Кримські татари
| Кримські татари Кримці | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||
| Кількість | від 500 тис. до 1 млн. [1][2][3] | ||||||||||||||||
| Ареал |
 Болгарія:3,000 | ||||||||||||||||
| Раса | європеоїди | ||||||||||||||||
| Походження | половці та інші народи Криму | ||||||||||||||||
| Близькі до: | караїми, кримчаки, балкарці, ногаї, татари | ||||||||||||||||
| Входить у | тюрки | ||||||||||||||||
| Мова | кримськотатарська | ||||||||||||||||
| Релігія | Іслам суннітського толку ханафійського мазгабу | ||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
| Частина серії статей на тему: |
| Кримські татари |
|---|
 Тамга Ґераїв, національний символ кримсько-татарського народу |
|
|
|
 Категорія •  Портал |
Кри́мські тата́ри (кримськотат. qırımtatarlar, в однині — qırımtatar) або кри́мці (кримськотат. qırımlılar, в однині — qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з малочисельними караїмами та кримчаками кримські татари є корінним народом Криму[6][7]. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім'ї.
Живуть на півдні України (переважно в АР Крим, а також в Херсонській та Запорізькій областях — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінюванням на 2012 рік), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн[8]), Узбекистані (близько 150 тис.), Румунії (20 тис., 2011), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій, кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про етнічний склад населення країни[4]. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час імігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині 4-6 мільйонами, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримськими татарами, а турками з кримським корінням (або зовсім не пам'ятають свого коріння)[9].
Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу.
Назва[ред. | ред. код]
- Кримські татари (кримськотат. qırımtatarlar) — сучасна самоназва, яка використовується переважною більшістю кримських татар.
- Кримці, киримли (кримськотат. qırımlı. Буква q (къ) в кримськотатарській мові вимовляється як гортане к в українській мові[10]) — друга сучасна самоназва.
- Кримчаки[11] — історична українська назва.
Етнонім «кримські татари»[ред. | ред. код]
Словосполучення «кримські татари» викликає запитання про зв'язок із татарами — чи не є кримські татари субетнічною групою волзьких татар, а кримськотатарська мова — діалектом татарської. Назва «кримські татари» використовувалася в Російській імперії, коли майже всі тюркомовні народи іменувалися «татарами»[12]: карачаївці (гірські татари), азербайджанці (закавказькі, або азербайджанські татари), кумики (дагестанські татари), хакаси (абаканські татари) тощо.
Татари та кримські татари[ред. | ред. код]
Татари і кримські татари — це два різні народи зі спільною історією та схожою культурою, процес формування яких відбувався по-різному, незалежно один від іншого, у складі різних держав. Так, формування казанських татар відбувалося в Казанському ханстві, основну роль в їх формуванні відіграли булгари, а також волзькі кипчаки з деяким впливом фінно-угорських народів. У той же час формування кримських татар відбувалося в складі Кримського ханства. Важливу роль в формуванні кримських татар зіграли половці, які використовували як самоназву етнонім «татари», а свою мову називали «татар тілі» (тобто татарська)[13], та складали основне населення Криму як до ординського панування, так і на момент відокремлення Кримського ханcтва. Вплив на формування кримських татар мали хозари, а також греки та генуезці (італійці) (їх вплив найбільш помітний на побережанах — ялибойлу, які належать до понтійського расового типу), кримські готи (чий вплив найбільш помітно на гірничо-передгірних кримських татарах — татах)[14][15]. Найменшою мірою нетюркські народи Криму вплинули на степових кримських татар, які зберегли половецькі риси. Мова кримських татар також разюче відрізняється від мови казанських татар: мова кримців належить до половецько-кипчацької підгрупи, тоді як мова казанців належить до волзько-кипчацької[16][17][18].
Етногенез[ред. | ред. код]
Кримські татари сформувалися як народ у Криму і є нащадками різноманітних народів, що жили в Криму у різні історичні епохи. Кримські татари склалися шляхом змішування різних тюркомовних кочових народів степового Криму та Причорномор'я — західні половці, хозари, булгари, ногаї (звідси самоназва степового субетносу кримських татар) з жителями гірської і передгірної частини півострова — алани, греки, кримські готи, скіфи, таври, італійці та інші[19][20]. Консолідація цього різноманітного етнічного конгломерату в єдиний кримськотатарський народ проходила протягом століть. З’єднуючими началами в цьому процесі були спільність території, тюркська мова та ісламська релігія[21][22][23][19][24][25].
Найважливіша роль у формуванні кримськотатарського народу належить західним кипчакам, відомим в українській історіографії під ім'ям половців. Саме вони стали консолідуючим етносом, в який вливалися всі інші народи, що населяли Крим з давніх часів. Кипчаки з XI—XII століття стали заселяти приволзькі, приазовські і причорноморські степи (які відтоді аж до XVIII століття іменувалися Дешт і Кипчак — «кипчацький (половецький) степ»). З другої половини XI століття вони почали активно просуватись в Крим. Значна частина половців сховалася в горах Криму, рятуючись після поразки об'єднаних половецько-руських військ від монголів та наступного розгрому половецьких протодержавних утворень у північному Причорномор'ї.
До кінця XV століття були створені основні передумови, що призвели до формування самостійного кримськотатарського етносу: в Криму встановилося політичне панування Кримського ханства, тюркські мови (половецько-кипчацька на території ханства) стали домінуючими, а іслам набув статусу державної релігії на всій території півострова. У результаті переважання набутої назви «татари» половецького населення Криму, ісламської релігії та тюркської мови почалися процеси консолідації строкатого етнічного конгломерату півострова, які призвели до появи кримськотатарського народу[19]. Протягом декількох століть на основі половецької мови з помітним огузьким впливом склалася кримськотатарська мова[21][26][27].
Питання про статус корінного народу Криму[ред. | ред. код]
Масове поширення тези про «татар-прибульців» в пропаганді почалося тільки після депортації кримських татар, коли радянському керівництву було потрібно було виправдати геноцид кримськотатарського народу — його насильницьке виселення в Середню Азію та на Урал. До цього навіть в офіційних радянських енциклопедіях визнавалося, що кримські татари — корінний народ Криму[28][29].
Як вже було вказано, «кримські татари» та «татари» — це не одне й те саме. Український історик Сергій Громенко зазначає, що у свідомості обивателя автохтоном є той, хто жив на конкретній землі першим, а всі інші не вважаються. Однак для того, щоб вважатися корінним, народу потрібно лише сформуватися на даній території і не мати іншої батьківщини за її межами, тоді як час початку етногенезу не відіграє ніякої ролі. Саме це стосується кримських татар, їх етногенез проходив саме на території Криму[30]. Це додатково підтверджується генетичним дослідженням кримських татар, згідно з яким етногенез кримців відбувався саме на півострові і вони генетично склалися з декількох шарів. Результати геномних досліджень вказують на збереження в генофонді кримських татар як початкового компонента протягом більше 2,5 тисяч років, так і більш пізнього в північних степових районах Криму[31][32][33]. Генофонд кримських татар відрізняється широким спектром і відсутністю домінуючої гаплогрупи. З частотою від 5% зустрічаються такі гаплогрупи: R1a1a-M198, R1b-M343, J2-M172, G2a3b1-P303, E1b1b1-M351; на їх частку сумарно припадає 67% генетичного різноманіття кримських татар. Близько третини генофонду представлено більш рідкісними гаплогрупами (від 1% до 5%): C-M130, Q-M242, L-M11, O3-M122, I1-M253, N1-LL22g, G2a3-M406 та інші[34].
