Адольф Гіремі-Гіршль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адольф Гіремі-Гіршль
Autorretraro Adolf Hirémy-Hirschl.PNG
Адольф Гіремі-Гіршль, автопортрет
Дата народження 31 січня 1860(1860-01-31)
Місце народження Тімішоара, тоді Австрійська імперія
Дата смерті 1933(1933)
Місце смерті Рим, Італія
Національність угорець
Громадянство Австрійська імперія
Жанр реалізм
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Адо́льф Гіре́мі-Гіршль (англ. Adolf Hirémy-Hirschl 31 січня, 1860, Темешвар — 1933, Рим) — угорський художник зламу 19-20 ст., апатрид.

Угорщина. Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у місті Тімішоара, тоді в складі Австрійської імперії. Походив з єврейської родини.

Австрія. Освіта і скандальне кохання[ред.ред. код]

Підлітком прибув у Відень, де з 1874 до 1882 року навчався у Академії вільних мистецтв. Консервативні кадемічні настанови з їх застарілими схемами навчання на античних зразках помтно вплинули на формування художньої манери Гіремі-Гіршля. Він стане дотримуватись цих настанов в зрілі роки, виробившись у типового салонного майстра з непоганою художньою технікою та спробами то тратувати античні сюжети у побутовому жанрі («Присягаюся біля Вуст Правди», «Між Скіллою та Харібдою»), то насичувати стародавні академіні сюжети символічними чи еротичними додатками («Могила Ахілла і нереїди», «Народження Венери»).

Водночас він старанно вивчав реальність і робив цілком реалістичні штудії, повні надзвичайно правдивих деталей та фіксації щирих почуттів.

Перебування у Відні закінчилася скандалом. У художника був роман з пані Ізабеллою Генріетою Растон, котра вже була в шлюбі. Зв'язок з пані в шлюбі мав широкий і негативний розголос, бо не укладався у вузькі межі буржуазної добропорядності. Ізабелла Генріета Растон пішла на розлучення з першим чоловіком і вони з художником пошлюбилися.

Італія. Більша частина життя[ред.ред. код]

Адольф Гіремі-Гіршль. Так зникає (слава світська), Галерея сучасного мистецтва на римському Капітолії.

Художник виборов визнання вже в часи перебування у Відні. Серед його нагород — премія кайзера (1891 рік) та Велика золота медаль (1898 р. ) Ортимані гроші надали можливість покинути Відень і тим пригасити скандал. Адольф Гіремі відбув у Рим. Аби увірвати скандальний шлейф, він змінив прізвище на Гіремі-Гіршль. В Римі працював над створенням портретів, пейзажів, картин з сюжетами. Знаймство з австрійським художником Густавом Клімтом пройшло для творів Гіремі-Гіршля безслідно. Тоді як сюжети і драми картин Арнольда Бекліна вплинули як на сюжети творів Гіремі-Гіршля, так і на їх стилістику, де були помітні вплиси символізму.

Останні роки життя митця були пов'язані з Італією. Серед останіх програмних творів художника — триптих «Sic transit», в котрому подав власний варіант загибелі Давньоримської імперії.

Він облаштував у Римі власну майстерню, котра стане його збіркою власних малюнків, ескізів і непроданих картин. Низка творів митця перейшла до його спадкоємців і була оприлюднена лише у 1980-і роки.

Адольф Гіремі-Гіршль помер у Римі.

Обрані твори (неповний перелік)[ред.ред. код]

  • Автопортрет
  • «Нереїда»
  • Штудія до жіночого портрета, пастель
  • Штудія чоловічої фігури до зображенна «Пана», пастель
  • Військові моряки біля гармат, пастель
  • «Між Скіллою та Харібдою», ескіз
  • «На березі річки Ахерон»
  • «Страшний суд і мандрівний єврей Ахашур»
  • «Могила Ахілла і нереїди»
  • «Чума в Римі»
  • «Вандали в Римі»
  • «Перехід Ганнібала через Альпи»
  • Триптих « Sic transit » ( Так зникає (слава світська)

Обрані твори (галерея)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адольф Гіремі-Гіршль

Джерела[ред.ред. код]

  • Adolf Hiremy-Hirschl, 1860-1933: The Beauty of Decline: Roger Ramsay Gallery, Inc., 5 mai - 13 iunie, 1984 în asociere cu Galleria Carlo Virgilio, Rome,catalog de Gert Schiff
  • James Gurney, Color and Light: A Guide for the Realist Painter Andrew McMeel Publishing, Kansas City 2010 p. 22–23
  • Dennis Adrian, The Drawings of Adolph Hirémy-Hirschl, Drawing, May-June 1984, p.3, illustrated.