Айо (співачка)
| Айо | |
|---|---|
| нім. Ayọ | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 вересня 1980[1][2] (43 роки) |
| Місце народження | Фрехен, Райн-Ерфт, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН |
| Роки активності | 2001 — тепер. час |
| Громадянство | Німеччина |
| Професії | співачка, авторка-виконавиця, акторка |
| Інструменти | гітара і вокал[d][3] |
| Жанри | соул[3], реґі, національна музика і етнічна музика |
| Лейбли | Universal Music Group і Interscope Records |
| www.ayomusic.com | |
 Файли у Вікісховищі | |
Айо (йоруба Ayọ [ajɔ̙] — «радість»; справжнє ім'я Joy Olasunmibo Ogunmakin; нар.. 14 вересня 1980, Фрехен, поблизу Кельна, Німеччина) — німецька співачка і композиторка африканського походження. Стиль її виконання відносять до соулу з елементами фольку і реггі.
Біографія[ред. | ред. код]
Айо народилася 1980 року в родині нігерійця і циганки німецького походження[4]. З дитинства навчалася грі на декількох інструментах, на скрипці, вміє грати на фортепіано та гітарі[5]. Частину свого раннього дитинства вона провела в Нігерії. Почала подорожувати у 21-річному віці, потім тимчасово жила в Лондоні, а згодом оселилася в паризькому кварталі Галле. Тут вона почала випускати свій дебютний альбом Joyful[6].
Особисте життя[ред. | ред. код]
До 2007 року Айо проживала у районі Керпен Брюгген. Айо пербуває у стосунках з реггі-виконавцем Патрісом Барт-Вільямсом[7]. У них спільний син Найл (нар.. 08.10.2005) і дочка Біллі-Ів (нар.. 27.07.2010)[8]. Наприкінці 2007 року співачка переїхала з сім'єю до Нью-Йорку у Вест-Віллідж, що на Нью-Йорку, Манхеттен. Їх другий син народився в 2017 році.
Творчість[ред. | ред. код]
Айо вперше вийшла на сцену в 2002 році перед виступом англійської співачки Омара. Її дебютний альбом Joyful 2006 року став двічі платиновим у Франції і платиновим у Німеччині та Польщі. за перший рік продано понад 200 000 примірників, потім 374 000 примірників[9], і альбом досяг 6-го місця як найвища позиція в чарті [9]. Альбом досяг 35-го місця в швейцарському чарті[10]. Її перший сингл Down on My Knees також потрапив у чарти. У Німеччині альбом був у хіт-парадах дванадцять тижнів, номер 40 - найвищий рейтинг[11].
Вона брала участь у SWR3 New Pop Festival 2007 у театрі Баден-Бадена. У 2007 році співачка здійснила тур Німеччиною та США. Наприкінці вересня 2008 року вийшов їх другий альбом Gravity at Last. Він включав 13 пісень, які Айọ написав і склав сам. Альбом був записаний всього за п’ять днів у студії Compass Point у Нассау, Багами, у співавторстві Джея Ньюленда[12].
Президент ЮНІСЕФ Жак Хінтсі оголосив 4 лютого 2009 року, що Айо призначена міжнародним послом ЮНІСЕФ у сфері захисту прав дітей на отримання освіти у всьому світі. Французька кінокомпанія «MK2» випустила в 2009 році біографічний фільм про Айо тривалістю 90 хвилин. Фільм був знятий під керівництвом Рафаеля Дуроя.
Айо сама пише всі свої пісні, практично весь репертуар, які є у співачки на сьогодні був записаний за лічені дні, за участю гурту музикантів, які весь час запису займалися імпровізацією. Третій альбом Ей Біллі-Єви - названий на честь її дочки - вийшов 7 березня 2011 року у Франції. Його було частково записано в студії Sear Sound у Нью-Йорку. Пізніше чотири із 15 пісень альбому (включаючи It Hurts та Real Love) були записані в Парижі. Альбом зроблений Крейгом Россом (гітарист Ленні Кравіца), репером Солом Вільямсом, Матьє Чедідом та Гейл Ен Дорсі (басист Девіда Боуі). Як перший трек з альбому, I'm Gonna Dance вийшов як сингл та відео[13][14].
У 2013 році Айо розпочала запис свого четвертого альбому "Ticket to the World" із продюсером перших двох альбомів Джеєм Ньюлендом[15]. Альбом вийшов 14 березня 2014 р.[16]
Також у 2014 році вона взяла на себе головну роль у художньому фільмі "Морд у Пакоті" ("Meurtre à Pacot"), гаїтянсько-французько-норвезькій копродукції. У 2016 році Айо зіграла головну жіночу роль у франко-німецькому фільмі "Вольт".
П'ятий альбом співачки, названий на честь її Ay ,, вийшов 6 жовтня 2017 року. Раніше з цього альбому було випущено два сингли - I'm Fool у червні та Paname у вересні 2017 року.
Шостий альбом Ayọ Royal вийшов 31 січня 2020 року.
Дискографія[ред. | ред. код]
Відео
|
Міні-альбом
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135496748 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Montreux Jazz Festival Database
- ↑ Ayo. im Interview: "Die Produzenten dachten, sie könnten aus mir eine Pop-Göre machen." 30 квітня 2007. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Interview [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] auf hitparade.ch.
- ↑ offizielle Biografie. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ La grande famille d’Ayo. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Biographie [Архівовано 17 червня 2021 у Wayback Machine.] auf fan-lexikon.de
- ↑ fanofmusic.free.fr. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ swisscharts.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- ↑ AYO revient avec un nouvel album, Gravity At Last. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- ↑ Joe D’Ambrosio Management – Jay Newland. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
- ↑ CD-Lexikon [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Ayo [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Біографія Ayo [Архівовано 9 квітня 2021 у Wayback Machine.]