубарова. — Симферополь, Крымучпедгиз, 2005.
- ↑ А. И. Айбабин Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь. Дар. 1999
- ↑ Мухамедьяров Ш. Ф. Введение в этническую историю Крыма. // Тюркские народы Крыма: Караимы. Крымские татары. Крымчаки. — М.: Наука. 2003.
- ↑ Про визнання геноциду кримськотатарського народу | від 12.11.2015 № 792-VIII. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2016-03-12.
- ↑ Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію
- ↑ У Криму заборонили вшановувати жертв Гітлера і Сталіна
- ↑ Державна служба статистики України. Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим. Регіони Автономної Республіки Крим за 2012 рік. Сімферополь 2013
- ↑ В Крыму 4 740 школьников обучаются на крымскотатарском языке и почти 2 тыс. — на украинском
- ↑ На крымскотатарском и украинском языках в Крыму обучаются чуть более 3 % детей. Архівовано 7 квітень 2017 у Wayback Machine. Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым.
- ↑ Эмир Достим. Тревога вместо надежды. Почему в школах крымскотатарского языка становится меньше // Крым. Реалии, 01.09.2015
- ↑ К вопросу о миграционном потенциале крымских татар и перспективах репатриации
- ↑ BAHÇESARAY Dergisi » Blog Archive » TÜRKİYE’DEKİ QIRIM TATAR MİLLİY AREKETİNİÑ SEYRİ. 2009-07-17. Процитовано 2017-02-27.
- ↑ а б в г д е з врахуванням кримських татар, що записалися просто татарами
- ↑ Кримстат. Перепись населения 2001 года. Языковой состав населения Архівовано 28 серпень 2012 у Wayback Machine.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского населения регионов РСФСР по национальности и полу. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам РСФСР. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. — М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР. 1929
- ↑ Населення Таврійської губернії за переписом 1897 р.
- ↑ а б в Василий Зуев. Выписка из путешественных записок Василья Зуева, касающихся до полуострова Крыма. 1782 г.
- ↑ Асанова Д. Свадебный обряд / Д. Асанова, З. Эмирусеинова // Очерки истории и культуры крымских татар. — Симферополь: Крымучпедгиз, 2005. — С. 139—142
- ↑ Очерки истории и культуры крымских татар /Под ред. Э. Чубарова. — Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. — 208 с.: ил., карты.
- ↑ Творческий вечер Айсель Балич. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ КРЫМ ВЕБ ТВ (2013-05-28). [QWT] Айсель Балич - Къамышым. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ а б в г д е ж Crimean Tatars (2016-12-01). Güzel Qırım (Гузель Къырым) by Qaradeniz production. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ MeydanFM (2012-12-02). [M-FM] Алие - Ягъма ягъмур. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Yunus Akyol (2011-10-23). Алие Якубова (Aliya Yakubova) - Yosmam. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Crimean Tatars (2018-02-20). Асан Билялов Къарылгъач. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Эбазер Усманов (2016-10-13). Асан Билялов ве Алие Якубова Асан агъа. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ КРЫМ ВЕБ ТВ (2014-03-18). [QWT] Асан Хайретдинов - Ватаным! (ATR). Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Crimean Music l Qırım Muzıkası (2014-12-01). Güzel - Qırım. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Османов, Сервин (2013-02-12). Гулизар Бекирова. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ MeydanFM (2013-12-22). [MFM 2] Gulizar Bekirova - Bağçalarda kestane. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ а б Сейтабла Меметов. Вікіпедія (uk). 2018-02-20. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Ambi Dekstrus (2012-12-11). Дилявер Османов - Ногъай беитлери. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Зарема Хадырова (2015-07-14). Дилявер Османов. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Weekender35 (2012-12-29). Dj.BEBEK- Halkim (qirim tatar music). Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Crimean Music l Qırım Muzıkası (2014-09-20). DJ Bebek - Kelin (My Pleasure mix). Процитовано 2018-02-20.
- ↑ GoKHaNSeKeeR (2008-01-14). Dj BeBeK. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ MeydanFM (2012-12-10). [M-FM] Эвелина - Севги ёлу. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ В Акмесджите прошла творческая встреча с Заремой-ханум. QHA (ru-RU). Архів оригіналу за 2018-02-20. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ E.S.M.A. (2009-12-22). Концертная программа Заремы Ханум "Восточный базар" ч.4. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Kemal memetov (2013-03-24). Зоре Кадыева - севги тек севги. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ QARADENIZ PRODUCTION (2017-10-13). ЗОРЕ КАДЫЕВА "MEN BAHTLI İNSANIM" I qısım. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ а б в YIRLA SAZIM (2016-07-20). РАДИО МЕЙДАН / MEYDAN RADİOSI. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Maye Safet (2013-11-10). Реана Таркова "Къызчыгъым". Процитовано 2018-02-20.
- ↑ 70-летие Рустема Меметова. qtmm.org. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ КРЫМ ВЕБ ТВ (2014-10-08). [QWT] Сервер Какура - Sevdigim Yalta. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ YIRLA SAZIM (2016-07-27). СЕРВЕР КАКУРА / КЪЫРЫМЫМ /Crimean Tatar TV Show. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Crimean Tatars (2017-01-20). Сервер Какура: с музыкой по жизни. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Ripys Ripys (2016-12-25). • Февзи Алиев •. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ YIRLA SAZIM (2016-12-20). АНСАМБЛЬ ДЕСТАН / ХАСТА ГОНЪЛЮМ / Crimean Tatar TV Show. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Crimean Tatars (2016-10-11). Февзи Алиев – композитор, создавший «Дестан». Процитовано 2018-02-20.
- ↑ В Україні знімуть фільм про сталінські репресії проти кримських татар
- ↑ Учні знаменитого льотчика Амет-Хана Султана відмовилися дивитися фільм про депортацію кримських татар за рекомендацією РФ
Література[ред. | ред. код]
- Я. Р. Дашкевич. Кримські татари // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 379. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Р. І. Куртієв, Ф. Ґ. Туранли. Кримські татари // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
- Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.): Библиблиогр. словарь / Гл. ред. и сост. Д. П. Урсу; Республ. Крымскотатарская б-ка им. И. Гаспринского. — Симф.: Доля, 1999. — 240 с. — (Источник знаний; № 2).
- Гаркавец А. Н. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII—XIV веков // Кыпчакское письменное наследие. — Алматы : КАСЕАН; Баур, 2007. — Т. II. — С. 63—120.
А. Носов. Кримські татари (Антропологічні нариси) // Східний світ. — 1930. — № 1-2.; — 301—313
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Кримські татари |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кримські татари |
- Світ культури(крим.)(англ.)(рос.)
- Центр інформації та документації кримських татар(укр.)
- Міжнародна громадська організація кримських татар «Bizim Qırım»(крим.)(англ.)(укр.)
- Кримськотатарські народні казки та легенди в перекладі Данила Кононенка
- Добірка посилань (крим.)
- 60-ті роковини Сюрґюну(англ.)
- КРИМСЬКІ ТАТАРИ: Крим наш / Документальний фільм // 2015 / Відео
- День пам'яти жертв депортації Кримських Татар — 18 травня / Відео
| |||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
