Кримські татари

Кримські татари
Менґлі I Ґерай Іслям III Ґерай Тугай-бей Тарас Трясило Ісмаїл Гаспринський Номан Челебіджіхан Агатангел Кримський Мустафа Джемілєв Джамала Руслан Бальбек Еміралі Аблаєв
Кількість	550 тис.—2 млн
Ареал	Україна (Автономна Республіка Крим):    260,000  Узбекистан:    150,000  Туреччина:    100,000 — 500,000  Румунія:    24,000  Болгарія:    3,000
Близькі народи	Караїми, Кримчаки
Мова	Кримськотатарська
Релігія	Іслам

Одна з низки статей Кримські татари Діаспора Болгарія ·  Румунія ·  Туреччина США ·  Узбекистан Релігія Іслам ·  Сунізм Близькі етноси Караїми ·  Кримчаки ·  Уруми Мови та діалекти Кримськотатарська ·  Турецька Караїмська ·  Кримчацька ·  Урумська Історія Половці Ханство (1441–1783) Таврійська область (1783–1796) Таврійська губернія (1802–1917) Народна Республіка (1917–1918) АСРР (1921–1945) Заслання (1945–1989) Автономна Республіка (з 1991) Російська окупація (з 2014) Найвидатніші постаті Ісмаїл Гаспринський Номан Челебіджіхан Мустафа Джемілєв Письменники Символи Прапор ·  Герб ·  Гімн Інше Сюрґюн ·  Хани Криму Курултай ·  Меджліс Національна партія (1917) Кримськотатарська література Радіо «Майдан» ·  Телеканал «АТР» Наврез · Къардашлыкъ

Кри́мські тата́ри (крим. qırımtatarlar або qırımlılar , в однині qırımtatar або qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму. Розмовляють кримською або кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.

Проживають на півдні України (АР Крим, Херсонська та Запорізька області — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінками на 2012 рік), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн), Румунії (20 тис., 2011), Узбекистані, Росії (найбільше — у Краснодарському краї), 2,4 тис., 2010), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про етнічний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час імігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримцями, а турками кримського походження.

Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти, належать до ханафітського мазхабу.

Назва

• кримські татари (qırımtatarlar, къырымтатарлар)  або просто татари — вживається в українських та польських хроніках, козацьких літописах 17-18 століть. Сьогодні вживається переважно в україномовних та іншомовних академічних виданнях, що присвячені вивченню цього етносу.
• кримчаки — історична українська назва.
• кримці — вживається переважно в хроніках та документах Московії, зрідка в українських піснях та історичній літературі.
• мурзаки — історична зневажлива назва.
• киримли — історична самоназва.

В Росії назва «кримські татари» закріпилася за часів Російської імперії, коли практично всі тюркомовні народи держави йменувалися татарами: карачаївці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари), ногайці (ногайські татари) тощо.

Субетноси

У складі кримськотатарського народу виділяють три етнографічні групи. Перша сформувалася на південному березі Криму, друга — в гірсько-передгірській частині півострова і третя в кримському степу.

Побережани — ялибойлу

Ялибойлу (крим. yalıboylu — «побережани», від yalı — берег, boy — довжина, протяжність, -lı — суфікс, що творить від назви місцевості назву людини, що проживає в ній) — уродженці південного узбережжя Криму. В етногенезі цієї групи основну роль зіграли греки, готи, малоазійські турки і черкеси, а в жителів східної частини Південного узбережжя є також кров італійців (генуезців). У жителів багатьох сіл Південного узбережжя аж до депортації зберігалися елементи християнських обрядів, успадковані ними від грецьких предків. Більшість ялибойлу прийняли іслам як релігію досить пізно в порівнянні з двома іншими субетносами: так, османський перепис населення 1542 року показує, що більшу частину населення південного берега на той момент становили християни.

Горяни — тати

Тати (не плутати з однойменним кавказьким народом) жили до депортації в горах (крим. dağlar) і передгір'ях або середній смузі (крим. orta yolaq), тобто на північ від ялибойлу і на південь від степовиків. Етногенез татів — дуже складний і не до кінця вивчений процес. У формуванні цього субетносу взяли участь практично всі народи і племена, що коли-небудь жили в Криму.

Степовики — ногаї

Ногаї проживали в степу (крим. çöl) на північ від умовної лінії Миколаївка — Спат — Феодосія. Основну участь в етногенезі цієї групи взяли західні кипчаки (половці), східні кипчаки і ногайці (від цього і пішла назва ногаї). У расовому відношенні ногаї — європеоїди з елементами монголоїдності (~10 %).

