Гессенський дім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гессени
Герб роду
Титул Ландграфи, Великі герцоги, Королі
Період 1264
Місце походження Брабант
Громадянство Німеччина Німеччина, Фінляндія Фінляндія, Велика Британія Велика Британія, Швеція Швеція
Родоначальник Генріх I Дитина, ландграф Гессенський
Гілки роду
  • Гессен-Кассельська,
  • Гессен-Дармштадтська,
  • Гессен-Ротенбурзька,
  • Гессен-Ванфрідська,
  • Гессен-Рейнфельдська,
  • Гессен- Ешвегська,
  • Баттенберги
Споріднені роди Романови, Гогенцоллерни

Гессенський дім – німецька аристократична родина, гілка стародавнього Лувенського (Брабантського) дому. Засновник роду Генріх I Дитина (1244-1308) який в 1275 році став першим ландграфом Гессенським, васалом ландграфа Тюрингії. З 1292 ландграфи Гессенські – імперські князі, незалежні від Тюрингії. В різний час очолювали різні держави: ландграфства Гессенське (1275-1567), Гессен-Кассельське (1567-1866), Гессен-Дармшдтатське (1567-1806) також велике герцогство Гессенське та Рейнське (1806-1918), королівство Швецію (1720-1751) та королівство Фінляндію (1918). В наш час існує як аристократична родина.

Історія дома[ред.ред. код]

Історія започаткуванню Гессенського дому пов’язано зі шлюбом герцогу Брабантського Генріха II Великодушного та доньки ландграфа Тюрингії Людовика IV, Софії Тюрингської [1]. У родини народилися двоє дітей: Генріх та Єлизавета. Під час війни за Тюрингську спадщину (1247-1264) Софія Брабантська отримує в володіння Гессен.

У 1275 році Генріх I Дитина стає ландграфом Гессену, після смерті матері. У 1292 році германський король Адольф затверджує Генріха I імперським князем, незалежним від Тюрингії.

У 1567 році після смерті ландграфа Пилипа I Великодушного ландграфство було поділено між його чотирма синами від першого шлюбу. Діти померлого ландграфа заснували чотири нових ландграфства: Вільгельм IV отримує Гессен-Кассель, Людвіг IV – Гессен-Марбург, Пилип II – Гессен-Рейнфельс, а Георг I - Гессен-Дармштадт. Людвіг IV та Пилип II померли не зоставивши нащадків, тож зосталися дві головні гілки родини: Гессен-Кассельська та Гессен-Дармштадтська.

Герб Гессену

Гессен-Кассельська гілка[ред.ред. код]

Гессен-Кассельська гілка Гессенського дома походить від першого ландграфа Гессен-Кассельського Вільгельма IV (1532-1592).

У 1627 році після того, як ландграф Моріц, відрікся від трону, та передав його своєму сину Вільгельму V, від Гессен-Кассельської гілки відкололися три нові гілки які започаткували інші сини Моріца

  • Гессен- Ротенбурзька гілка (1627-1834). Започаткована Германом IV.
  • Гессен- Ванфрідська гілка (1627-1755).
  • Гессен- Рейнфельдська гілка (1627-1754). Започаткована Ернстом.
  • Гессен- Ешвегська гілка (з 1627) Започаткована Фрідріхом.

У 1685 року відокремилася Гессен-Пилипстальская гілка, заснована першим ландграфом Гессен-Пилипстальським Пилипом[2]. Ця гілка згасла в 1925 році. В свою чергу з неї у 1721 році виділилася Гессен-Пилисталь-Бархвельдська гілка.

У 1720 році представник родини Гессен-Кассель стає королем Швеції. Син ландграфа Карла I та Марії Амалії Курляндської, Фредерік I Гессенський одружився у 1715 році зі шведською принцесою Ульрікою Елеонорою, яка у 1718 році стає королевою. Ульріка Елеонора намагалася зробити свого чоловіка, проте парламент Швеції відкинув її намагання. Після цього вона зреклась трону на користь чоловіка. В зв’язку з тим, що у Фредеріка I не було нащадків, він став першим та останнім Гессеном на шведському троні.

Ландграфи Гессен-Кассельскі у 1803 році стали курфюрстами, але їх курфюрство було анексоване Пруссією в 1866 році.

У 1918 році представник родини принц Фрідріх Карл Гессен-Кассельський став першим та останнім королем Фінляндії.

Гессен-Дармштадтська гілка (1567-1968)[ред.ред. код]

Останній великий герцог Гессенський Ернст Людвіг

Гессен- Дармштадтська гілка Гессенського дома походить від першого ландграфа Гессен- Дармштадтського Георга I (1547-1596). З 1806 року стали великими герцогами Гессенськими, а з 1816 року Гессену на Рейні (Гессен Прирейнський).

У 1622 році від цієї лінії відокремилася Гессен-Гомбурзька гілка, яка обірвалася в 1866 році зі смертю останнього ландграфа Фердінанда Гессен-Гомбурзького. До цієї гілки роду належав Людвіг Гессен-Гомбурзький (1705-1745), генерал-фельдмаршал на службі у російських імператриць Анни Іванівни і Єлизавети Петрівни.

У 1858 році нащадки принца Олександра Гессен-Дармштадтського від морганатичного шлюбу з Юлією фон Гауке отримали титул принців Баттенбергских. Син засновника гілки Олександр І Баттенберг у 1879-1886 роках правив у князівстві Болгарія. У другій половині XIX століття Баттенберги переселилися до Великобританії розірвавши усі відносини з Німеччиною, де перевели прізвище на англійську як «Маунтбеттен» (англ. House of Mountbatten) [3]. Ця гілки родини дала Великобританії низку політичних та військових діячів, представники отримали нові титули. Серед них: Луїс Маунтбеттен (граф Бірманський), Джорж Маунтбеттен (маркіз Мілфорд-Хейвен).