Відома помилка, як вказує Сергій Громенко, — вважати греків корінним народом Криму. Насправді «греків» в Криму було три хвилі. Перша — це елліни давнини. Вони сформувалися в середземноморському регіоні і заснували свої колонії в Криму, починаючи приблизно з 600 року до нашої ери. Після Великого переселення народів чистих стародавніх греків у Криму не залишилося. Друга хвиля — це середньовічні ромеї, візантійці, які так само сформувалися не в Криму та ані мовою, ані вірою не були схожі на еллінів. Після османського завоювання піденного побережжя Криму 1475 року вони або прийняли іслам, влившись з часом в кримськотатарський етнос, або продовжували жити ізольованими християнськими громадами, поки в 1778 році не були виселені Суворовим до азовського регіону, ставши маріупольськими греками. Третя хвиля грецьких переселенців — це біженці з Османської імперії початку XIX століття, сучасні греки, що сформували Балаклавський батальйон. Втім, 1944 року під час проведення етніної чистки Криму вони, як і кримськи татари, були виселені з Криму. Нинішні греки Криму — це саме спадкоємці репатріантів третьої хвилі[30].
Субетноси[ред. | ред. код]
У складі кримськотатарського народу виділяють три етнографічні групи. Перша сформувалася на південному березі Криму, друга — в гірсько-передгірській частині півострова і третя — в кримському степу.
Горяни — тати[ред. | ред. код]
Тати (не плутати з однойменним кавказьким народом) жили до депортації в горах (кримськотат. dağlar) і передгір'ях або середній смузі (кримськотат. orta yolaq), тобто на північ від ялибойлу і на південь від степовиків. Етногенез татів — дуже складний і не до кінця вивчений процес. У формуванні цього субетносу взяли участь практично всі народи і племена, що коли-небудь жили в Криму, але основну роль зіграли половці. Їх діалект належить до половецько-кипчацької групи[ru].
Степовики — ногаї[ред. | ред. код]
Ногаї жили в степу (кримськотат. çöl) на північ від умовної лінії Миколаївка — Спат — Феодосія. Основну роль в етногенезі цієї групи відіграли західні кипчаки (половці) та східні кипчаки. У расовому відношенні ногаї — європеоїди з елементами монголоїдності (~10 %)[14]. Діалект степовиків входить до кипчацько-ногайської групи.
Побережани — ялибойлу[ред. | ред. код]
Південнобережці або ялибойлу (кримськотат. yalı boylu — «побережани», від yalı — берег, boy — довжина, протяжність, -lı — суфікс, що творить від назви місцевості назву людини, що живе на ній) — уродженці південного узбережжя Криму. В етногенезі цієї групи основну роль зіграли нетюркські народи Криму: греки, кримські готи і черкеси, а в жителів східної частини Південного узбережжя є також кров італійців (генуезців). У жителів багатьох сіл Південного узбережжя аж до депортації зберігалися елементи християнських обрядів, успадковані ними від грецьких предків. Більшість ялибойлу прийняли іслам як релігію досить пізно порівняно з двома іншими субетносами: османський перепис населення 1542 року свідчить, що більшу частину населення південного берегу на той момент становили християни[35]. Діалект побережан найбільш далекий від двох інших діалектів кримськотатарської мови і єдиний не входить до кипчацької (половецької) групи мов, а до огузьких мов.
Історія[ред. | ред. код]
Кримське ханство[ред. | ред. код]
Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського ханства. На початку XIII століття Крим, більша частина населення якого вже складалася з тюрків —половців, увійшов до складу Золотої Орди, проте монголи ніколи не осідали в Криму, як не осідали в завойованих руських князівствах. Кримські татари в основному прийняли іслам в XIV столітті, і після цього Крим став одним з центрів ісламської цивілізації в Східній Європі. Панування Золотої Орди було в цілому обтяжливо для народів, що населяли Крим, тому вже с початку XV століття в Криму з'явилися тенденції до сепаратизму. Фактичну незалежність Криму від Золотої Орди можна відраховувати з початку правління на півострові Джаніке, дочки хана Золотої Орди Тохтамиша і дружини засновника Ногайської Орди Едігея. Під час свого правління вона всіляко підтримувала Хаджі I Ґерая у боротьбі за Кримський престол з наслідками Тохтамиша — Саїд Ахмадом та Кічі-Мухаммедом — аж до своєї смерті в 1437 році. Після смерті Джаніке положення Хаджи Ґерая в Криму ослабло, і він був змушений виїхати з Криму до Литви[36].
У 1441 році посольство від представників кількох найсильніших родів Криму, включаючи золотоординські клани Ширин і Барин і Куманський клан — Кипчак, вирушило в Велике князівство Литовське, щоб запросити Хаджі Ґерая правити в Криму. Він став засновником династії Ґіреїв, що правила до анексії Кримського ханства Росією в 1783 році[37]. Під час правління Менґлі I Ґерая, сина Хаджі, військо Великої Орди, яка тоді ще існувала, вторглося в Крим з півночі, кримський хан виграв генеральну битву, наздогнавши військо ординського хана біля Тахт-Лії, Орда припинила своє існування, і кримський хан став наступником цієї держави[37][38]. Відтоді Кримське ханство стало однією з найсильніших держав Східної Європи аж до початку XVIII століття[39]. Вважається, що ханство офіційно стало васалом від Османської імперії з великою автономією після 1580[40], звертаючи увагу на те, що оскільки Кримське ханство — мусульманська сунітська держава, кримські хани були змушені визнати халіфа — спадкоємця пророка Мухаммеда і голову всіх мусульман-сунітів, ким оголосили себе султани Османської імперії після завоювання Каїра[41], в якості верховного правителя. Водночас ногайські орди, не маючи власного хана, були васалами кримського. Московія в свою чергу виплачувала щорічну данину кримському хану до укладення Константинопольского договіру 1700 року[42][43][44].
1711 року, коли Петро I відправився в похід з усіма своїми військами (80 000 чоловік), щоб отримати вихід до Чорного моря, він був оточений військом кримського хана Девлет II Ґерая, опинившись в безвихідному становищі. І тільки зрада османського візира Балтаджи Мехмет-паши дозволила Петру вийти з оточення кримських татар[45]. Як повідомляє історик з роду Ґераїв Халім Ґерай, Девлет II Ґерай спробував оскаржити таке рішення візира[46], відповідь останнього була така: «Ви знайте свої татарські справи. Справи Блискучої Порти довірені мені. Ви не маєте права втручатися в них»[47]. Наступного дня в турецький табір прибув Карл XII, накинувся на візира з гнівними докорами і звинуваченнями в продажності. Шведський король переконував Мехмед-пашу дати йому 30 тисяч солдатів і клявся, що до вечора призведе Петра з мотузкою на шиї[48][49][50], але Прутський мир було укладено, і через 10 років Росія оголосила себе імперією. 1735 року кримський хан Каплан I Ґерай був викликаний турецьким султаном Ахмедом III в Персію. Розуміючи, що Росія зможе скористатися відсутністю військ у Криму, Каплан Ґерай написав султану подумати двічі, але султан був наполегливим. Як і очікував Каплан-Гірей, 1735 року російська армія, очолювана Мініхом, вторглася в Крим, спустошила півострів, вбила мирних жителів і зруйнувала всі міста, зайняв столицю, Бахчисарай, і спалив Ханський палац разом з усіма архівами і документами, а потім покинула Крим через епідемії, що почалася в ньому. Через рік те ж саме зробив інший російський генерал — Петро Ласі[37][51]. З тих пір Кримське ханство так і не змогло відновитися, почався його повільний занепад. Російсько-турецька війна 1768—1774 років призвела до поразки османів, і згідно з Кючук-Кайнарджійським мирним договіром, підписаним після війни, Крим визвнавався повністю незалежним та ні Росія, ні Туреччина не мали права втручатися в справи ханства. Після періоду політичних хвилювань у Криму Російська імперія порушила договір і анексувала Кримське ханство в 1783 році.
Кримське ханство часто брало участь у конфліктах на боці тієї чи іншої держави або саме було стороною військового конфлікту. У таких випадках кримськотатарська армія брала участь у походах на чолі з ханом. Одним з відомих є похід 1571 року, який закінчився взяттям Москви, при цьому сам Іван IV Грозний втік з міста і не з'явився після підпалу передмістя Москви, тому було вирішено спалити і всю Москву. Причиною цього походу було оголошення Іваном IV себе царем. При цьому були і так звані набіги, які здійснювалися з ініціативи окремих мурз і часто закінчувалися захопленням бранців. Російський історик В. Д. Смірнов пише, що «справедливість вимагає не забувати взаємності образ»: набіги (плюндрування) козаків на Кримське ханство нічим не поступалися набігам (чапулам) кримських татар і ногаїв[52]. Рабство в Криму, судячи по основній масі кримських джерел, практично повністю зникло вже в XVII столітті[53], тоді як в Росії кріпосне право існувало до 1861 року, і більшість населення були кріпаками. Необхідно також враховувати, що на історичну науку про кримських татар сильно вплинули російські історики, які переписали історію Кримського ханства для виправдання анексії Криму в 1783 році, і особливо потім радянські історики, що спотворили історію Криму для виправдання геноциду кримських татар в 1944 році[54][55][56][57][58].