Мова

Частка населення, що назвало рідною мовою кримськотатарську за переписом 2001 р.

Частка населення у сільрадах і містах Криму, що вказало кримськотатарську мову рідною за переписом 2001 р.

Татарська та кримськотатарська мови хоч і є спорідненими через належність до тюркської мовної групи, не є найближчими родичами. Найбільш близькими до кримськотатарської мови є карачаєво-балкарська, кумицька та ногайська з кипчацьких мов та турецька й азербайджанська з огузьких.

Рідна мова кримських татар за переписом 2001 року
	все населення	міське населення	сільське населення
кримськотатарська	92,0 %	89,1 %	93,5 %
російська	6,1 %	8,5 %	4,9 %
українська	0,1 %	0,1 %	0,1 %
інша	1,7 %	2,3 %	1,4 %

Рідна мова кримських татар у районах та містах обласного підпорядкування АРК:

	кримсько- татарська	російська	інша
Сімферополь	91,0 %	8,6 %	0,4 %
Алушта	93,0 %	6,4 %	0,6 %
Армянськ	81,3 %	14,2 %	4,5 %
Джанкой	86,4 %	13,1 %	0,5 %
Євпаторія	91,9 %	7,8 %	0,3 %
Керч	76,8 %	22,8 %	0,4 %
Красноперекопськ	85,3 %	12,8 %	1,9 %
Саки	90,4 %	8,8 %	0,8 %
Судак	97,9 %	1,8 %	0,3 %
Феодосія	89,8 %	9,9 %	0,3 %
Ялта	82,2 %	16,5 %	1,3 %
Бахчисарайський район	93,3 %	5,1 %	1,6 %
Білогірський район	97,6 %	1,9 %	0,5 %
Джанкойський район	92,9 %	6,6 %	0,5 %
Кіровський район	92,8 %	4,7 %	2,5 %
Красногвардійський район	91,6 %	6,8 %	1,6 %
Красноперекопський район	89,1 %	6,2 %	4,7 %
Ленінський район	94,9 %	4,9 %	0,2 %
Нижньогірський район	93,6 %	5,8 %	0,6 %
Первомайський район	91,4 %	6,4 %	2,2 %
Роздольненський район	93,1 %	6,4 %	0,5 %
Сакський район	92,8 %	6,6 %	0,6 %
Сімферопольський район	95,4 %	3,8 %	0,8 %
Совєтський район	94,4 %	3,5 %	2,1 %
Чорноморський район	92,8 %	6,3 %	0,9 %
АР Крим	93,0 %	5,9 %	1,1 %

За переписом 2001 року, серед кримських татар України зазначили вільне володіння мовами:

• кримськотатарською — 94,9 %
• російською — 85,9 %
• українською — 19,6 %

Населені пункти Криму, у яких кримськотатарську мову назвали рідною понад 50 % населення.

Населений пункт	Район	% татарськомовних
с. Трипрудне	Сімферопольський район	91,7
с. Дивне	Бахчисарайський район	86,2
с. Тимофіївка	Джанкойський район	85,1
с. Ключове	Кіровський район	81,7
с. Фонтани	Сімферопольський район	81,7
с. Вікторівка	Бахчисарайський район	81,4
с. Маківське	Кіровський район	78,2
с. Сари-баш	Первомайський район	77,9
с. Севастянівка	Бахчисарайський район	76,6
с. Розливи	Нижньогірський район	75,2
с. Живописне	Сімферопольський район	75,0
с-ще Громовка	Сакський район	71,4
с. Родники	Білогірський район	70,7
с. Річне	Совєтський район	66,7
с. Вишневе	Білогірський район	65,8
с. Ганнівка	Білогірський район	65,0
с. Новеньке	Бахчисарайський район	64,6
с. Андрусове	Сімферопольський район	64,4
с. Ходжа Сала	Бахчисарайський район	64,4
с. Ленське	Чорноморський район	64,3
с. Долинне	Кіровський район	63,5
с. Білокам'яне	Бахчисарайський район	63,0
с. Пробудження	Джанкойський район	61,8
с. Дачне	Бахчисарайський район	61,5
с. Дружне	Сімферопольський район	61,0
с. Дмитрівка	Первомайський район	60,5
с. Костянтинівка	Джанкойський район	60,1
с. Червоне	Роздольненський район	60,0
с. Новофедорівка	Джанкойський район	59,1
с. Шаумян	Сакський район	58,9
с. Дворіччя	Нижньогірський район	58,6
с. Опитне	Білогірський район	58,6
с. Ульянівка	Білогірський район	58,5
с. Вершинне	Сакський район	58,3
с. Красна Долина	Красногвардійський район	58,3
с. Ярке	Сакський район	58,1
с. Заливне	Нижньогірський район	57,8
с. Синьокам'янка	Білогірський район	57,3
с-ще Видне	Красногвардійський район	56,1
с. Верхня Кутузовка	Алушта (міськрада)	55,8
с. Трактове	Красногвардійський район	55,1
с. Нижня Голубинка	Бахчисарайський район	55,0
с. Тополі	Бахчисарайський район	54,0
с. Яковлівка	Білогірський район	53,7
с. Маркове	Совєтський район	53,4
с. Теплівка	Сімферопольський район	53,2
с. Надеждине	Красноперекопський район	52,7
с. Лібкнехтівка	Ленінський район	52,5
с. Руське	Білогірський район	52,0
с. Армійське	Джанкойський район	51,9
с. Українка	Сімферопольський район	51,9
с. Новомикільське	Красногвардійський район	51,6
с. Молочне	Красногвардійський район	51,3
с. Ніжинське	Нижньогірський район	50,8
с. Богатир	Бахчисарайський район	50,5
с. Корольове	Ленінський район	50,4
с. Дозорне	Білогірський район	50,3
с. Багата Ущелина	Бахчисарайський район	50,0

