Агнеса Зольмс-Лаубахська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агнеса Зольмс-Лаубахська
нім. Agnes zu Solms-Laubach
Агнеса Зольмс-Лаубахська
Агнеса Зольмс-Лаубахська
Агнеса на гравюрі Й. Е. Шефлера
2-а ландграфиня-консорт Гессен-Касселю
Початок правління: 23 вересня 1593
Кінець правління: 23 листопада 1602

Попередник: Сабіна Вюртемберзька
Наступник: Юліана Нассау-Ділленбурзька

Дата народження: 5 січня 1578(1578-01-05)
Місце народження: Лаубах
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 23 листопада 1602(1602-11-23) (24 роки)
Місце смерті: Лаубах, Священна Римська імперія
Поховання Evangelische Stadtkirche Laubachd
Чоловік: Моріц Гессен-Кассельський
Діти: Отто, Єлизавета, Моріц, Вільгельм
Династія: Зольмси, Гессенський дім
Батько: Йоганн Георг I
Мати: Маргарита фон Шонбург-Ґлаухау

Агнеса Зольмс-Лаубахська (нім. Agnes zu Solms-Laubach), (нар. 5 січня 1578 — пом. 23 листопада 1602) — німецька аристократка XVI—XVII століть, донька графа Зольмс-Лаубахського Йоганна Георга I та графині Шонбург-Ґлаухау Маргарити, перша дружина ландграфа Гессен-Касселю Моріца Вченого.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 5 січня 1578 року у Лаубасі п'ятою дитиною та старшою донькою в родині графа Зольмс-Лаубахського Йоганна Георга I та його дружини Маргарити фон Шонбург-Ґлаухау. Мала старших братів Філіпа, Фрідріха Георга, Крістофа та Альберта Отто. Згодом сімейство поповнилося 11-ма молодшими дітьми, дев'ятеро з яких досягли дорослого віку. Найменша сестра, Софія, народилася вже після одруження Агнеси.

Портрет Моріца пензля К. Йобста, близько 1617 року

У віці 15 років дівчина стала дружиною 21-річного ландграфа Гессен-Касселю Моріца Вченого. Весілля відбулося 23 вересня 1593 в Касселі. Молоді люди познайомилися 1689 року на весіллі сестри Моріца, Анни Марії. Церемонія були дуже пишною, були присутніми численні вельможні гості. Шлюб зі шляхтянкою-кальвіністкою скріпив зв'язки Моріца з кальвіністськими графами Веттерау. Втім, союз був значною мірою укладений через почуття, а не розрахунок. З п'яти дітей у шлюбі живими народилися четверо:

  • Отто (1594—1617) — спадкоємний принц Гессен-Касселю, буві двічі одруженим, мав позашлюбного сина;
  • Єлизавета (1596—1625) — дружина герцога Мекленбург-Гюстрову Йоганна Альбрехта II, дітей не мала;
  • Моріц (1600—1612) — прожив 12 років;
  • Вільгельм (1602—1637) — ландграф Гессен-Касселю у 1627—1637 роках, був одружений з графинею Ганау-Мюнценберзькою Амалією Єлизаветою, мав численних нащадків.

Ландграфиню змальовували як надзвичайно талановиту, добру та вродливу жінку. Всі діти подружжя отримали чудове виховання та добру освіту.[1] Маттеус Меріан старший створив гравюру, на якій буле зображено сімейство ландграфа.

Агнеса померла 23 листопада 1602 року у Лаубасі. Була похована у крипті місцевої парафіяльної церкви.[2]

Моріц важко переживав втрату дружини, про що свідчить лист, написаний ним французькому королю Генріху IV на другий день після її смерті. Втім уже за півроку він узяв шлюб з 15-річною Юліаною Нассау-Ділленбурзькою.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Отто I
 
Анна Мекленбурзька
 
Йоганн цу Від-Рункель
 
Єлизавета Нассау-Ділленбурзька
 
Ернст II
 
Амалія фон Лайзніґ
 
Генріх XIII/XIV
 
Амалія фон Мансфельд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Магнус I
 
 
 
 
 
Агнеса цу Від
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
Доротея Ройсс-Ґряйцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита фон Шонбург-Ґлаухау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Агнеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гессенські біографії. Єлизавета Гессен-Кассельська [1] (нім.)
  2. Євангелічна парафіяльна церква Лаубаху [2] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Alison Deborah Anderson: On the verge of war, стор. 34. [3] (англ.)
  • Heiner Borggrefe, Vera Lüpkes, Hans Ottomeyer (Hrg.): Moritz der Gelehrte. Ein Renaissancefürst in Europa. Edition Minerva, Eurasburg 1997.
  • Eckhart G. Franz (Hrsg.): Haus Hessen. Biografisches Lexikon. (= Arbeiten der Hessischen Historischen Kommission N.F., Bd. 34) Hessische Historische Kommission, Darmstadt 2012, ISBN 978-3-88443-411-6, стор. 83.
  • Christian Röth: Geschichte von Hessen, стор. 225. [4] (нім.)
  • Stefan Schweizer: Geschichtsdeutung und Geschichtsbilder, стор. 270. [5] (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]