Альбрехт III (герцог Баварії)
| Альбрехт III | |
|---|---|
| нім. Albrecht III. der Fromme | |
 | |
| Народився |
27 березня 1401 Мюнхен, Баварія |
| Помер |
29 лютого 1460[1] (58 років) Мюнхен, Баварія ·чума |
| Поховання | Монастир Андекс |
| Країна | Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | німецька[2] |
| Титул | герцог Баварії-Мюнхена |
| Посада | герцог Баварії[d] |
| Термін | 1438—1460 роки |
| Попередник | Ернст I |
| Наступник |
Сигізмунд I Іоганн IV |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Віттельсбахи |
| Батько | Ернст |
| Мати | Elisabetta Viscontid |
| Родичі | Federico I Gonzaga, Marquess of Mantuad і Ернст (курфюрст Саксонії) |
| Брати, сестри | Elisabeth von Bayernd і Beatrix of Bavariad |
| У шлюбі з | Anna of Brunswick-Grubenhagen-Einbeckd і Agnes Bernauerd |
| Діти | Іоганн IV[3], Сигізмунд[3], Margaret of Bavaria, Marchioness of Mantuad, Єлизавета Баварська, Альбрехт IV, Крістоф, Wolfgang von Bayernd і Barbara von Bayernd |
 | |
Альбрехт III Побожний (нім. Albrecht III, der Fromme; 27 березня 1401 — 29 лютого 1460) — герцог Баварсько-Мюнхенський у 1438—1460 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Походив з династії Віттельсбахів. Син Ернста I, герцога Баварсько-Мюнхенського, та Єлизавети (доньки Бернабо Вісконті, сеньйора Міланського). Народився у 1401 році.
У 1420—1422 роках брав участь в Баварській війні проти Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського. Відзначився у вирішальній битві при Аллінзі 1422 року, в якій його батько герцог Ернст врятував Альбрехтові життя. 1429 року планувався його шлюб з Єлизаветою, донькою Ебергарда III, графа Вюртемберзького, але заручини не відбулися.
У 1433—1435 роках Альбрехт обіймав посаду керуючого справами герцога (адміністратора) в окрузі Штраубін (центральна частина колишнього Баварсько-Штраубінського герцогства, яке дісталася герцогу Ернесту за Прессбурським рішенням 1429 року).
В ці роки відновив замок Блютенбург для своєї заміської резиденції. В цей час закохався в доньку банника з Аугсбургу — Агнес Бернауер, з якою близько 1434 року обвінчався. Дізнавшись про це за відсутності Альбрехта (був на полюванні з Генріхом XVI, герцогом Ландсгут-Баварським) герцог Ернст наказав заарештувати дівчину і 12 жовтня 1435 року втопити її в Дунаї поблизу Штраубіну. Дізнавшись про те, що трапилося, Альбрехт втік до Баварії-Інгольштадт, де уклав з тамтешнім герцогом — Людвігом VII — військовий союз проти свого батька. Втім військові дії тривали не довго: у листопаді того ж року Альбрехт замирився з герцогом Ернстом.
Після примирення з батьком, Альбрехт в 1436 році пошлюбив доньку Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена. Весілля відбулося в Мюнхені. Незабаром став співправителем батька. В цей час набув більшої релігійності в думках та вчинках, що вплинуло в подальшому на його дії як герцога.
Герцогування[ред. | ред. код]
У 1438 році, після смерті батька, Альбрехт III стає герцогом Баварії-Мюнхена. У 1440 році він відхиляє пропозицію стати королем Богемії, яку отримав він чеських станів. Це було викликано побоюванням наразитися на інтердикт, оскільки чехів все ще вважали єретиками-гуситами. У 1442 році наказав усім євреям залишити межі Баварії-Мюнхена, чим завдав значної шкоди економіці держави.
У 1444 та 1445 роках здійснив дві військові кампанії проти місцевих лицарів, які займалися грабунками на важливих торговельних шляхах герцогства. Після припинення роду Віттельсбахів у 1445 році в герцогстві Баварія-Інгольштадт Альбрехт III був невдоволений діями Генріха XVI, який приєднав це герцогство до Ландсгут-Баварії. В 1450 році залагодив цей конфлікт з новим ландсгут-баварським правителем Людвігом IX.
У 1451 та 1453 роках видав додаткові нормативні акти, спрямовані проти поселення євреїв на території герцогства. 1455 року заснував бенедиктинський монастир в Андексі на горі Хайлінберг. Також надавав значні кошти монастирям та церквам Баварії. За це отримав своє прізвисько — «Побожний». Водночас підтримував рішення Базельського собору та тісно співпрацював з кардиналом Миколою Кузанським в справі реформування баварських монастирів.
У 1457 році після смерті короля Ладислава, Альбрехт III вдруге відмовився стати Богемським королем. Водночас підтримував дружні стосунки з Їржі з Подєбрад, якого стани обрали королем Богемії.
Помер у 1460 році під час епідемії чуми в Мюнхені. Поховано в монастирі в Андексі. В той же день його смерті, 29 лютого помирає син Ернст у віці двадцяти двох років. Перед смертю постановив, що повинні правити тільки двоє старших синів. Це незабаром привело до конфліктів між його синами. Йому спадкували сини Іоганн та Сигізмунд.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Агнес Бернауер
дітей не було
2. Анна, донька Еріка I, герцога Брауншвейг-Грубенгагена
Діти:
- Іоганн (1437—1463), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1460—1463 роках
- Ернст (1438—1460)
- Сигізмунд (1439—1501), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1460—1467, герцог Дахау-Баварський у 1467—1501 роках
- Маргарита (1442—1479), дружина Федеріко I Гонзага, маркіза Мантуї
- Єлизавета (1443—1486), дружина Ернста Веттіна, курфюрста Саксонії
- Альбрехт (1447—1508), герцог Баварсько-Мюнхенський з 1463 року, одружений з Кунігундою Австрійською
- Крістоф (1449—1493), герцог Баварсько-Мюнхенський у 1463—1493 роках
- Вольфганг (1451—1514), канонік Пассау, Аугсбурга, Кельна
- Барбара (1454—1472), черниця-кларисинка в монастирі Санкт-Якоб в Мюнхені
- Альбрехт (1440—1445)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119111349 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбрехт III (герцог Баварії) |
- Georg A. Gut: Albrecht III., Herzog in Bayern, Gemahl der Agnes Bernauer. Das Leben des Herzogs und das Geschehen in München und Bayern. Selbstverlag, München 1993
|
