Альбурі-Отар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбурі-Отар
Регіон Північно-Кавказький імамат
Мапа
CMNS: Альбурі-Отар у Вікісховищі

Альбурі-Отар також згадуються назви Албурі-Отар, Альбурі[1], Албурі-отар[2] (чеч. Албур-Отар, Албар-Отар, Олбар-Отар[3]) - спалене ауховське селище[1][2], що входило до Аухівського наїбства Північно Кавказького імамату, з 1944 року територія в Казбеківському районі Дагестану.

Географія[ред. | ред. код]

Аул розташовувався в місцині «чеч. Булкх дехьа» (за Р. Булаком), на південь від міста Хасавюрт, в межиріччі річок Акташ(чеч. ГӀурий) і Булак (чеч. Булкъа, Булкха)[4][3].

Найближчі населені пункти: на півдні - село Алмак, на півночі — села Калінінаул і Ленінаул, на північному сході-села Сімсір і Байтаркі, на південному заході — також нині неіснуюче ауховське селище Ваніки (чеч. Ваниг-гІала або Гонг-гІала, староруськ. Ваніка)[3][5].

Історія[ред. | ред. код]

Назва Албурі-Отар отримало від імені свого засновника ауховца Албурі, який був представником чеченського тайпа Аккой (чеч. Іаккой)[3]. У наш час територія аулу служить сільськогосподарськими угіддями для жителів селища Калінінаул (до 1944 року Юрт-аух)[3]. Недалеко від колишнього аулу Албурі-Отар збереглася кладовище Олбар кешнаш ("Албурі кладовищі»)[3][6], А. Сулейманов вказує його розташування в межах родового селища тайпа-Юрт-аух[7][8].

У Юрт-Аусі представники тайпу Аккой (чеч. Ӏаккой) в основному проживали в кварталі «Ӏаккойн басе», яке є історичним центром села[9]. У джерелах часів Кавказької війни поселення Албурі-Отар, поряд з Ваніки, вказується як передове селище ауховців, які не раз піддавалися розорення російськими військами[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Богуславский, 1892, с. 287.
  2. ↑ а б Акты, собранные Кавказской археографической комиссией, 1904, с. 1119.
  3. ↑ а б в г д е ж Албури-Отар. Зелимхан Мусаев (Грозный) — ИА "Чеченинфо". 10-11-2017. Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 2018-2-04.
  4. ↑ Реестр зарегистрированных в АГКГН 18/11/2011 географических названии (PDF). {{cite web}}: Недійсний |deadlink=dead (довідка)
  5. ↑ Карта K-38-034 в 1 см. 1 км.
  6. ↑ Сулейманов, 2006, с. 397.
  7. ↑ Сулейманов, 2006, с. 255.
  8. ↑ Чеченский тайп аккой. Зелимхан Мусаев. 17-11-2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 2020-5-4.
  9. ↑ Тесаев, 2019, с. 143.

Джерела[ред. | ред. код]

Книги
  • История Апшеронского полка, 1700—1892. — Т. II.
  • А. П. Берже, Д. А. Кобяков. Акты, собранные Кавказской археографической комиссией том 12.
  • Сулейманов А. С. Топонимия Чечни. — 1000 прим. — ISBN 5-88195-263-4. Архівовано листопад 7, 2014 на сайті Wayback Machine.
  • Сулейманов А. С. Топонимия Чечни. — 5000 прим. — ISBN 5-98896-002-2.
  • Тесаев З.А. Институт “Мехк-Дай” в истории Чечни (Х\ I — 1-и треть XIX в.). — 1000 прим. — ISBN 978-5-4314-0386-6.
Статьи
  • Мусаев З. М. Албури-Отар // ИА "Чеченинфо". — 2017. — 11 листопада.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбурі-Отар&oldid=42156300