Алтимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село
Вікіпедія: Портал:«Болгарія»
Алтимир
болг. Алтимир
Країна Болгарія Болгарія
Область Врачанська область
Община Бяла Слатина
Кметство Алтимир
Код ЕКАТТЕ 00401
Поштовий індекс 3251
Телефонний код 09138
44° пн. ш. 24° сх. д.H G O
Висота 109
Населення 1179 (2011)
Відстань
До обласного центру
 фізична 41 км [4]
До Софії
 фізична 100 км [4]
Розташування
Алтимир. Карта розташування: Болгарія
Алтимир
Алтимир
Алтимир (Болгарія)
Мапа
Мапа
CMNS: Алтимир у Вікісховищі

Алти́мир (болг. Алтимир) — село у Врачанській області Болгарії. Входить до складу общини Бяла Слатина.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2011 року у селі проживали 1179 осіб.

Національний склад населення села[5]:

Національність Кількість осіб Відсоток
болгари 936 84,6%
цигани 162 14,6%
інша 6 0,5%
Всього відповіли 1106

Розподіл населення за віком у 2011 році[6]:


Динаміка населення[7]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в НСИ Националният регистър на населените места
  2. НСИ Националният регистър на населените места
  3. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Altimir", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q53082173/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
  4. а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  5. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
  6. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
  7. Национален статистически институт. Справка за населението на с. Алтимир, общ. Бяла Слатина, обл. Враца (болгарською) . Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.