Ажаніко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ажаніко
неп. अरनिको
Statue of Araniko in Miaoying Temple.jpg
Народився 1244 або 1245
долина Катманду
Помер 1306
Даду
Підданство династія юань
Національність непалець
Діяльність архітектор, скульптор, художник
Титул Лян-гун
Конфесія буддизм
Батько Лаксман
Мати Шумакетай
У шлюбі з 1 непальська дружина, 2 монгольські дружини, 7 китайських дружин
Діти 6 синів та 8 доньок

Ажаніко або Аніко (*阿尼哥, 1244 або 1245 —1306) — китайський архітектор, скульптор і художник непальського походження часів династії Юань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у долині Катманду, за деякими відомостями неподалік від м. Патан у 1244 або 1245 році. Належав до народності неварців. Замолоду познайомився з архітектурним та скульптурним мистецтвом, ставши майстром з лиття бронзи та художником. Деякий час працював при дворі раджі Джая Бхімдев Малли.

У 1260 році перебирається до Лхаси (Тибет), де в цей час за дорученням імператора Хубилая Дрогьон Чьог'ял Пагба-лама став споруджуваnи золоту ступу на честь Сак'я Пандіти, адептом якого був Хубілай. У 1261 році призначається головою будівництва, яке завершив у 1262 році. Після цього Пагба-лама заохотив Ажаніко залишитися у Тибеті, зробився того власним учнем.

У 1262 році запрошений до столиці імперії Юань — Даду (сучасний Пекін) — за рекомендацією Дрогьона Чьог'яла Пагба-лами. У 1262—1265 роках займався рестоврацією великої бронзової статуї, подарунку сунського імператора Лі-цзуна. У 1271 році спроектував і протягом 1279—1288 років звів Білу ступу в Пекіні. У 1273 році отримав посади цзяньчжу да-ши (建筑 大师) і дяосу да-ши (雕塑大师), тобто Головного архітектора і скульптора. У 1274 році отримав срібну пайцзу із зображенням тигра. Того ж року Хубілай надав Ажаніко титул Лян-гун (на кшталт герцог Лян). Помер у Даду у 1306 році.

Архітектура[ред. | ред. код]

Уславився як автор низки будівель в тибетському стилі, що прикрасили столицю династії Юань — 3 ступи, 9 великих буддистських храмів, 2 конфуціанських храми, 1 даоський храм, численні будівлі для імператорів та їх родини. Найвідомішим творінням архітектури Ажаніко є Біла ступа (Байта 白塔) в пекінському храмі Мяоінси (妙應寺, «Храм дивного передвістя»). Во заввишки 50,9 м, у діаметрі 30 м. Він спроектовав її за каноном північного буддизму. Помітно відрізняється від багатоярусних китайських пагод. Основа ступи являє собою обнесену низькою огорожею (квадратну в плані) платформу з двоступінчастим п'єдесталом в центрі, на якому розміщено тіло ступи (за формою нагадує дзвін), увінчане конічним навершям. Будівельними матеріалами послужили глина й цегла, як декоративне покриття використані побілка й позолота.

Живопис[ред. | ред. код]

Є одним з основних творців офіційного стилю юаньського живопису. За повідомленнями сучасників, в побудованих їм в Пекіні ламаїстських храмах поміщалися посмертні портрети монгольських володарів. Як об'єкти шанування портрети померлих правителів у храмах тибетського буддизму розташовувалися в спеціально відведеному для кожного ритуальному приміщенні Ін-тан (影堂, «Залі тіней»). Поблизу Білої ступи знаходився ритуальний зал Ши-цзу (世祖, Хубілай-хана). Вважається, що ескізами — «малими тінями» (сяо-ін 小 影) дотепер втрачених повноформатних храмових портретів, були поясні зображення родоначальників, правителів монгольської династії, а також їхніх дружин. На сьогодні вони відомі з двох альбомах із зібрання Тайванського палацового музею. Перш за все Ажаніко уславився портретами Ши-цзу та його дружини Чабі. Вони показані в положенні анфас (інші правителі близькому до фронтального), уподібнюючись божествам на буддійських мальовничих «іконах»-танка.

Скульптура[ред. | ред. код]

Був відомим майстром творів з литої бронзи. Найчастіше зображував різних будд та бодхісатв. В цього доробку до сьогодні практично нічого не збереглося.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wang Yao-t'ing. Die Darstellung der mongolischen Herrscher in der chinesischen Malerei der Yuan-Dynastie // Dschingis Khan und seine Erben. Bonn/Munchen, 2005, S. 298—411.
  • Acharya, Baburam (1960). Aniko: His Family and Place of Birth. Regmi Research Series, vol 3, issue 11, pp. 241—243. Retrieved 31 Dec, 2012.
  • Buddha. Radiant awakening. Sydney, 2001.