Гессенський дім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Гессени
Герб роду
Титул Ландграфи, Великі герцоги, Королі
Період 1264
Місце походження Брабант
Громадянство Німеччина Німеччина, Фінляндія Фінляндія, Велика Британія Велика Британія, Швеція Швеція
Родоначальник Генріх I Дитина, ландграф Гессенський
Гілки роду
  • Гессен-Кассельська,
  • Гессен-Дармштадтська,
  • Гессен-Ротенбурзька,
  • Гессен-Ванфрідська,
  • Гессен-Рейнфельдська,
  • Гессен- Ешвегська,
  • Баттенберги
Споріднені роди Романови, Гогенцоллерни

Гессенський дім – німецька аристократична родина, гілка стародавнього Лувенського (Брабантського) дому. Засновник роду Генріх I Дитина (1244-1308) який в 1275 році став першим ландграфом Гессенським, васалом ландграфа Тюрингії. З 1292 ландграфи Гессенські – імперські князі, незалежні від Тюрингії. В різний час очолювали різні держави: ландграфства Гессенське (1275-1567), Гессен-Кассельське (1567-1866), Гессен-Дармшдтатське (1567-1806) також велике герцогство Гессенське та Рейнське (1806-1918), королівство Швецію (1720-1751) та королівство Фінляндію (1918). В наш час існує як аристократична родина.

Історія дома[ред.ред. код]

Історія започаткуванню Гессенського дому пов’язано зі шлюбом герцогу Брабантського Генріха II Великодушного та доньки ландграфа Тюрингії Людовика IV, Софії Тюрингської [1]. У родини народилися двоє дітей: Генріх та Єлизавета. Під час війни за Тюрингську спадщину (1247-1264) Софія Брабантська отримує в володіння Гессен.

У 1275 році Генріх I Дитина стає ландграфом Гессену, після смерті матері. У 1292 році германський король Адольф затверджує Генріха I імперським князем, незалежним від Тюрингії.

У 1567 році після смерті ландграфа Пилипа I Великодушного ландграфство було поділено між його чотирма синами від першого шлюбу. Діти померлого ландграфа заснували чотири нових ландграфства: Вільгельм IV отримує Гессен-Кассель, Людвіг IV – Гессен-Марбург, Пилип II – Гессен-Рейнфельс, а Георг I - Гессен-Дармштадт. Людвіг IV та Пилип II померли не зоставивши нащадків, тож зосталися дві головні гілки родини: Гессен-Кассельська та Гессен-Дармштадтська.

Герб Гессену

Гессен-Кассельська гілка[ред.ред. код]

Гессен-Кассельська гілка Гессенського дома походить від першого ландграфа Гессен-Кассельського Вільгельма IV (1532-1592).

У 1627 році після того, як ландграф Моріц, відрікся від трону, та передав його своєму сину Вільгельму V, від Гессен-Кассельської гілки відкололися три нові гілки які започаткували інші сини Моріца

  • Гессен- Ротенбурзька гілка (1627-1834). Започаткована Германом IV.
  • Гессен- Ванфрідська гілка (1627-1755).
  • Гессен- Рейнфельдська гілка (1627-1754). Започаткована Ернстом.
  • Гессен- Ешвегська гілка (з 1627) Започаткована Фрідріхом.

У 1685 року відокремилася Гессен-Пилипстальская гілка, заснована першим ландграфом Гессен-Пилипстальським Пилипом[2]. Ця гілка згасла в 1925 році. В свою чергу з неї у 1721 році виділилася Гессен-Пилисталь-Бархвельдська гілка.

У 1720 році представник родини Гессен-Кассель стає королем Швеції. Син ландграфа Карла I та Марії Амалії Курляндської, Фредерік I Гессенський одружився у 1715 році зі шведською принцесою Ульрікою Елеонорою, яка у 1718 році стає королевою. Ульріка Елеонора намагалася зробити свого чоловіка, проте парламент Швеції відкинув її намагання. Після цього вона зреклась трону на користь чоловіка. В зв’язку з тим, що у Фредеріка I не було нащадків, він став першим та останнім Гессеном на шведському троні.

Ландграфи Гессен-Кассельскі у 1803 році стали курфюрстами, але їх курфюрство було анексоване Пруссією в 1866 році.

У 1918 році представник родини принц Фрідріх Карл Гессен-Кассельський став першим та останнім королем Фінляндії.

Гессен-Дармштадтська гілка (1567-1968)[ред.ред. код]

Останній великий герцог Гессенський Ернст Людвіг

Гессен- Дармштадтська гілка Гессенського дома походить від першого ландграфа Гессен- Дармштадтського Георга I (1547-1596). З 1806 року стали великими герцогами Гессенськими, а з 1816 року Гессену на Рейні (Гессен Прирейнський).

У 1622 році від цієї лінії відокремилася Гессен-Гомбурзька гілка, яка обірвалася в 1866 році зі смертю останнього ландграфа Фердінанда Гессен-Гомбурзького. До цієї гілки роду належав Людвіг Гессен-Гомбурзький (1705-1745), генерал-фельдмаршал на службі у російських імператриць Анни Іванівни і Єлизавети Петрівни.

У 1858 році нащадки принца Олександра Гессен-Дармштадтського від морганатичного шлюбу з Юлією фон Гауке отримали титул принців Баттенбергских. Син засновника гілки Олександр І Баттенберг у 1879-1886 роках правив у князівстві Болгарія. У другій половині XIX століття Баттенберги переселилися до Великої Британії розірвавши усі відносини з Німеччиною, де перевели прізвище на англійську як «Маунтбеттен» (англ. House of Mountbatten) [3]. Ця гілки родини дала Великій Британії низку політичних та військових діячів, представники отримали нові титули. Серед них: Луїс Маунтбеттен (граф Бірманський), Джорж Маунтбеттен (маркіз Мілфорд-Хейвен).

