Акторка Анна Давія Бернуцці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
« Акторка Анна Давія Бернуцці »
Dmitry Levitzky 03.jpeg
рос. Актриса Анна Давиа Бернуцци
Творець: Левицький Дмитро Григорович
Час створення: 1783
Розміри: 64 × 49 см
Висота: 82 см
Ширина: 67,5 см
Матеріал: олія на полотні, 82 × 67,5 см
Жанр: портрет
Зберігається: Москва, Росія
Музей: Третьяковська галерея

Акторка Анна Давія Бернуцці — портрет роботи художника Дмитра Левицького, українця за походженням, що працював в Петербурзі. Полотно зберігає Третьяковська галерея.

Вона прибула в Петербург на гастролі і затрималась тут на декотрий час. В її контракті, що зберігся, є вказівка на те, що вона — «перша співачка в опері комік та перша в опері серіа». Панночка звикла до флірту з вельможами, вона продовжила це робити і в Петербурзі, коли впала у око вельможі Безбородько. Аби мати прихильність нової пассії, статс-секретар самої імператриці Безбородько Олександр Андрійович підживлював стосунки значними грошовими внесками[1]. Ймовірно, він же й замовив портрет нової коханки.

Воронцова Катерина Олексіївна

Анна в пістрявій сукні і легковажному капелюшку чи то веселої поселянки, чи то жвавою служанки. Впадає у око нещирість посмішки, удавана люб'язність жінки, маска на обличчі замість правдивого почуття, штучний, театральний жест рук. Художник мимоволі виступив в портреті і як точний майстер-портретист, і як тонкий психолог. Яскраві фарби лише приховали нещирість особи, що так контрастувала з обличчям і позою тої ж Воронцової Катерини Олексіївни, портрет якої створить Левицький рік потому.

Про значні гроші, що витягла з коханця акторка, дізналася імператриця Катерина ІІ. Вона і розпорядилася вислати геть зі столиці занадто жваву особу. А в Росії залишився дуже вдалий портрет акторки, створений вдумливим та талановитим майстром.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. — С. 89.
  • Валицкая А. П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Ленинград, «Художник РСФСР», 1985
  • Молева Нина Михайловна, «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Молева Нина Михайловна, «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980, с. 111–112

Див. також[ред. | ред. код]