Альфонсо II (король Астурії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонсо II
Альфонсо II
Альфонсо II
Легендарний герб королів Астурії
король
Попередник: Бермудо I
Наступник: Непоціан
 
Народження: 759[1][2]
Ов'єдо, Іспанія
Смерть: 20 березня 842(0842-03-20)
Ов'єдо, Іспанія
Батько: Фруела I
Дружина: Берта

Медіафайли у Вікісховищі?

Альфонсо II Цнотливий (*Alfonso II el Casto, між 760 та 765 —20 березня 842) — король Астурії у 791842 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з династії Астур-Леон. Син Фруели I, короля Астурії, та Муньї Лопес. Альфонсо виховувала його тітка Адосінда, хоча за іншою версією майбутнього короля було відіслано до монастир Самос в Галісії. Згодом був мажордомом палацу короля Сіло, чоловіка Адосінди.

Після смерті у 783 році короля Сіло його було обрано королем, але його вуйко Маурегато силою захопив владу, змусивши Альфонсо втекти до Басконії, родичів матері. Тут отримав підтримку у графстві Алава.

Бермудо I повернув Альфонса до двору і зробив його головним військовиком, а після кількох перемог, здобутих молодим королем, зрікся трону на його користь. До весілля Альфонсо вів скромне життя, за що отримав прізвисько Цнотливого. У 791 році відбулася його коронація. Він був хоробрим воїном і старанним християнином. Його діяльність була так важлива для Реконкісти, що він вважається справжнім засновником Астурійського королівства.

Він назавжди покінчив з політикою примирення, якою слідували його попередники, і запалив в іспанцях релігійне натхнення. Християнські хроністи свідчать про численні переможні походи Альфонсо II проти арабів. Спочатку зазнав атаки з боку Кордовського емірату на чолі із Абд аль-Карімом, що захопив більшість міст. Альфонсо II вимушений був відступити в гірську частину, зазнавши поразки 795 року. Після чого звернувся по допомогу до басків й франків.

Протягом 796, 797 і 798 років перемовини з франкським володарем Карлом I Великим. У результаті Альфонсо II здобув визнання останнього, а також дістав військову допомогу. Незабаром як король дістав і підтримку римського папи Лева III.

У 798 році він на чолі астуро-франкського загону захопив Лісабон. Між 801 та 808 роком під тиском знаті вимушений був зректися трону й піти у монастир. Але швидко відновив владу за допомоги графа Теудано. Відкриття місця поховання апостола Якова в Компостела в 814 році зміцнило претензії Альфонсо II на політичну незалежність від Імперії франків і Риму.

У 825 році здобув перемоги в битвах при Нароні і Анке. Альфонсо II відняв у маврів усю Галісію, західне Примор'я до гирла Тахо і знову заселив Леон і Кастилію. Після цього переніс столицю з міста Правіа до Ов'єдо, створив тут єпископство, побудував палаци і храми, зокрема Сан-Тірсо. Альфонсо II оточив себе почтом, реорганізував управління королівством. У 833 році надав підтримку повсталим на чолі з мавлою Меріди.

Напередодні смерті оголосив своїм спадкоємцем Раміро. Помер у 842 році.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cabal, Constantino, Benito Ruano, Eloy., pr.:Alfonso II El Casto, fundador de Oviedo. Grupo Editorial Asturiano. 1991. ISBN 84-404-8512-3
  • Alexander Pierre Bronisch: Reconquista und Heiliger Krieg. Die Deutung des Krieges im christlichen Spanien von den Westgoten bis ins frühe 12. Jahrhundert. Münster 1998, ISBN 3-402-05839-1, S. 113—123, 347−357
  • Adeline Rucquoi Histoire médiévale de la Péninsule ibérique Point Histoire H 180 éditions du Seuil Paris 1993 (ISBN 2020129353).
  • Rafael Altamira, Il califfato occidentale, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 477—515

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо II (король Астурії)