Дочкою великого герцога Гессенського та Прирейнського Людвіга II була майбутня дружина російського імператора Олександра II, Марія Олександрівна (до шлюбу Максиміліана Вільгельміна Августа Софія Марія Гессен-Дармштадтська,1824-1880). [4]

Дочками великого герцога Гессенського Людвіга IV були дружина останнього російського імператора Миколи II, Олександра Федорівна (до шлюбу Вікторія Аліса Олена Луїза Беатриса Гессен-Дармштадтська, 1872-1918) і велика княгиня дружина російського великого князя Сергія Олександровича, Єлизавета Федорівна(до шлюбу Єлизавета Луїза Аліса Беатриса Гессен-Дармштадтська,1864-1918). Інша донька Людвіга IV, Вікторія (1863-1950), була одружена зі своїм троюрідним братом Людвігом Олександром Баттенбергом (з морганатичної гілки Гессенів-Дармштадтських).

У 1918 році у Німеччині відбулася Листопадова революція. 9 листопада кайзер Вільгельм II, відрікся від престолу, та втік до Нідерландів. Того ж дня відрікся від Гессенського престолу і останній великий герцог Гессенський та Прирейнський Ернст Людвіг (1868-1937). Велике герцогство стало народною державою Гессен. Ще півстоліття представники Гессен-Дармштадтської гілки Гессенського дому іменувалися титулярними «великими герцогами Гессенськими».

У 1968 році помер останній представник Гессен-Дармштадтської гілки Гессенського дому, титульний великий герцог Людвіг Герман Олександр Хлодвіг (1908-1968). Ще до смерті він, прийняв свого родича Моріца, усиновив його, та передав право на наслідування свого титулу родичам з Гессен-Кессельської гілки. Ландграф Пилип Гессен-Румпельхаймський (1896-1980), голова дому Гессенів, став титульним великим герцогом Гессенським та Рейнським.

З 2013 року головою Гессенського дому, титульним ландграфом Гессенським, великим герцогом Гессенський та рейнським, а також титульним королем Фінляндії та Карелії є Генріх Донатус Пилип Умберто Гессенський (Донатус, 1966 р.н.).

Голови Гессенського дому[ред.ред. код]

  • Вільгельм Гессен-Кассельський (1787-1867) – ландграф Гессенський (до 1866). Голова Гессенського дому.
  • Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський (1820-1884) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1875-1884).
  • Фрідріх Вільгельм Ніколас Карл Гессенський (1854-1888) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1884-1888).
  • Олександр Фрідріх Вільгельм Альбрехт Георг Гессен-Кассельський (Олександр Фрідріх, 1863-1945) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1888-1925).
  • Фрідріх Карл Людвіг Костянтин Гессен – Кассель – Румпельхаймський (Фрідріх Карл, Вяйне I , 1868-1940) – голова Гессенського дому та титулярний ландграф Гессенський (з 1925). Король Фінляндії (9.10.1918-12.12.1918). Титулярний король Фінляндії (1918-1940)
  • Пилип Гессен-Румпельхаймський (Пилип, 1896-1980) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також титулярний ландграф Гессенський (1940-1980). Титулярний великий герцог Гессенський та Рейнський (1968-1980).
  • Моріц Фрідріх Карл Еммануїл Гумберт Гессенський (Моріц, 1926-2013) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також великий герцог Гессенський та Рейнський, ландграф Гессенський, (1980-2013).
  • Генріх Донатус Пилип Умберто Гессенський (Донатус, 1966 р.н.) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також великий герцог Гессенський та Рейнський, ландграф Гессенський, (з 2013).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Після шлюбу з Генріхом II, також її називали Софія Брабантська
  2. Син ландграфа Гессен-Кассельського Вільгельма VI
  3. Heathcote, p. 184
  4. Біографи матері Марії Олександрівни, Марії Вільгельміни, великої герцогині Гессенської, переконані, що її молодші діти були народжені від зв'язку з бароном Августом Сенарклен де Грансі. Чоловік Вільгельміни, великий герцог Людвіг II Гессенський, щоб уникнути скандалу офіційно визнав Марію і її брата Олександра своїми дітьми. Але вони продовжували жити окремо в Гайлігенберзі, в той час як Людвіг II мешкав у герцогському палаці у Дармштадті.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Suomen Kuningas („Фінляндський король”) (фін.)
  • Jonathan Petropoulos The Princes von Hessen in Nazi Germany — Oxford University Press, 2006. (англ.)
  • Anders Huldén, Finnlands deutsches Königsabenteuer 1918, Reinbek 1997. Herausgegeben von: Deutsch-Finnische Gesellschaft e.V. und erschienen bei: Traute Warnke Verlag, ISBN 3-9801591-9-1(нім.)
  • Eckhart G. Franz, Das Haus Hessen — Eine europäische Familie, Verlag Kohlhammer Stuttgart 2006, ISBN 3-17-018919-0(нім.)
  • Eckhart G. Franz (Hrsg.) , Haus Hessen — biografisches Lexikon. Hessische Historische Kommission, Darmstadt 2012, ISBN 978-3-88443-411-6, S. 194(нім.)
  • Ralph Philipp Ziegler, Alexander Friedrich Landgraf von Hessen (1863—1945). Leben und Werk eines Komponisten zwischen Romantik und Moderne. (= Studien zur hessischen Musikgeschichte 6.) Merseburger, Berlin 2001, ISBN 978-3-87537-292-2.