Етногенез

Кримські татари сформувалися як народ у Криму і вважають себе нащадками різноманітних народів, що приходили до Криму в різні історичні епохи. Основні етнічні групи, що населяли в різні часи Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу — це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Дуже важлива роль в етногенезі кримських татар належить західним кипчакам, що відомі у Київській Русі під назвою половці, а в західній Європі під назвою кумани або комани. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. Єднальними засадами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія.

Формування кримськотатарського етносу на основі половецької мовної культури

Основні етноси, що населяли Крим в давнину і середньовіччя, — таври, скіфи, сармати, алани, булгари, греки, кримські готи, хозари, печеніги, половці, італійці, малоазійські турки. Протягом століть народи, що знову приходили до Криму, асимілювали етноси, що жили тут до їх приходу або самі асимілювалися в їх середовищі.

Важлива роль у формуванні кримськотатарського народу належить західним кипчакам, відомим в історіографії під ім'ям половців. Кипчаки з XI—XII століття стали заселяти приволзькі, приазовські і причорноморські степи (які відтоді аж до XVIII століття іменувалися Дешт-і Кипчак — «кипчацький (половецький) степ»). З другої половини XI століття вони почали активно проникати в Крим. Значна частина половців сховалася в горах Криму, рятуючись після поразки об'єднаних половецько-руських військ від монголів та наступного розгрому половецьких протодержавних утворень у північному Причорномор'ї.

Історія

Кримське ханство

Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського ханства. Держава кримських татар — Кримське ханство існувала з 1441 до 1783 рр. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало в залежності від Османської Імперії та було її союзником. Панівною династією в Криму був рід Ґераїв, який заснував перший хан Криму Хаджі I Ґерай. Доба Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай Бора. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.

Російська імперія

Продавці овочів. ХХ ст.

Інтер'єр кімнати для молодят. ХХ ст.

У 1783 році внаслідок перемоги Російської Імперії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком доби в історії кримських татар, яку вони називають «Чорне століття». Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.

Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч із цим ішла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це призвело до того, що з мільйона кримців, що мешкали в Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що становило близько чверті всього кримського населення.

Кримськотатарське відродження

Прапор кримських татар

Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського (1851—1914). Він доклав великих зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджиман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму. Він також розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтеліґенції.

Громадянська війна

Дуже важкі наслідки для кримців мала Громадянська війна в Росії. В 1917 році після Лютневої революції був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Кримської народної республіки. Гаслом голови першого Курултаю, національного лідера, якого найбільше шанують кримці, Номана Челебіджіхана були слова: «Крим — для всіх кримлян». Але Челебіджіхана розстріляли більшовики 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних». Внаслідок голодомору 1921—1923 років загинуло приблизно 15 % кримців.

Радянська влада

Кримськотатарська хата в Алушті, Василь Кричевський, 1923

У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримців. Та після нетривалого підйому національного життя, який розпочався внаслідок створення республіки (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет), відбулися сталінські репресії 1937 року. Було репресовано більшу частину кримськотатарської інтелігенції, зокрема відомі урядовець Велі Ібраімов та науковець Бекір Чобанзаде.

Депортація

У 1941 році Крим опинився під владою нацистів, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримській історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині було задіяно 32000 енкаведистів. Загалом було депортовано 193865 кримців, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.