Доба Кримського Ханства — це період розквіту кримськотатарської культури, мистецтва та літератури. Класик кримськотатарської поезії тієї доби — Ашик Умер. Серед інших поетів особливо відомі Махмуд Киримли та хан Гази II Ґерай. Головна з архітектурних пам'яток того часу, що збереглися — ханський палац у столиці середньовічного Криму — Бахчисараї.
Російська імперія[ред. | ред. код]
Гноблення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян спричинили масову еміграцію кримських татар до Османської Імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині, Болгарії та Румунії.
Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства і практично повного знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Поруч із цим ішла колонізація Криму за рахунок залучення російським урядом переселенців з теренів метрополії. Все це призвело до того, що з мільйона кримських татар, що жили в Криму на момент анексії його Росією, наприкінці XIX століття залишилося менше 200 тис., що становило близько чверті всього кримського населення.
Загалом з 1783 року до початку XX століття Крим залишило щонайменше 800 тисяч кримських татар.
Кримськотатарське відродження[ред. | ред. код]
Кримськотатарське відродження пов'язане з ім'ям видатного діяча культури Ісмаїла Гаспринського (1851—1914). Він доклав великих зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримського народу. Він фактично створив нову літературну кримськотатарську мову. І. Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Терджиман» («Перекладач»), яка незабаром стала відомою далеко за межами Криму, розробив нову методику шкільної освіти, завдяки чому сформувалася нова генерація кримськотатарської інтелігенції.
Громадянська війна[ред. | ред. код]
Дуже важкі наслідки для кримських татар мала Громадянська війна в Росії. 1917 року, після Лютневої революції, був скликаний перший Курултай (з'їзд) кримськотатарського народу, що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Кримської демократичної республіки. Гаслом голови першого Курултаю, національного лідера, якого найбільше шанують кримські татари, Номана Челебіджіхана були слова: «Крим — для всіх кримчан». Номана Челебіджіхана більшовики розстріляли 23 лютого 1918 року, а інтереси кримських татар протягом війни не турбували ані «білих», ані «червоних». Згодом в Криму була встановлена радянська влада.
Радянська влада[ред. | ред. код]
1921 року було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки визнавалася російська та кримськотатарська, корінними народами — кримські татари та караїми, а її керівництво складалося переважно з кримським татар. З вини радянської влади, яка вивозила хліб з Криму в інші регіони країни, під час голоду на Поволжі 1921—1922 років щонайменше 76 000 кримських татар померли від голоду[59], що стало катастрофою для невеликого народу. 1928 року відбулася перша хвиля репресій проти кримськотатарської інтелигенції, зокрема, голова Кримської АРСР Велі Ібраїмов був страчений по сфабрикованій справі. У 1938 році розпочалася друга хвиля репресій проти кримськотатарської інтелігенції, під час якої було вбито багато кримськотатарських письменників, учених, поетів, політиків, викладачів (Асан Сабрі Айвазов, Усеїн Боданінський, Сеїтджеліл Хаттатов, Ілляс Тархан, Бекір Чобанзаде та багато інших)[60][61][62][63].
Депортація[ред. | ред. код]
1941 року Крим опинився під владою нацистів, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримській історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від кримськотат. Sürgün — вигнанець). У злочині було задіяно 32 000 енкаведистів. Загалом депортували 193 865 кримських татар, зокрема 151 136 — до Узбецької РСР, 8 597 — до Марійської АРСР, 4 286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей Російської РФСР.
З травня до листопаду, за даними НКВС, 10 105 кримських татар померли від голоду в Узбецькій РСР (7 % депортованих до УзРСР). Ще близько 30 000 (20 % вигнанців), за даними НКВС, померли протягом наступних півтора років; за інформацією кримськотатарських активістів — 46 % депортованих за перші роки вигнання.
Верховна Рада України своєю постановою від 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримських татар 1944 року геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу[64].
Повернення[ред. | ред. код]
На відміну від інших народів, депортованих 1944 року і повернених на батьківщину після XX з'їзду КПРС 1956 року кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 року. З 1960-х років у місцях, де жили депортовані кримські татари в Узбецькій РСР, зародився та почав набирати силу національний рух за право повернення народу до Криму. Активну боротьбу за право повернення кримських татар вели Мустафа Джемілєв, Юрій Османов, Петро Григоренко та багато інших.
Масове повернення почалося 1989 року, і станом на 2013 рік у Криму жило близько 270 тис. кримських татар, що становило 13 % від загального населення. Найголовнішими проблемами кримських татар були масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованої з часу репатріації, кримськотатарських селищ.
| Населення Криму | Поч. 18 ст. | 1760—1770 | 1795 | 1816 | 1835 | 1850 | 1858 | 1864 | 1897 | 1917 | 1920 | 1926 | 1934 | 1937 | 1939 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Загалом, тис. | 467 | 454,7 | 156,4 | 212,6 | 279,4 | 343,5 | 331,3 | 198,7 | 546,7 | 749,8 | 718,9 | 713,8 | 832 | 996,8 | 1 123,8 | 1 201,5 | 2 135,9 | 2 430,5 | 2 024,056 |
| Кримські татари, % | 95,1 | 92,6 | 87,6 | 85,9 | 83,5 | 77,8 | 73 | 50,3 | 35,6 | 28,7 | 26 | 25,1 | 23,8 | 20,7 | 19,4 | - | 0,7 | 1,6 | 12,1 |
| Росіяни, % | - | - | 4,3 | 4,8 | 4,4 | 6,6 | 12,6 | 28,5 | 33,1 | 41,2 | 44,1 | 42,2 | 44 | 47,7 | 49,6 | 71,4 | 68,4 | 67,1 | 58,3 |
| Українці, % | - | - | 1,3 | 3,7 | 3,1 | 7 | 4 | - | 11,8 | 8,6 | 7,4 | 10,9 | 10,9 | 12,9 | 13,7 | 22,3 | 25,6 | 25,8 | 24,3 |
Кримські татари в Україні після розпаду СРСР (1991—2013)[ред. | ред. код]
1991 року було скликано другий Курултай і створено систему національного самоврядування кримських татар. Кожні п'ять років проходять вибори нового Курултаю (національного парламенту), в яких бере участь усе доросле кримськотатарське населення. Курултай формує виконавчий орган — Меджліс кримськотатарського народу (щось на кшталт національного уряду). Протягом усього часу існування головою Меджлісу був Мустафа Джемілєв. З листопада 2013 року головою Меджлісу є Рефат Чубаров. Тоді ж було затверджено нову структуру Меджлісу, згідно з якою введено 5 посад заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу. Їх посіли: Айдер Аджимамбетов, Наріман Джелялов, Аслан Омєр Киримли, Заур Смірнов, Ахтем Чийгоз.
Кримські татари послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському рухові в Криму. Незважаючи на це, у березні 2014 року Росія анексувала Крим, а кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову заборонила в'їзд до Криму. Кримські татари заявляють про невизнання російської окупації Криму[65][66].
Утиски кримських татар з боку російської влади після анексії Криму 2014 року[ред. | ред. код]
 | Дані у розділі наведені станом на 2014 рік. |
3 березня — викрадено кримського татарина Решата Аметова, а 15 березня знайдено його закатоване тіло.
8 березня — підпал готелю, який належить кримським татарам.
17 березня — викрали громадського активіста Валіда Абу Юсуфа (етнічного росіянина Сергія Селенцова, що прийняв іслам), якого 31 березня було «видворено» з окупованого Криму.