Дочкою великого герцога Гессенського та Прирейнського Людвіга II була майбутня дружина російського імператора Олександра II, Марія Олександрівна (до шлюбу Максиміліана Вільгельміна Августа Софія Марія Гессен-Дармштадтська,1824-1880). [4]

Дочками великого герцога Гессенського Людвіга IV були дружина останнього російського імператора Миколи II, Олександра Федорівна (до шлюбу Вікторія Аліса Олена Луїза Беатриса Гессен-Дармштадтська, 1872-1918) і велика княгиня дружина російського великого князя Сергія Олександровича, Єлизавета Федорівна(до шлюбу Єлизавета Луїза Аліса Беатриса Гессен-Дармштадтська,1864-1918). Інша донька Людвіга IV, Вікторія (1863-1950), була одружена зі своїм троюрідним братом Людвігом Олександром Баттенбергом (з морганатичної гілки Гессенів-Дармштадтських).

У 1918 році у Німеччині відбулася Листопадова революція. 9 листопада кайзер Вільгельм II, відрікся від престолу, та втік до Нідерландів. Того ж дня відрікся від Гессенського престолу і останній великий герцог Гессенський та Прирейнський Ернст Людвіг (1868-1937). Велике герцогство стало народною державою Гессен. Ще півстоліття представники Гессен-Дармштадтської гілки Гессенського дому іменувалися титулярними «великими герцогами Гессенськими».

У 1968 році помер останній представник Гессен-Дармштадтської гілки Гессенського дому, титульний великий герцог Людвіг Герман Олександр Хлодвіг (1908-1968). Ще до смерті він, прийняв свого родича Моріца, усиновив його, та передав право на наслідування свого титулу родичам з Гессен-Кессельської гілки. Ландграф Пилип Гессен-Румпельхаймський (1896-1980), голова дому Гессенів, став титульним великим герцогом Гессенським та Рейнським.

З 2013 року головою Гессенського дому, титульним ландграфом Гессенським, великим герцогом Гессенський та рейнським, а також титульним королем Фінляндії та Карелії є Генріх Донатус Пилип Умберто Гессенський (Донатус, 1966 р.н.).

Голови Гессенського дому[ред.ред. код]

  • Вільгельм Гессен-Кассельський (1787-1867) – ландграф Гессенський (до 1866). Голова Гессенського дому.
  • Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський (1820-1884) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1875-1884).
  • Фрідріх Вільгельм Ніколас Карл Гессенський (1854-1888) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1884-1888).
  • Олександр Фрідріх Вільгельм Альбрехт Георг Гессен-Кассельський (Олександр Фрідріх, 1863-1945) – голова Гессенського дому, титулярний ландграф Гессенський, (1888-1925).
  • Фрідріх Карл Людвіг Костянтин Гессен – Кассель – Румпельхаймський (Фрідріх Карл, Вяйне I , 1868-1940) – голова Гессенського дому та титулярний ландграф Гессенський (з 1925). Король Фінляндії (9.10.1918-12.12.1918). Титулярний король Фінляндії (1918-1940)
  • Пилип Гессен-Румпельхаймський (Пилип, 1896-1980) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також титулярний ландграф Гессенський (1940-1980). Титулярний великий герцог Гессенський та Рейнський (1968-1980).
  • Моріц Фрідріх Карл Еммануїл Гумберт Гессенський (Моріц, 1926-2013) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також великий герцог Гессенський та Рейнський, ландграф Гессенський, (1980-2013).
  • Генріх Донатус Пилип Умберто Гессенський (Донатус, 1966 р.н.) – голова Гессенського дому. Титулярний король Фінляндії та Карелії, також великий герцог Гессенський та Рейнський, ландграф Гессенський, (з 2013).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Після шлюбу з Генріхом II, також її називали Софія Брабантська
  2. Син ландграфа Гессен-Кассельського Вільгельма VI
  3. Heathcote, p. 184
  4. Біографи матері Марії Олександрівни, Марії Вільгельміни, великої герцогині Гессенської, переконані, що її молодші діти були народжені від зв'язку з бароном Августом Сенарклен де Грансі. Чоловік Вільгельміни, великий герцог Людвіг II Гессенський, щоб уникнути скандалу офіційно визнав Марію і її брата Олександра своїми дітьми. Але вони продовжували жити окремо в Гайлігенберзі, в той час як Людвіг II мешкав у герцогському палаці у Дармштадті.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Suomen Kuningas („Фінляндський король”) (фін.)
  • Jonathan Petropoulos The Princes von Hessen in Nazi Germany — Oxford University Press, 2006. (англ.)
  • Anders Huldén, Finnlands deutsches Königsabenteuer 1918, Reinbek 1997. Herausgegeben von: Deutsch-Finnische Gesellschaft e.V. und erschienen bei: Traute Warnke Verlag, ISBN 3-9801591-9-1(нім.)
  • Eckhart G. Franz, Das Haus Hessen — Eine europäische Familie, Verlag Kohlhammer Stuttgart 2006, ISBN 3-17-018919-0(нім.)
  • Eckhart G. Franz (Hrsg.) , Haus Hessen — biografisches Lexikon. Hessische Historische Kommission, Darmstadt 2012, ISBN 978-3-88443-411-6, S. 194(нім.)
  • Ralph Philipp Ziegler, Alexander Friedrich Landgraf von Hessen (1863—1945). Leben und Werk eines Komponisten zwischen Romantik und Moderne. (= Studien zur hessischen Musikgeschichte 6.) Merseburger, Berlin 2001, ISBN 978-3-87537-292-2.