Із травня по листопад 10105 кримців померли від голоду в Узбекистані (7 % депортованих до Узбецької РСР). Близько 30000 (20 % вигнанців) померли протягом півтора року за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46 % депортованих.

Верховна Рада України своєю постановою від 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримців у 1944 році геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Повернення

На відміну від інших народів, депортованих 1944 року і повернених на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 року. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримці в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за право повернення народу до Криму. Активну боротьбу за право повернення кримців вели Мустафа Джемілєв, Юрій Османов, Петро Григоренко та багато інших.

Масове повернення почалося у 1989 році, і станом на 2013 рік у Криму мешкало близько 270 тис. кримських татар, що становить 13 % від загального населення. Найголовнішими проблемами кримців були масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованої з часу репатріації, кримськотатарських селищ.

Населення Криму	Поч. 18 ст.	1760—1770	1795	1816	1835	1850	1858	1864	1897	1917	1920	1926	1934	1937	1939	1959	1979	1989	2001
Загалом, тис.	467	454,7	156,4	212,6	279,4	343,5	331,3	198,7	546,7	749,8	718,9	713,8	832	996,8	1 123,8	1 201,5	2 135,9	2 430,5	2 024,056
Кримські татари, %	95,1	92,6	87,6	85,9	83,5	77,8	73	50,3	35,6	28,7	26	25,1	23,8	20,7	19,4	-	0,7	1,6	12,1
Росіяни, %	-	-	4,3	4,8	4,4	6,6	12,6	28,5	33,1	41,2	44,1	42,2	44	47,7	49,6	71,4	68,4	67,1	58,3
Українці, %	-	-	1,3	3,7	3,1	7	4	-	11,8	8,6	7,4	10,9	10,9	12,9	13,7	22,3	25,6	25,8	24,3

Кримські татари в Україні після розпаду СРСР (1991—2013)

1991 року було скликано другий Курултай і створено систему національного самоврядування кримців. Кожні п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), в яких бере участь усе доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс кримськотатарського народу (щось на кшталт національного уряду). Протягом усього часу існування головою Меджлісу був Мустафа Джемілєв. З листопада 2013 головою Меджлісу є Рефат Чубаров. Тоді ж було затверджено нову структуру Меджлісу, згідно з якою введено 5 посад заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу. Їх зайняли: Айдер Аджимамбетов, Наріман Джелялов, Аслан Омєр Киримли, Заур Смірнов, Ахтем Чийгоз.

Кримці послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському рухові в Криму. Незважаючи на це, у березні 2014 року Росія анексувала Крим, а кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову заборонила в'їзд до Криму. Кримські татари заявляють про невизнання російської окупації Криму.

Утиски кримців з боку російської влади після анексії Криму в 2014 році

3 березня — викрадено кримського татарина Решата Аметова, а 15 березня знайдено його закатоване тіло.

8 березня — підпал готелю, який належить кримським татарам.

17 березня — викрали громадського активіста Валіда Абу Юсуфа (етнічного росіянина Сергія Селенцова, що прийняв іслам), якого 31 березня було «видворено» з окупованого Криму.

20 березня — викрадено кримського татарина Нурі Сулейманова.

31 березня — побито 16-річного підлітка, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.

9 квітня — сплюндровано пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акиму Джемілєву.

21 квітня — напад мілітаризованих російських організацій на будівлю Меджлісу, щоб зняти український прапор.

26 квітня — в. о. прокурора Криму Наталія Поклонська винесла офіційне попередження члену Меджлісу кримськотатарського народу Різе Шевкієву через вивішування прапора України на будівлі Меджлісу.

22 квітня — кримськотатарській редакції ДТРК «Крим» в усній формі звеліли «не показувати» лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і низку членів Меджлісу.

2 травня — представники російських служб не допустили Мустафу Джемілєва в Крим.

3 травня — Мустафі Джемілєву заборонено повернутись до Криму.

4 травня — в. о. прокурора Криму Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення «екстремістської діяльності».

6 травня — російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.

13 травня — кримські суди прийняли на розгляд 55 справ стосовно 49 кримців, котрі брали участь у подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілєву було відмовлено у в'їзді до Криму.

16 травня — ФСБ провело обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.

16 травня — владою РФ заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня — пам'ятної дати для кримських татар.

13 червня — у Сімферополі у споруджувану мечеть «Чукурча-джамі» кинуто три пляшки із запалювальною сумішшю.

11 червня — заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід в парку Треньова.

24 червня — ФСБ провела обшук в будівлі медресе.