20 березня — викрадено кримського татарина Нурі Сулейманова.
31 березня — побито 16-річного підлітка, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.
9 квітня — сплюндровано пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акиму Джемілєву.
21 квітня — напад мілітаризованих російських організацій на будівлю Меджлісу, щоб зняти український прапор.
26 квітня — «в. о. прокурора Криму» Наталія Поклонська винесла офіційне попередження члену Меджлісу кримськотатарського народу Різе Шевкієву через вивішування прапора України на будівлі Меджлісу.
22 квітня — кримськотатарській редакції ДТРК «Крим» в усній формі наказали «не показувати» лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва і низку членів Меджлісу.
2 травня — представники російських служб не допустили Мустафу Джемілєва до Криму.
3 травня — Мустафі Джемілєву заборонено повернутись до Криму.
4 травня — в. о. прокурора Криму Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення «екстремістської діяльності».
6 травня — російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.
13 травня — кримські суди прийняли на розгляд 55 справ стосовно 49 кримських татар, котрі брали участь у подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілєву було відмовлено у в'їзді до Криму. 14 травня. У Стокгольмі 2015 на конкусі Євробачення перемогла Джамала україка з кримськотатарським походженням з піснею яка присвячена депртації у 1944.
16 травня — ФСБ провело обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.
16 травня — владою РФ заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня — пам'ятної дати для кримських татар.
13 червня — у м. Сімферополі у споруджувану мечеть «Чукурча-джамі» кинуто три пляшки із запалювальною сумішшю.
11 червня — заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід в парку Треньова.
24 червня — ФСБ провела обшук в будівлі медресе.
4 липня — окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону Рефату Чубарову в'їжджати на територію Криму.
5 липня — окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області, через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.
22 липня — у кримськотатарському кафе «Мусафір» люди в масках влаштували обшук.
24 липня — головний редактор газети «Авдет» Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесіду у ФСБ.
5 серпня — повідомлення про заборону літератури кримськотатарською мовою.
19 серпня — кримським татарам заборонено проводити жалобний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму[67].
21 серпня — встановлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.
Вересень — виселення Меджлісу з будівлі Меджлісу.
Навчання кримськотатарською мовою[ред. | ред. код]
2012—2013 навчального року в середніх загальноосвітніх школах Криму (без учнів шкіл-інтернатів та спеціальних класів, організованих при загальноосвітніх школах) освіту кримськотатарською мовою отримували 3,11 % учнів[68].
За даними окупаційної російської влади, 2014—2015 року кримськотатарською навчались 4 740 школярів. З них 2 814 учнів навчалися в 15 школах з кримськотатарською мовою навчання, 1 926 — у класах з кримськотатарською мовою навчання, що функціонують в 62 школах Криму[69].
Станом на початок 2015—2016 навчального року, за даними Міністерства освіти, науки і молоді Автономної Республіки Крим, в загальноосвітніх установах кримськотатарською мовою навчалося 5 083 особи (2,76 % учнів). У республіці продовжує діяти 15 загальноосвітніх установ з кримськотатарською мовою навчання; всього ж по республіці навчання кримськотатарською мовою організовано в 53 загальноосвітніх закладах 17 муніципальних районів і міських округів[70].
Після окупації Росією в Криму є практика відкриття в школах з кримськотатарською мовою навчання перших класів з навчанням російською, а також адміністративного тиску на батьків з метою переконати їх переводити дітей після здобуття початкової освіти в класи з російською мовою навчання. Вказується на недостатню кількість місць в дошкільних освітніх установах з вихованням кримськотатарською мовою.[71].
Мова[ред. | ред. код]
Татарська та кримськотатарська мови хоч і є спорідненими через належність до тюркської мовної групи, але не є найближчими родичами. Найбільш близькими до кримськотатарської мови є карачаєво-балкарська, кумицька та ногайська з кипчацьких мов та турецька й азербайджанська з огузьких.
| Рідна мова кримських татар за переписом 2001 року[72] | |||
|---|---|---|---|
| все населення | міське населення | сільське населення | |
| кримськотатарська | 92,0 % | 89,1 % | 93,5 % |
| російська | 6,1 % | 8,5 % | 4,9 % |
| українська | 0,1 % | 0,1 % | 0,1 % |
| інша | 1,7 % | 2,3 % | 1,4 % |
Рідна мова кримських татар у районах та містах обласного підпорядкування АРК:
| кримськотатарська | російська | інша | |
| Сімферополь | 91,0 % | 8,6 % | 0,4 % |
| Алушта | 93,0 % | 6,4 % | 0,6 % |
| Армянськ | 81,3 % | 14,2 % | 4,5 % |
| Джанкой | 86,4 % | 13,1 % | 0,5 % |
| Євпаторія | 91,9 % | 7,8 % | 0,3 % |
| Керч | 76,8 % | 22,8 % | 0,4 % |
| Красноперекопськ | 85,3 % | 12,8 % | 1,9 % |
| Саки | 90,4 % | 8,8 % | 0,8 % |
| Судак | 97,9 % | 1,8 % | 0,3 % |
| Феодосія | 89,8 % | 9,9 % | 0,3 % |
| Ялта | 82,2 % | 16,5 % | 1,3 % |
| Бахчисарайський район | 93,3 % | 5,1 % | 1,6 % |
| Білогірський район | 97,6 % | 1,9 % | 0,5 % |
| Джанкойський район | 92,9 % | 6,6 % | 0,5 % |
| Кіровський район | 92,8 % | 4,7 % | 2,5 % |
| Красногвардійський район | 91,6 % | 6,8 % | 1,6 % |
| Красноперекопський район | 89,1 % | 6,2 % | 4,7 % |
| Ленінський район | 94,9 % | 4,9 % | 0,2 % |
| Нижньогірський район | 93,6 % | 5,8 % | 0,6 % |
| Первомайський район | 91,4 % | 6,4 % | 2,2 % |
| Роздольненський район | 93,1 % | 6,4 % | 0,5 % |
| Сакський район | 92,8 % | 6,6 % | 0,6 % |
| Сімферопольський район | 95,4 % | 3,8 % | 0,8 % |
| Совєтський район | 94,4 % | 3,5 % | 2,1 % |
| Чорноморський район | 92,8 % | 6,3 % | 0,9 % |
| АР Крим | 93,0 % | 5,9 % | 1,1 % |
За переписом 2001 року, серед кримських татар України зазначили вільне володіння мовами:[73][74]
- кримськотатарською — 94,9 %
- російською — 85,9 %
- українською — 19,6 %
Населені пункти Криму, у яких кримськотатарську мову назвали рідною понад 50 % населення.[75]
| Населений пункт | Район | % Кримськотатарськомовних |
| с. Трипрудне | Сімферопольський район | 91,7 |
| с. Дивне | Бахчисарайський район | 86,2 |
| с. Тимофіївка | Джанкойський район | 85,1 |
| с. Ключове | Кіровський район | 81,7 |
| с. Фонтани | Сімферопольський район | 81,7 |
| с. Вікторівка | Бахчисарайський район | 81,4 |
| с. Маківське | Кіровський район | 78,2 |
| с. Сари-баш | Первомайський район | 77,9 |
| с. Севастянівка | Бахчисарайський район | 76,6 |
| с. Розливи | Нижньогірський район | 75,2 |
| с. Живописне | Сімферопольський район | 75,0 |
| с-ще Громовка | Сакський район | 71,4 |
| с. Родники | Білогірський район | 70,7 |
| с. Річне | Совєтський район | 66,7 |
| с. Вишневе | Білогірський район | 65,8 |
| с. Ганнівка | Білогірський район | 65,0 |
| с. Новеньке | Бахчисарайський район | 64,6 |
| с. Андрусове | Сімферопольський район | 64,4 |
| с. Ходжа Сала | Бахчисарайський район | 64,4 |
| с. Ленське | Чорноморський район | 64,3 |
| с. Долинне | Кіровський район | 63,5 |
