Автопортрет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автопортрет Шевченка

Автопортре́т — портрет художника, виконаний ним самим. Значного розвитку автопортрет набуває в епоху Відродження і розквітає в 17 ст. Видатні зразки автопортретів дав великий голландський художник Рембрандт. Одним із зачинателів автопортрету в українському мистецтві був Т. Шевченко. На початку 20 століття визначні зразки автопортретів у місті Львів створив вельми талановитий художник нової української генерації Новаківський Олекса Харлампійович .

Потяг до створення автопортретів[ред.ред. код]

Girl with a camera, Lviv Oblast, 2011.jpg

Відчутний потяг до створення автопортретів відчули вже художники-сучасники Леонардо в 15 столітті. Нещасна доля обійшла небезпекою частку з них, що надало нагоду бачити автопортрети низки італійських митців і в 21 столітті, серед яких Доменіко Гірляндайо, Беноццо Гоццолі, Лука Сіньореллі, Перуджино. Молодий сучасник Леонардо — Рафаель Санті (1483–1520) залишив по собі вже автопортрети в малюнках, у фрескі і в живопису олійними фарбами. Деякий час автопортрет італійського митця на фресках слугував в якості візуального підпису автора, як то було у Луки Сіньореллі, Беноццо Гоццолі, у Доменіко Гірляндайо. Але не всі художники відчували той потяг і ми ніколи не матимемо автопортретів Паоло Учелло, Андреа дель Кастаньйо, Мазаччо.

Логічно припустити, що в процес створення автопортретів був втягнутий і Леонардо да Вінчі, що зазнавав зневажливого ставлення і в Флоренції, і в Мілані, потерпаючи від невизнання, хоча мав великі амбіції.

Але майже дві третини зниклого чи знищеного приватного архіву і малюнків Леонардо не дають підстав стверджувати, що ранні автопортрети були. Сенсаційні заяви про віднайдення ранніх автопортретів — постійні спекуляції на популярності уславленого дослідника та художника.

Техніки виконання[ред.ред. код]

Могутній розвиток мистецтва спричинив появу автопортретів в різних матеріалах і техніках. Майже кожний з матеріалів мистецтва годиться для автопортрета :

Ознаки автопортрета[ред.ред. код]

Головні ознаки автопортретів дав дослідник Гращенков Віктор Миколайович (1925 — 2005). Він вважав автопортретами зображення з дещо напруженим зором прямо на глядача, неприродною асіметрією обличчя, наявне використання дзеркала тощо.

Один з перших автопортретів[ред.ред. код]

Свідоцтво про це залишив письменник Плутарх (бл. 45 — бл. 127).

Його виконав видатний скульптор Стародавньої Греції Фідій (бл. 490 до н. е. — бл. 430 до н. е.) . Він довго працював над скульптурами і оздобами нового Парфенону, залишки якого відомі в усьому світі. На мармуровому (?)щиті богині Афіни він і зобразив себе. Заздрізники і вороги скульптора були розлючені і вважали це богохульством. Скульптор помер в засланні.

Відмова від канонів[ред.ред. код]

Створення автопортретів відновилося в добу Відродження в Західній Європі, коли від середньовічного колективу відокремилась особа. Це особа впевнена у собі, здатна на творчість, ініціативу і незалежність від терору середовища, терору консервативної спільноти. Це доводять сміливий автопортрет оголеного Дюрера чи різкий малюнок — автопортрет Леонардо, старого, в зморшках і набряках під очима і водночас могутнього як велетень.

Відмова від канонів іконопису Візантії спричинила пошуки все нових композицій. Це найкращим чином вплинуло на західноєвропейський живопис, і, також, на автопортрет.

Галерея автопортретів[ред.ред. код]

Російська мистецька школа[ред.ред. код]

В російському мистецтві автопортрет досягає високого розвитку в творчості І. Крамського, І. Рєпіна, В. Сурикова, В. Сєрова. Значне місце в своїй творчості приділили автопортрету радянські художники І. Їжакевич, Петро Кончаловський, Коньонков Сергій Тимофійович та інші.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. (рос.) Лазарев В. Н. Портрет в европейском искусстве XVII в. — М.—Л., 1937.
  3. (рос.) Золотов Ю. К. Французский портрет 18 века. — М.: «Искусство», 1968.
  4. (рос.) Всеобщая история искусств, том 1. — М.: «Искусство», 1956.
  5. (рос.) Герман М. Ю. Давид Жак Луи. — М.: «Молодая гвардия», 1964.