4 липня — окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону Рефату Чубарову в'їздити на територію Криму.

5 липня — окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області, через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.

22 липня — у кримськотатарському кафе «Мусафір» люди в масках влаштували обшук.

24 липня — головний редактор газети «Авдет» Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесіду у ФСБ.

5 серпня — повідомлення про заборону літератури кримськотатарською мовою.

19 серпня — кримським татарам заборонено проводити жалобний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму.

21 серпня — встановлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.

Вересень — виселення Меджлісу з будівлі Меджлісу.

Навчання кримськотатарською мовою

У 2012—2013 навчальному році у середніх загальноосвітніх школах Криму (без учнів шкіл-інтернатів та спеціальних класів, організованих при загальноосвітніх школах) освіту кримськотатарською мовою отримували 3,11 % учнів.

За даними окупаційної російської влади, у 2014—2015 році кримськотатарською навчались 4 740 школярів. З них 2 814 учнів навчалися в 15 школах з кримськотатарською мовою навчання, 1 926 — у класах з кримськотатарською мовою навчання, що функціонують в 62 школах Криму.

Станом на початок 2015/2016 навчального року, за даними міністерства освіти, науки і молоді Республіки Крим, в загальноосвітніх установах кримськотатарською мовою навчалося 5 083 людини (2,76 % учнів). У республіці продовжує діяти 15 загальноосвітніх установ з кримськотатарською мовою навчання; всього ж по республіці навчання кримськотатарською мовою організовано в 53 загальноосвітніх закладах 17 муніципальних районів і міських округів.

Після окупації Росією в Криму є практика відкриття в школах з кримськотатарською мовою навчання перших класів з навчанням російською, а також адміністративного тиску на батьків з метою переконати їх переводити дітей після здобуття початкової освіти в класи з російською мовою навчання. Вказується також на недостатню кількість місць в дошкільних освітніх установах з вихованням кримськотатарською.

Розселення

Кримські татари проживають в основному в Криму (близько 235—280 тис.), прилеглих регіонах Росії (2,4 тис., в основному в Краснодарському краї) і в прилеглих регіонах України (2,9 тис., в основному в Херсонській області), а також в Туреччині, Румунії (24 тис., в основному в повіті Констанца), Узбекистані (90 тис., оцінки від 10 тис. до 150 тис.), Болгарії (3 тис.). У Туреччині проживає 5-6 млн людей, чиї предки в різний час (з кінця XVIII до початку XX століття) переселилися в цю країну з Криму. Це дає привід кримськотатарським громадським організаціям Туреччини стверджувати, що в країні живе кілька мільйонів кримських татар. Однак більша частина нащадків кримськотатарських іммігрантів в Туреччині асимілювалася і вважає себе турками. Фактична кількість кримських татар у Туреччині невідома, оскільки дані про етнічний склад населення країни в Туреччині не публікуються.

Динаміка чисельності кримських татар в Україні за даними переписів (для 1897, 1926, 1939 рр. дані по Криму)

	1897	1926	1939	1959	1970	1979	1989	2001
міські поселення		38 738	59 696		1 331	1 150	15 632	84 116
сільські поселення		140 356	159 183		2 223	5 486	31 175	164 077
всього	189 821	179 094	218 879	193	3 554	6 636	46 807	248 193

Перепис 2014

Перепис населення в окупованій Автономній Республіці Крим проводився з 14 по 25 жовтня 2014 року. Оголошення попередніх підсумків перепису здійснено в грудні 2014 року. Остаточні підсумки повинні бути опубліковані до 1 Травня 2015 року. Перепис є першою подібною подією на території Республіки Крим і Севастопольської міськради після їх анексії РФ. Оскільки перепис населення є одним з етапів перехідного періоду, одна з головних його цілей — уточнення соціально-демографічних змін на півострові, що відбулися з моменту проведення останнього перепису населення. Бюджет перепису склав 387 млн руб. Гроші були виділені з федерального бюджету РФ. За міжпереписний період 2001—2014 років населення Автономної Республіки Крим скоротилося на 135 тис. осіб або на 6,7 %. Населення Севастопольської міськради, навпаки, збільшилося на 18 тисяч або на 4,8 %.