| с. Білокам'яне | Бахчисарайський район | 63,0 |
| с. Пробудження | Джанкойський район | 61,8 |
| с. Дачне | Бахчисарайський район | 61,5 |
| с. Дружне | Сімферопольський район | 61,0 |
| с. Дмитрівка | Первомайський район | 60,5 |
| с. Костянтинівка | Джанкойський район | 60,1 |
| с. Червоне | Роздольненський район | 60,0 |
| с. Новофедорівка | Джанкойський район | 59,1 |
| с. Шаумян | Сакський район | 58,9 |
| с. Дворіччя | Нижньогірський район | 58,6 |
| с. Опитне | Білогірський район | 58,6 |
| с. Ульянівка | Білогірський район | 58,5 |
| с. Вершинне | Сакський район | 58,3 |
| с. Красна Долина | Красногвардійський район | 58,3 |
| с. Ярке | Сакський район | 58,1 |
| с. Заливне | Нижньогірський район | 57,8 |
| с. Синьокам'янка | Білогірський район | 57,3 |
| с-ще Видне | Красногвардійський район | 56,1 |
| с. Верхня Кутузовка | Алушта (міськрада) | 55,8 |
| с. Трактове | Красногвардійський район | 55,1 |
| с. Нижня Голубинка | Бахчисарайський район | 55,0 |
| с. Тополі | Бахчисарайський район | 54,0 |
| с. Яковлівка | Білогірський район | 53,7 |
| с. Маркове | Совєтський район | 53,4 |
| с. Теплівка | Сімферопольський район | 53,2 |
| с. Надеждине | Красноперекопський район | 52,7 |
| с. Лібкнехтівка | Ленінський район | 52,5 |
| с. Руське | Білогірський район | 52,0 |
| с. Армійське | Джанкойський район | 51,9 |
| с. Українка | Сімферопольський район | 51,9 |
| с. Новомикільське | Красногвардійський район | 51,6 |
| с. Молочне | Красногвардійський район | 51,3 |
| с. Ніжинське | Нижньогірський район | 50,8 |
| с. Богатир | Бахчисарайський район | 50,5 |
| с. Корольове | Ленінський район | 50,4 |
| с. Дозорне | Білогірський район | 50,3 |
| с. Багата Ущелина | Бахчисарайський район | 50,0 |
Розселення[ред. | ред. код]
Кримські татари живуть в основному в Криму (близько 235—280 тис.), прилеглих регіонах Росії (2,4 тис., в основному в Краснодарському краї) і в прилеглих регіонах України (2,9 тис., в основному в Херсонській області), а також в Туреччині, Румунії (24 тис., в основному в повіті Констанца), Узбекистані (90 тис.[76], оцінки від 10 тис. до 150 тис.), Болгарії (3 тис.). У Туреччині проживає 5-6 млн людей, чиї предки в різний час (з кінця XVIII до початку XX століття) переселилися в цю країну з Криму. Це дає привід кримськотатарським громадським організаціям Туреччини стверджувати, що в країні живе кілька мільйонів кримських татар.[77] Більша частина нащадків кримськотатарських іммігрантів в Туреччині асимілювалася і вважає себе турками. Фактична кількість кримських татар у Туреччині невідома, оскільки дані про етнічний склад населення країни в Туреччині не публікуються.
| 1897 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| міські поселення | 38 738 | 59 696 | 1 331 | 1 150 | 15 632 | 84 116 | ||
| сільські поселення | 140 356 | 159 183 | 2 223 | 5 486 | 31 175 | 164 077 | ||
| всього | 189 821 | 179 094 | 218 879 | 193 | 3 554 | 6 636 | 46 807 | 248 193 |
Перепис 2014[ред. | ред. код]
Перепис населення в окупованій Автономній Республіці Крим проводився з 14 до 25 жовтня 2014 року. Оголошення попередніх підсумків перепису здійснено в грудні 2014 року. Перепис є першою подібною подією на території Автономної Республіки Крим і Севастопольської міськради після їх анексії РФ. Оскільки перепис населення є одним з етапів перехідного періоду, метою його є точнення соціально-демографічних змін на півострові, що відбулися з моменту проведення останнього перепису населення. Бюджет перепису склав 387 млн руб. Гроші були виділені з федерального бюджету Російської Федерації. За міжпереписний період 2001—2014 років населення Автономної Республіки Крим скоротилося на 135 тис. осіб або на 6,7 %. Населення Севастопольської міськради, навпаки, збільшилося на 18 тисяч або на 4,8 %.
Міжпереписна динаміка національного складу:
| осіб,
1989 |
Частка від
тих, що вказали свою |
осіб,
2001 |
Частка від
тих, що вказали свою |
осіб, 2014 |
Частка від
вказавших свою | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| росіяни | 1629542 | 67,05 | 1450394 | 60,67 | 1492078 | 67,90 |
| українці | 625919 | 25,75 | 576647 | 24,12 | 344515 | 15,68 |
| кримські татари | 38365 | 1,58 | 245291 | 10,26 | 232340 | 10,57 |
| татари | 10762 | 0,44 | 13602 | 0,57 | 44996 | 2,05 |
| білоруси | 50054 | 2,06 | 35157 | 1,47 | 21694 | 0,99 |
| вірмени | 2794 | 0,11 | 10088 | 0,42 | 11030 | 0,50 |
| інші | 73059 | 3,01 | 70030 | 2,93 | 50911 | 2,32 |
| вказали | 2430495 | 100,00 | 2390319 | 100 | 2197564 | 100,00 |
| Всього: | 2430495 | 2401209 | 2284769 |
Перепис 2001[ред. | ред. код]
| Регіон | Чисельність | Частка | Розселення |
|---|---|---|---|
| Автономна Республіка Крим | 243 433 ‒ 251 000[78] | 12,0 % ‒ 12,4 % | переважно передгірні та степові райони АРК |
| Херсонська область | 2 072 ‒ 6 000[78] | 0,2 % ‒ 0,5 % | Генічеський, Новотроїцький райони |
| Севастополь (міськрада) | 1 858 ‒ 3 500[78] | 0,5 % ‒ 0,9 % | села на півночі та сході Севастопольської міськради |
| Запорізька область | 570 ‒ 3 000[78] | 0,1 % ‒ 0,2 % | Токмацький, Мелітопольський райони |
| інші регіони | 260 ‒ 1 000[78] | ||
| Всього | 248 193 ‒ 264 000[78] | 0,5 % — 0,55 % |
Урбанізація кримських татар за переписом 2001 р.
| Населення | Кількість | |
|---|---|---|
| міського | 84 116 | 33,9 % |
| сільського | 164 077 | 66,1 % |
| Всього | 248 193 | 100,0 % |
Розселення кримських татар у Автономній Республіці Крим за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року.[79]
- міськради обласного підпорядкування ‒ 54,5 тис. ‒ 22,4 %
- райони ‒ 188,5 тис. ‒ 77,6 %
| населення, 2001 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Білогірський район | 66 458 | 19 425 | 29,2 % |
| Кіровський район | 58 016 | 14 816 | 25,5 % |
| Сімферопольський район | 149 253 | 33 161 | 22,2 % |
| Совєтський район | 37 576 | 8 344 | 22,2 % |
| Джанкойський район | 82 328 | 17 744 | 21,6 % |
| Первомайський район | 40 376 | 8 693 | 21,5 % |
| Бахчисарайський район | 92 542 | 19 695 | 21,3 % |
| Сакський район | 80 964 | 14 137 | 17,5 % |
| Красноперекопський район | 31 843 | 5 477 | 17,2 % |
| Нижньогірський район | 56 976 | 9 136 | 16,0 % |
| Красногвардійський район | 93 782 | 15 619 | 16,7 % |
| Ленінський район | 69 629 | 10 784 | 15,5 % |
| Роздольненський район | 37 185 | 4 961 | 13,3 % |
| Чорноморський район | 34 112 | 4 321 | 12,7 % |
| Судацька міська рада | 29 448 | 5 131 | 17,4 % |
| Джанкойська міська рада | 42 861 | 3 469 | 8,1 % |
| Сімферопольська міська рада | 358 108 | 25 209 | 7,0 % |
| Євпаторійська міська рада | 117 565 | 8 140 | 6,9 % |
| Алуштинська міська рада | 52 215 | 3 081 | 5,9 % |
| Сакська міська рада | 28522 | 1 646 | 5,8 % |
| Феодосійська міська рада | 108 788 | 5 055 | 4,6 % |
| Армянська міська рада | 26 876 | 949 | 3,5 % |
| Красноперекопська міська рада | 30 902 | 928 | 3,0 % |
| Керченська міська рада | 158 165 | 1 635 | 1,0 % |
| Ялтинська міська рада | 139 584 | 1 877 | 1,3 % |
| АР Крим | 2 033 736 | 243 433 | 12,0 % |
| Севастопольська міська рада | 379 492 | 1 858 | 0,5 % |
| Весь Крим | 2 413 228 | 245 291 | 10,2 % |
Перепис 1989[ред. | ред. код]
Розселення кримських татар в Українській РСР станом на 1989 р.
