Альберто Маренко ді Моріондо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберто Маренко ді Моріондо
Народження 15 грудня 1889(1889-12-15)
Новара, П'ємонт, Італія
Смерть 27 травня 1958(1958-05-27) (68 років)
Турин, Італія
Країна  Королівство Італія
 Італія
Звання Адмірал ескадриd
Війни / битви Італійсько-турецька війна
Перша світова війна
Громадянська війна в Іспанії
Друга світова війна
Нагороди
Кавалер Савойського військового ордена
Кавалер Савойського військового ордена
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Командор Колоніального ордена Зірки Італії
Командор Колоніального ордена Зірки Італії
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря

Альберто Маренко ді Моріондо (італ. Alberto Marenco di Moriondo, 15 грудня 1889, Новара — 27 травня 1958, Турин) — італійський адмірал та партизан, учасник Першої та Другої світових воєн.

Біографія[ред. | ред. код]

Альберто Маренко ді Моріондо народився 15 грудня 1889 року в Новарі. У 1907 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1911 році у званні гардемарина. Брав участь в Італійсько-турецькій війні на борту броненосця «Бенедетто Брін».

Під час Першої світової війни, у званні лейтенанта, ніс службу на підводних човнах. За службу заступником командира підводного човна «Зої» був нагороджений бронзовою медаллю «За військову доблесть». Був призначений командиром підводного човна «F 12». 4 липня 1918 року потопив австро-угорський підводний човен SM U-20, за що був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть». За військові заслуги отримав звання капітана III рангу. Протягом 1919-1923 років був ад'ютантом короля Віктора Емануїла III. Після повернення на флот командував міноносцем. У 1924 році отримав звання капітана II рангу, протягом 1927-1929 років був заступником командира флотилії підводних човнів.

У 1930 році отримав звання капітана I рангу. Ніс службу у штабі Військово-морського командування Тірренського моря. З 10 жовтня 1933 року по 5 квітня 1935 року командував важким крейсером «Горіція». 25 серпня 1935 року отримав звання контрадмірала. Брав участь в операціях італійського флоту під час громадянської війни в Іспанії на чолі з'єднання із флагманським кораблем «Куарто».

1 січня 1938 року отримав звання дивізійного адмірала і був призначений командувачем 1-ї морської дивізії (флагманський корабель - важкий крейсер «Зара»). У 1939 році був призначений командувачем Військово-морського командування в Полі.

Після вступу Італії у Другу світову війну Альберто Маренко ді Моріондо брав участь у бойових діях, за що був нагороджений Савойським військовим орденом. У травні 1941 року був призначений командувачем військового командування у західній Греції у Патрах. Обіймав цю посаду до серпня 1943 року.

На початку вересня 1943 року Альберто Маренко ді Моріондо повернувся до Італії, щоб обійняти нову посаду в генеральному штабі флоту. Там його і застала капітуляція Італії. Він відмовився від будь-якої співпраці з Італійською соціальною республікою і долучився до Руху Опору в П'ємонті. Діяв як простий партизан в районі Ланге, брав участь у численних бойових зіткненнях, за що був нагороджений другою Срібною медаллю «За військову доблесть».

У квітні 1945 року Альберто Маренко ді Моріондо повернувся до служби на флоті. Був членом комісії спеціальних розслідувань. 4 березня 1946 року вийшов у запас.

Помер 27 березня 1958 року в Турині.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.

Примітки[ред. | ред. код]