Міжпереписна динаміка національного складу:

	осіб, 1989	Частка від тих, що вказали свою національність % 1989	осіб, 2001	Частка від тих, що вказали свою національність % 2001	осіб, 2014	Частка від вказавших свою національність % 2014
росіяни	1629542	67,05	1450394	60,67	1492078	67,90
українці	625919	25,75	576647	24,12	344515	15,68
кримські татари	38365	1,58	245291	10,26	232340	10,57
татари	10762	0,44	13602	0,57	44996	2,05
білоруси	50054	2,06	35157	1,47	21694	0,99
вірмени	2794	0,11	10088	0,42	11030	0,50
інші	73059	3,01	70030	2,93	50911	2,32
вказали	2430495	100,00	2390319	100	2197564	100,00
Всього:	2430495		2401209		2284769

Перепис 2001

Розселення кримських татар по Україні, 2001 рік

Регіон	Чисельність	Частка	Розселення
Автономна Республіка Крим	243 433 ‒ 251 000	12,0 % ‒ 12,4 %	переважно передгірні та степові райони АРК
Херсонська область	2 072 ‒ 6 000	0,2 % ‒ 0,5 %	Генічеський, Новотроїцький райони
Севастополь (міськрада)	1 858 ‒ 3 500	0,5 % ‒ 0,9 %	села на півночі та сході Севастопольської міськради
Запорізька область	570 ‒ 3 000	0,1 % ‒ 0,2 %	Токмацький, Мелітопольський райони
інші регіони	260 ‒ 1 000
Всього	248 193 ‒ 264 000	0,5 % — 0,55 %

Урбанізація кримських татар за переписом 2001 р.

Населення	Кількість
міського	84 116	33,9 %
сільського	164 077	66,1 %
Всього	248 193	100,0 %

Частка кримських татар у населенні Криму за даними перепису 2001 року

Розселення кримських татар у Автономній Республіці Крим за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

• міськради обласного підпорядкування ‒ 54,5 тис. ‒ 22,4 %
• райони ‒ 188,5 тис. ‒ 77,6 %

	населення, 2001	кримських татар	%
Білогірський район	66 458	19 425	29,2 %
Кіровський район	58 016	14 816	25,5 %
Сімферопольський район	149 253	33 161	22,2 %
Совєтський район	37 576	8 344	22,2 %
Джанкойський район	82 328	17 744	21,6 %
Первомайський район	40 376	8 693	21,5 %
Бахчисарайський район	92 542	19 695	21,3 %
Сакський район	80 964	14 137	17,5 %
Красноперекопський район	31 843	5 477	17,2 %
Нижньогірський район	56 976	9 136	16,0 %
Красногвардійський район	93 782	15 619	16,7 %
Ленінський район	69 629	10 784	15,5 %
Роздольненський район	37 185	4 961	13,3 %
Чорноморський район	34 112	4 321	12,7 %
Судацька міська рада	29 448	5 131	17,4 %
Джанкойська міська рада	42 861	3 469	8,1 %
Сімферопольська міська рада	358 108	25 209	7,0 %
Євпаторійська міська рада	117 565	8 140	6,9 %
Алуштинська міська рада	52 215	3 081	5,9 %
Сакська міська рада	28522	1 646	5,8 %
Феодосійська міська рада	108 788	5 055	4,6 %
Армянська міська рада	26 876	949	3,5 %
Красноперекопська міська рада	30 902	928	3,0 %
Керченська міська рада	158 165	1 635	1,0 %
Ялтинська міська рада	139 584	1 877	1,3 %
АР Крим	2 033 736	243 433	12,0 %
Севастопольська міська рада	379 492	1 858	0,5 %
Весь Крим	2 413 228	245 291	10,2 %

Перепис 1989

Розселення кримських татар в Українській РСР станом на 1989 р.

регіон	всього	міста	села
Кримська область	38 365	8 980	29 385
Херсонська область	5 716	4 681	1 035
Запорізька область	1 566	1 132	434
інші регіони	1160	839	321
УРСР	46 807	15 632	31 175

Перепис 1939

Частка кримських татар у населенні Криму за даниими перепису населення 1939 року

Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1939 року ‒ 218 879 осіб, зокрема у містах ‒ 59 696 (27,3 % загальної чисельності), у селах ‒ 159 183 (72,7 %). На кримських татар припадало 19,4 % населення півострова, зокрема 10,2 % міського населення та 29,4 % сільського.

Розселення кримських татар за даними перепису 1939 р.