| регіон | всього | міста | села |
|---|---|---|---|
| Кримська область | 38 365 | 8 980 | 29 385 |
| Херсонська область | 5 716 | 4 681 | 1 035 |
| Запорізька область | 1 566 | 1 132 | 434 |
| інші регіони | 1160 | 839 | 321 |
| УРСР | 46 807 | 15 632 | 31 175 |
Перепис 1939[ред. | ред. код]
Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1939 року ‒ 218 879 осіб, зокрема у містах ‒ 59 696 (27,3 % загальної чисельності), у селах ‒ 159 183 (72,7 %). На кримських татар припадало 19,4 % населення півострова, зокрема 10,2 % міського населення та 29,4 % сільського.[80]
Розселення кримських татар за даними перепису 1939 р.[81]
| населення, 1939 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Сімферополь | 142 634 | 17 392 | 12,2 % |
| Євпаторія | 47 030 | 6 170 | 13,1 % |
| Керч | 104 443 | 5 310 | 5,1 % |
| Севастопольська міськрада | 111 938 | 4 753 | 4,2 % |
| Феодосія | 45 032 | 3 364 | 7,5 % |
| Ялтинська міськрада | 36 653 | 2 625 | 7,2 % |
| Ак-Мечетський район | 15 941 | 5 027 | 31,5 % |
| Ак-Шейхський район | 14 725 | 4 646 | 31,6 % |
| Алуштинський район | 25 996 | 16 414 | 63,1 % |
| Балаклавський район | 23 400 | 12 880 | 55,0 % |
| Бахчисарайський район | 46 888 | 26 119 | 55,7 % |
| Біюк-Онлайрський район | 18 542 | 3 061 | 16,5 % |
| Джанкойський район | 46 626 | 4 299 | 9,2 % |
| Зуйський район | 16 324 | 3 032 | 18,6 % |
| Ічкинський район | 20 748 | 3 213 | 15,5 % |
| Карасубазарський район | 33 034 | 13 911 | 42,1 % |
| Кіровський район | 21 321 | 2 952 | 13,8 % |
| Колайський район | 16 767 | 1 799 | 10,7 % |
| Красноперекопський район | 23 529 | 1 585 | 6,7 % |
| Куйбишевський район | 17 759 | 15 900 | 89,5 % |
| Ларіндорфський район | 14 341 | 1 673 | 11,7 % |
| Ленінський район | 23 656 | 7 624 | 32,2 % |
| Сакський район | 27 800 | 3 108 | 11,2 % |
| Сейтлерський район | 24 984 | 3 878 | 15,5 % |
| Старо-Кримський район | 20 643 | 3 262 | 15,8 % |
| Судацький район | 20 081 | 14 124 | 70,3 % |
| Тельманський район | 23 535 | 1 897 | 8,1 % |
| Фрайдорфський район | 14 366 | 3 333 | 23,2 % |
| Ялтинський район | 46 693 | 13 777 | 29,5 % |
| Кримська АРСР | 1 126 429 | 218 879 | 19,4 % |
Перепис 1926[ред. | ред. код]
Кількість татар у Кримській АРСР за переписом 1926 року ‒ 179 094 осіб, зокрема у містах ‒ 38 738 (21,6 % загальної чисельності), у селах ‒ 140 356 (78,4 %). На кримських татар припадало 25,3 % населення півострова, зокрема 11,9 % міського населення та 36,8 % сільського.[82]
Розселення кримських татар у Криму в 1926 р.[83]
| населення, 1926 | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Сімферополь | 88 310 | 11 126 | 12,6 % |
| Алупка | 2 968 | 884 | 29,8 % |
| Алушта | 4 759 | 1 819 | 38,2 % |
| Армянськ | 2 670 | 565 | 21,2 % |
| Балаклава | 2 324 | 16 | 0,7 % |
| Бахчисарай | 9 544 | 6 884 | 72,1 % |
| Брянський завод | 1 127 | 5 | 0,4 % |
| Гурзуф | 2 791 | 1 393 | 49,9 % |
| Джанкой | 8 310 | 322 | 3,9 % |
| Євпаторія | 23 574 | 4 757 | 20,2 % |
| Карасубазар | 7 635 | 2 570 | 33,7 % |
| Керч | 34 563 | 1 297 | 3,8 % |
| Саки | 2 452 | 112 | 4,6 % |
| Севастополь | 74 551 | 1 205 | 1,6 % |
| Сімеїз | 592 | 25 | 4,2 % |
| Старий Крим | 4 738 | 266 | 5,6 % |
| Судак | 1 893 | 417 | 22,0 % |
| Феодосія | 28 652 | 1 933 | 6,7 % |
| Ялта | 28 811 | 3 141 | 10,9 % |
| Бахчисарайський район | 37 419 | 29 143 | 77,9 % |
| Джанкойський район | 56 647 | 8 055 | 14,2 % |
| Євпаторійський район | 46 844 | 15 317 | 32,7 % |
| Карасубазарський район | 25 932 | 12 151 | 46,9 % |
| Керченський район | 39 456 | 10 269 | 26,0 % |
| Севастопольський район | 19 711 | 11 804 | 59,9 % |
| Сімферопольський район | 66 968 | 12 586 | 18,8 % |
| Судацький район | 13 898 | 12 479 | 89,8 % |
| Феодосійський район | 51 767 | 8 504 | 16,4 % |
| Ялтинський район | 24 817 | 20 048 | 80,8 % |
| Кримська АРСР | 713 823 | 179 094 | 25,1 % |
Перепис 1897[ред. | ред. код]
Розселення татарськомовного населення за переписом населення 1897 року
| населення, 1897[84] | кримських татар | % | |
|---|---|---|---|
| Кримські повіти Таврійської губернії | 445 439 | 189 821 | 42,6 % |
| Ялтинський повіт | 73 260 | 43 256 | 59,0 % |
| Сімферопольський повіт | 141 717 | 62 876 | 44,4 % |
| Євпаторійський повіт | 63 211 | 26 992 | 42,7 % |
| Феодосійський повіт | 115 858 | 44 431 | 38,3 % |
| Перекопський повіт | 51 393 | 12 266 | 23,9 % |
| Керч-Єнікальське градоначальництво | 43 698 | 2 563 | 5,9 % |
| Севастопольське градоначальництво | 57 455 | 1 910 | 3,3 % |
| Весь Крим | 546 592 | 194 294 | 35,5 % |
Житло[ред. | ред. код]
Згідно з «Подорожніми записками» російського академіка Василя Зуєва, у 2-й половині XVIII століття кримські татари жили у хатах-мазанках, які виготовляли з дерева, цегли, дерну і глини. Дах покривали черепицею або дерном. З каменю будували переважно лише палацові та храмові будівлі. Житло мало поділ на чоловічу й жіночу (гарем) частини[85].
Одяг[ред. | ред. код]
У 2-й половині XVIII століття чоловіки й жінки носили однакове вбрання. Поверх сорочки вони одягали кафтан з вузькими рукавами, який застібали до шиї. Нижній одяг — широкі шаровари; на ногах сап'яні жовті шкарпетки і туфлі. Улітку надворі носили ватники зеленого кольору, а взимку — хутрові шуби. Молоді татари, особливо в містах, часто одягали черкеський стрій, який вважався модним[85].