	населення, 1939	кримських татар	%
Сімферополь	142 634	17 392	12,2 %
Євпаторія	47 030	6 170	13,1 %
Керч	104 443	5 310	5,1 %
Севастопольська міськрада	111 938	4 753	4,2 %
Феодосія	45 032	3 364	7,5 %
Ялтинська міськрада	36 653	2 625	7,2 %
Ак-Мечетський район	15 941	5 027	31,5 %
Ак-Шейхський район	14 725	4 646	31,6 %
Алуштинський район	25 996	16 414	63,1 %
Балаклавський район	23 400	12 880	55,0 %
Бахчисарайський район	46 888	26 119	55,7 %
Біюк-Онлайрський район	18 542	3 061	16,5 %
Джанкойський район	46 626	4 299	9,2 %
Зуйський район	16 324	3 032	18,6 %
Ічкинський район	20 748	3 213	15,5 %
Карасубазарський район	33 034	13 911	42,1 %
Кіровський район	21 321	2 952	13,8 %
Колайський район	16 767	1 799	10,7 %
Красноперекопський район	23 529	1 585	6,7 %
Куйбишевський район	17 759	15 900	89,5 %
Ларіндорфський район	14 341	1 673	11,7 %
Ленінський район	23 656	7 624	32,2 %
Сакський район	27 800	3 108	11,2 %
Сейтлерський район	24 984	3 878	15,5 %
Старо-Кримський район	20 643	3 262	15,8 %
Судацький район	20 081	14 124	70,3 %
Тельманський район	23 535	1 897	8,1 %
Фрайдорфський район	14 366	3 333	23,2 %
Ялтинський район	46 693	13 777	29,5 %
Кримська АРСР	1 126 429	218 879	19,4 %

Перепис 1926

Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1926 року ‒ 179 094 осіб, зокрема у містах ‒ 38 738 (21,6 % загальної чисельності), у селах ‒ 140 356 (78,4 %). На кримських татар припадало 25,3 % населення півострова, зокрема 11,9 % міського населення та 36,8 % сільського.

Частка кримських татар у населенні Криму за даними перепису населення 1926 року

Розселення кримських татар у Криму в 1926 р.

	населення, 1926	кримських татар	%
Сімферополь	88 310	11 126	12,6 %
Алупка	2 968	884	29,8 %
Алушта	4 759	1 819	38,2 %
Армянськ	2 670	565	21,2 %
Балаклава	2 324	16	0,7 %
Бахчисарай	9 544	6 884	72,1 %
Брянський завод	1 127	5	0,4 %
Гурзуф	2 791	1 393	49,9 %
Джанкой	8 310	322	3,9 %
Євпаторія	23 574	4 757	20,2 %
Карасубазар	7 635	2 570	33,7 %
Керч	34 563	1 297	3,8 %
Саки	2 452	112	4,6 %
Севастополь	74 551	1 205	1,6 %
Сімеїз	592	25	4,2 %
Старий Крим	4 738	266	5,6 %
Судак	1 893	417	22,0 %
Феодосія	28 652	1 933	6,7 %
Ялта	28 811	3 141	10,9 %
Бахчисарайський район	37 419	29 143	77,9 %
Джанкойський район	56 647	8 055	14,2 %
Євпаторійський район	46 844	15 317	32,7 %
Карасубазарський район	25 932	12 151	46,9 %
Керченський район	39 456	10 269	26,0 %
Севастопольський район	19 711	11 804	59,9 %
Сімферопольський район	66 968	12 586	18,8 %
Судацький район	13 898	12 479	89,8 %
Феодосійський район	51 767	8 504	16,4 %
Ялтинський район	24 817	20 048	80,8 %
Кримська АРСР	713 823	179 094	25,1 %

Перепис 1897

Розселення татарськомовного населення за переписом населення 1897 року

	населення, 1897	кримських татар	%
Кримські повіти Таврійської губернії	445 439	189 821	42,6 %
Ялтинський повіт	73 260	43 256	59,0 %
Сімферопольський повіт	141 717	62 876	44,4 %
Євпаторійський повіт	63 211	26 992	42,7 %
Феодосійський повіт	115 858	44 431	38,3 %
Перекопський повіт	51 393	12 266	23,9 %
Керч-Єнікальське градоначальство	43 698	2 563	5,9 %
Севастопольське градоначальство	57 455	1 910	3,3 %
Весь Крим	546 592	194 294	35,5 %

Житло

Кримськотатарський будинок (Алупка, 1856).

Згідно з «Подорожними записками» російського академіка Василя Зуєва, у 2-й половині XVIII століття кримські татари жили у хатах-мазанках, які виготовляли з дерева, цегли, дерну і глини. Дах покривали черепицею або дерном. З каменю будували переважно лише палацові та храмові будівлі. Житло мало поділ на чоловічу й жіночу (гарем) частини.

Одяг

Кримські татари і мулла (1862).