Чоловіки голили голови, на які одягали червоні суконні тюбетейки, а поверх них — високу круглу або чотирикутну шапку з нешироким овечим окіллям. Жінки заплітали волосся у дві коси, які завивали біля голови; дівчата заплітали багато дрібних кіс, які звисали на спині. Коли жінки чи дівчата виходили з двору, вони ховали своє обличчя за кісеями[85].
Культура кримських татар[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Кримськотатарська література починає свою історії з часів Золотої орди, набуває розквіту у період Кримського ханства і відроджується наприкінці XIX ст.
Музика[ред. | ред. код]
Основу традиційної музичної спадщини кримських татар становили давні фольклорні традиції сімейно-обрядових, календарно-обрядових, трудових та ігрових пісень; традиції музично-поетичних переказів та легенд; ісламські музично-культурні традиції — езан, дуа, книжкове читання; музично-інструментальне виконання; сольний спів, започаткований на монодії, яка передавала специфіку кримськотатарської музики[86] Кримськотатарські народні пісні відрізняються від пісень інших культур та народів своєю ліричністю, теплотою та м'якістю[87].
Серед народних пісень в кримськотатарській культурі розрізняють «Джир-йир» і «тюркю». «Джир-йир» називають пісні кримських татар степових районів, переважно вони нескладні за змістом. «Тюркю» — пісні жителів південного узбережжя та передгірних районів. Вони складні за формою, орнаментацією та розспівами. Хорові пісні у кримських татар трапляються вкрай рідко — зазвичай вони пов'язані з весільними обрядами і виконуються одноголосно. Як приклад можна навести такі пісні, як «Аи, дагълар» («Аі, гори»), «Яр-яр». Такі хорові пісні, як «Къарасувнынъ дёрт кошеси»" («Чотири кута Карасубазара»), «Сен ойнасанъ яраша» («Ти красиво танцюєш») виконуються під танці.
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Відомі кримські татари[ред. | ред. код]
Вчені
Актори, режисери
Співаки
- Айсель Балич[88][89][90]
- Баталова Ельзара Халітівна
- Білялов Февзі
- Джамала, переможиця 61-го конурсу Євробачення 2016
- Ділявер Сеттаров[91]
- Евеліна[92]
- Енвер Ізмайлов
- Мустафаєв Фемій Мансурович
- Османова Ленара
- Рефатов Мамут
- Рустем Меметов[90][93]
- Сабріє Ереджепова
- Сейтабла Меметов
Кінематограф[ред. | ред. код]
«Хайтарма» («Повернення») — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм (знятий у 2012 році) і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму і виконавець головної ролі — Ахтем Сеїтаблаєв[94].
Див. також[ред. | ред. код]
- Кримськотатарська діаспора
- Українсько-кримськотатарські відносини
- Тарас Федорович — козацький отаман татарського походження.
- День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ольга Мусафирова. «Мустафа, сынок, прошу тебя — прекрати…». Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 2 червня 2019. // Новая газета
- ↑ а б Около 500 тыс. в странах бывшего СССР, Румынии и Болгарии, и от 100 тыс. до нескольких сот тысяч в Турции. Статистика по национальному составу населения в Турции не публикуется, поэтому точные данные неизвестны.
- ↑ а б В Турции проживают до 6 миллионов потомков крымских татар
- ↑ а б Офіційно в Конституції Туреччини затверджено, що все населення країни – турки, які складають єдину турецьку націю.
- ↑ Henryk Jankowski[en]. Crimean Tatars and Noghais in Turkey // a slightly edited version of the paper with the same title that appeared in Türk Dilleri Arastirmalari [Studies on the Turkic Languages] 10 (2000): 113—131, distributed by Sanat Kitabevi, Ankara, Turkey. A Polish version of this paper was published in Rocznik Tatarów Polskich (Journal of Polish Tatars), vol. 6, 2000, 118—126.
- ↑ Возгрин В. Е. Історична доля кримських татар
- ↑ Росія: корінні народи і зарубіжні діаспори (короткий етно-історичний довідник) Ю. А. Євстигнєєв паперову версію Санкт-Петербург, 2015 г.
- ↑ Henryk Jankowski — Crimean Tatars and Noghais in Turkey
- ↑ Türkiyedeki Qırımtatar milliy areketiniñ seyri, Bahçesaray dergisi, Mayıs 2009
- ↑ Сейран Усеинов. Крымскотатарский язык
- ↑ Кримчаки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ «Соколовський С. Ст.» «Татарська проблема» у всеросійській перепису населення
- ↑ Гаркавец, 2007, с. 69-70
- ↑ а б Теребинская-Шенгер Н. В. Крымские татары: антропологический очерк. // Русский антропологический журнал. — Т. 17. — 1928. — Вып. 1—2.
- ↑ Возгрін Валерій Євгенійович: «Історія кримських татар»
- ↑ Сквозь века, Том 1, Академия, 1995
- ↑ Татарский язык, БРЭ
- ↑ Крымскотатарский язык, БРЭ
- ↑ а б в В. Е. Возгрин. Исторические судьбы крымских татар.
- ↑ Этнология, издательство МГУ, 2007. Под ред. профессора В. В. Пименова, сторінка 588
- ↑ а б Очерки истории и культуры крымских татар. / Под. ред. Э. Чубарова. — Симферополь, Крымучпедгиз, 2005.
- ↑ А. И. Айбабин Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь. Дар. 1999
- ↑ Мухамедьяров Ш. Ф. Введение в этническую историю Крыма. // Тюркские народы Крыма: Караимы. Крымские татары. Крымчаки. — М.: Наука. 2003.
- ↑ Хайруддинов М. А. К вопросу об этногенезе крымских татар/М. А. Хайруддинов // Ученые записки Крымского государственного индустриально-педагогического института. Выпуск 2. -Симферополь, 2001.
- ↑ [1]
- ↑ Севортян Э. В. Крымскотатарский язык. // Языки народов СССР. — Т. 2 (Тюркские языки). — М., 1966. — С. 234—259.
- ↑ Баскаков - К вопросу о классификации тюркских языков. www.philology.ru. Процитовано 2017-02-16.
- ↑ Малая Советская энциклопедия // Крымская АССР
- ↑ Бикова, Т. Створення Кримської АСРР (1921 р.)
- ↑ а б Громенко, Сергій. Крымские татары не могут называть себя коренным народом? (російською). LІКБЕЗ. Процитовано 26-05-2020.
- ↑ Агджоян А. Т., Схаляхо Р. А., Утевская О. М., Жабагин М. К., Тагирли Ш. Г., Дамба Л. Д., Атраментова Л. А., Балановский О. П. Генофонд крымских татар в сравнении с тюркоязычными народами Европы, 2015
- ↑ Как мы изучали генофонд крымских татар | Генофонд РФ (ru). xn--c1acc6aafa1c.xn--p1ai. Процитовано 2017-02-15.
- ↑ Стендовый доклад Аджогян.
- ↑ Следы древних миграций в генофонде крымских и казанских татар: анализ полиморфизма y-хромосомы Агджоян А. Т., Утевкая О. М. и др. — Вестник УТГС 2013.
- ↑ Y. Öztürk, Osmanlı hakimiyetinde Kefe (1475—1600), Ankara, 2000
- ↑ Герцен, Могаричев Крепость драгоценностей. Кырк-Ор. Чуфут-кале., 1993, pages 58—64. — ISBN 5-7780-0216-5.
- ↑ а б в Гайворонський «Володарі двох материків», 2007
- ↑ Возгрін, 1992. ISBN 5-244-00641-X
- ↑ Halil İnalcik, 1942
- ↑ Велика російська енциклопедія: верховна влада належала хану-представнику династії Гіреїв, який був васалом тур. султана (офіційно закріплено в 1580-х рр., коли ім'я султана стало вимовлятися перед ім'ям хана під час п'ятничної молитви, що в мусульм. світі служило ознакою васалітету)
- ↑ БРЭ: ОСМА́НЫ: После завоевания Каира Селим I объявил себя халифом — наследником пророка Мухаммеда и главой всех мусульман-суннитов. За время его царствования территория Османской империи удвоилась.