у 2-й половині XVIII століття чоловіки й жінки носили однакове вбрання. Поверх сорочки вони одягали кафтан з вузькими рукавами, який застібали до шиї. Нижній одяг — широкі шаровари; на ногах сап'яні жовті шкарпетки і туфлі. Влітку надворі носили ватники зеленого кольору, а взимку — хутрові шуби. Молоді татари, особливо в містах, часто одягали черкеський стрій, який вважався модним.

Чоловіки голили голови, на які одягали червоні суконні тюбетейки, а поверх них — високу круглу або чотирикутну шапку, з нешироким овечим окіллям. Жінки заплітали волосся у дві коси, які завивали біля голови; дівчата заплітали багато дрібних кіс, які звисали на спині. Коли жінки чи дівчата виходили з двору, вони ховали своє обличчя за кісеями.

Культура кримських татар

Література

Кримськотатарська література починає свою історії з часів Золотої орди, набуває розквіту у період Кримського ханства і відрожується наприкінці XIX ст.

Музика

Основу традиційної музичної спадщини кримських татар становили давні фольклорні традиції сімейно-обрядових, календарно-обрядових, трудових та ігрових пісень; традиції музично-поетичних переказів та легенд; ісламські музично-культурні традиції — езан, дуа, книжкове читання; музично-інструментальне виконання; сольний спів, започаткований на монодії, яка передавала специфіку кримськотатарської музики Кримськотатарські народні пісні відрізняються від пісень інших культур та народів своєю ліричністю, теплотою та м'якістю.

Серед народних пісень в кримськотатарській культурі розрізняють «Джир-йир» і «тюркю». «Джир-йир» називають пісні кримців степових районів, переважно вони нескладні за змістом. «Тюркю» — пісні мешканців південного узбережжя та передгірних районів. Вони складні за формою, орнаментацією та розспівами. Хорові пісні у кримських татар трапляються вкрай рідко — зазвичай вони пов'язані з весільними обрядами і виконуються одноголосно. Як приклад можна привести такі пісні, як «Аи, дагълар» («Аі, гори»), «Яр-яр». Такі хорові пісні, як «Къарасувнынъ дёрт кошеси»" («Чотири кута Карасубазара»), «Сен ойнасанъ яраша» («Ти красиво танцюєш») виконуються під танці.

Видатні співаки

1. Айсель Балич
2. Аліє Якубова
3. Асан Білялов
4. Асан Хайретдінов
5. Баталова Ельзара Халітівна
6. Білялов Февзі
7. Ґузель
8. Ґулізар Бекірова
9. Джамала, переможиця 61-ґо конурсу Євробачення 2016
10. Ділявер Сеттаров
11. Ділявер Османов
12. DJ Bebek
13. Евеліна
14. Енвер Ізмайлов
15. Зарема Ханум
16. Зоре Кадиєва
17. Мустафаєв Фемій Мансурович
18. Османова Ленара
19. Реана Таркова
20. Рефатов Мамут
21. Рустем Меметов
22. Сабріє Ереджепова
23. Сейтабла Меметов
24. Сервер Какура
25. Февзі Алієв

• Гімн кримських татар
• Аю-Дагъ

Кінематограф

«Хайтарма» («Повернення») — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм (знятий у 2012 році) і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі — Ахтем Сеїтаблаєв. Прем'єра фільму супроводжувалася скандалом, розпочатим посадовцями консульства Росії в Криму.

Див. також

• Кримськотатарська діаспора
• «Кримські татари — Крим — Україна»
• Українсько-кримськотатарські відносини
• Тарас Федорович — козацький отаман татарського походження.
• Кардашлик — молодіжна кримськотатарська громадська організація
• Каліфорнія у Криму
• Іменем Амет-Хан Султана названо міжнародний аеропорт Сімферополя, а також названо аеропорт Уйташ міста Махачкала, столиці Дагестану.
• День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Література

• Я. Р. Дашкевич. Кримські татари // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 379. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Р. І. Куртієв, Ф. Ґ. Туранли. Кримські татари // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн
• Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.): Библиблиогр. словарь / Гл. ред. и сост. Д. П. Урсу; Республ. Крымскотатарская б-ка им. И. Гаспринского. — Симф.: Доля, 1999. — 240 с. — (Источник знаний; № 2).

Посилання

• Світ культури(крим.)(англ.)(рос.)
• Центр інформації та документації кримських татар(укр.)
• Міжнародна громадська організація кримців «Bizim Qırım»(крим.)(англ.)(укр.)
• Кримськотатарські народні казки та легенди в перекладі Данила Кононенка
• Добірка посилань (крим.)
• 60-ті роковини Сюрґюну(англ.)