- ↑ ЕІУ: КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700: Договір складався з преамбули та 14 статей. Передбачав перемир'я на 30 років (преамбула, ст. 1). Рос. д-ва звільнялася від виплати щорічної данини («дачі») Кримському ханату (ст. 8), отримала право тримати в Осман. імперії постійного посла (ст. 13).
- ↑ Davies (2007), p. 187
- ↑ Torke (1997), p. 110
- ↑ Ahmad III, H. Bowen, The Encyclopaedia of Islam, Vol. I, ed. H.A.R. Gibb, J.H. Kramers, E. Levi-Provencal and J. Shacht, (E.J.Brill, 1986), 269.
- ↑ Девлет II Ґерай стверджував: «Такий сильний і нещадний ворог, як Москва, прийшовши на своїх ногах, потрапила в наші в руки. Це такий зручний випадок, коли, якщо ми того захочемо, зможемо захопити Росію від одного краю до іншого, так як я достовірно знаю, що всю силу російської армії становить це військо. Наше завдання зараз — потріпати російське військо так, щоб воно не змогло нікуди з цього місця зрушити, а нам дійти до Москви і довести справу до того, щоб російський цар став би призначатися нашим падишахом» (Халім-Гірей, 1822)
- ↑ Халім Гірей, 1822 (рос.)
- ↑ Прутский поход Петра I: за двумя зайцами — BBC
- ↑ Прутский поход Петра I Великого 1711 год
- ↑ en:İslâm Ansiklopedisi: PRUT ANTLAŞMASI//Osmanlılar ile Ruslar arasında Prut nehri kenarında 1123'te (1711) yapılan savaştan sonra imzalanan antlaşma.
- ↑ Tucker, Spencer C. (2010). A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East, Vol. II. ABC-CLIO
- ↑ В. Д. Смірнов. Крымское ханство под верховенством Оттоманской порты, 13 сторінка в документі
- ↑ Возгрін, 2013, с. 437
- ↑ RFEL:Сергей Громенко против «лысенковщины» в истории Крыма (in Russian)
- ↑ Как переписывали историю Крыма (How the Crimean history was rewritten)
- ↑ Serhiy Hromenko «Все было не так»: зачем Россия переписывает историю Крыма
- ↑ Gulnara Bekirova: Крымскотатарская проблема в СССР: 1944-1991
- ↑ Gulnara Bekirova Crimea and the Crimean Tatars in XIX—XXth centuries, 2005, page 95
- ↑ Zarubin: Без победителей: из истории Гражданской войны в Крыму, 2008, p. 704
- ↑ Расстрел 17 апреля 1938 года. RFEL
- ↑ Zmerzly: Политические репрессии среди крымскотатарских преподавателей Крымского государственного университета им. Фрунзе
- ↑ Abibullayeva Крымскотатарская интеллигенция — жертва политических репрессий 1920-ых — 1930-ых
- ↑ Hayali: Крымские татары в репрессивно-карательной политике в Крымской АССР
- ↑ Про визнання геноциду кримськотатарського народу | від 12.11.2015 № 792-VIII. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2016-03-12.
- ↑ Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію
- ↑ У Криму заборонили вшановувати жертв Гітлера і Сталіна
- ↑ Державна служба статистики України. Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим. Регіони Автономної Республіки Крим за 2012 рік. Сімферополь 2013
- ↑ В Крыму 4 740 школьников обучаются на крымскотатарском языке и почти 2 тыс. — на украинском
- ↑ На крымскотатарском и украинском языках в Крыму обучаются чуть более 3 % детей. Архівовано 7 квітень 2017 у Wayback Machine. Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым.
- ↑ Эмир Достим. Тревога вместо надежды. Почему в школах крымскотатарского языка становится меньше // Крым. Реалии, 01.09.2015
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою
- ↑ Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють
- ↑ Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
- ↑ К вопросу о миграционном потенциале крымских татар и перспективах репатриации
- ↑ BAHÇESARAY Dergisi » Blog Archive » TÜRKİYE’DEKİ QIRIM TATAR MİLLİY AREKETİNİÑ SEYRİ. 2009-07-17. Процитовано 2017-02-27.
- ↑ а б в г д е з врахуванням кримських татар, що записалися просто татарами
- ↑ Кримстат. Перепись населения 2001 года. Языковой состав населения Архівовано 28 серпень 2012 у Wayback Machine.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 г. Распределение городского и сельского населения регионов РСФСР по национальности и полу. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. Национальный состав населения по регионам РСФСР. Крымская АССР
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. — М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР. 1929
- ↑ Населення Таврійської губернії за переписом 1897 р.
- ↑ а б в Василий Зуев. Выписка из путешественных записок Василья Зуева, касающихся до полуострова Крыма. 1782 г.
- ↑ Асанова Д. Свадебный обряд / Д. Асанова, З. Эмирусеинова // Очерки истории и культуры крымских татар. — Симферополь: Крымучпедгиз, 2005. — С. 139—142
- ↑ Очерки истории и культуры крымских татар /Под ред. Э. Чубарова. — Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. — 208 с.: ил., карты.
- ↑ Творческий вечер Айсель Балич. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ КРЫМ ВЕБ ТВ (2013-05-28). [QWT] Айсель Балич - Къамышым. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ а б Crimean Tatars (2016-12-01). Güzel Qırım (Гузель Къырым) by Qaradeniz production. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ Сейтабла Меметов. Вікіпедія (uk). 2018-02-20. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ MeydanFM (2012-12-10). [M-FM] Эвелина - Севги ёлу. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ 70-летие Рустема Меметова. qtmm.org. Процитовано 2018-02-20.
- ↑ В Україні знімуть фільм про сталінські репресії проти кримських татар
Література[ред. | ред. код]
- Я. Р. Дашкевич. Кримські татари // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 379. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Р. І. Куртієв, Ф. Ґ. Туранли. Кримські татари // Кримські татари // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
- Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.): Библиблиогр. словарь / Гл. ред. и сост. Д. П. Урсу; Республ. Крымскотатарская б-ка им. И. Гаспринского. — Симф.: Доля, 1999. — 240 с. — (Источник знаний; № 2).
- Гаркавец А. Н. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII—XIV веков // Кыпчакское письменное наследие. — Алматы : КАСЕАН; Баур, 2007. — Т. II. — С. 63—120.
А. Носов. Кримські татари (Антропологічні нариси) // Східний світ. — 1930. — № 1-2.; — 301—313- Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення (1941—1991 роки) : нарис політ. історії : [пер. з рос.] / Ґульнара Бекірова ; передм. М. Джемілєва ; післямова Р. Чубарова. — Київ : Критика, 2017. — 480, [1] с., ХL с. іл. : портр. ; 23 см. — На авантитулі: Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т критики. — Парал. тит. арк. англ. — Текст укр., рос. — Бібліогр. в підрядк. прим. та в тексті. — Покажч. імен: с. 469—481. — ISBN 978-966-2789-01-0
- Садур Валиахмет. Тюрки, татары, мусульмане / И. З. Мухамеджанов. — М. : Марджани, 2012. — С. 250. — 400 с. — ISBN 978-5-903715-31-2.
- В. Є. Возгрін. История крымских татар: очерки этнической истории коренного народа Крыма в четырёх томах // Крымский народ при османах. — 3. — Сімферополь : «Нестор—Історія», 2013. — Т. 1. — 872 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-90598-658-1.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Кримські татари |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кримські татари |
- Кримські татари. Друзі чи вороги? (Киримли / Кримці) — Канал імені Т. Г. Шевченка
- Світ культури(крим.)(англ.)(рос.)
- Центр інформації та документації кримських татар(укр.)
- Міжнародна громадська організація кримських татар «Bizim Qırım»(крим.)(англ.)(укр.)
- Кримськотатарські народні казки та легенди в перекладі Данила Кононенка
- Добірка посилань (крим.)
- 60-ті роковини Сюрґюну(англ.)
- КРИМСЬКІ ТАТАРИ: Крим наш / Документальний фільм // 2015 / Відео
- День пам'яти жертв депортації Кримських Татар — 18 травня / Відео
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
|
