Альфонс Пено

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
(Шарль) Альфонс Пено
фр. Alphonse Penaud
Alphonse Pénaud.jpg
Народився 31 травня 1850(1850-05-31)
Париж
Помер 22 жовтня 1880(1880-10-22) (30 років)
Париж
Громадянство Франція Франція
Національність Француз
Ім'я при народженні (Шарль) Альфонс Пено
Діяльність винахідник і дослідник, піонер авіації
Відомий інженер
Alma mater Военно-морская школа

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

(Шарль) Альфонс Пено (фр. Alphonse Penaud; 31 травня 1850, Париж, Франція — 22 жовтня 1880, Париж) — французький винахідник і дослідник, піонер авіації.

Проводив досліди з моделями літальних апаратів важчих за повітря. Розробив методи забезпечення стійкості літака в польоті. У 1876 році спільно з Полем Гошо розробив проект літака-амфібії, із закритою кабіною, вбираючимися шасі, гвинтами змінюваного кроку. Автор наукових публікацій з питань авіації і повітроплавання.

Біографія[ред.ред. код]

Альфонс Пено народився в Парижі в сім'ї віце-адмірала військово-морського флоту Франції. Брат А. Пено також служив морським офіцером. Отримана в дитинстві травма стегна не дозволила Пено вступити до Військово-Морську Академію (за іншими даними він все ж вступив до Військово-Морську Академію, однак не зміг її закінчити через зазначену травми).[1][2]

Маючи здібності до математики, Пено захопився теорією аеронавтики.

Життєпис[ред.ред. код]

Досліди з моделями літальних апаратів[ред.ред. код]

В 1871 році Альфонс Пено продемонстрував політ моделі «Планофор» (Planophore) оснащеної гумовим двигуном
Літаючі моделі Пено: 1870 гелікоптер, 1871 Планофор, 1873 махольот

У період приблизно з 1870 по 1876 рр. Альфонс Пено, в наукових цілях, виготовив кілька моделей літальних апаратів з гумовим і пружинним двигуном. Серед них найвідомішими були: модель вертольота з співвісними гвинтами, який піднімався на висоту до 15 метрів; модель літака (названа автором «Планофор», див. далі) ; модель махольота ("Ортоптер ").

Одним з винаходів Пено, було застосування в якості двигуна для моделей літальних апаратів закрученої гумової смуги (до цього застосовувалися двигуни на основі розтягнутої гуми). З використанням такого двигуна Пено виготовив модель літака «Планофор», публічний запуск якої був вперше здійснений 18 серпня 1871 року у присутності представників французького Повітроплавального суспільства в Саду Тюїльрі. Модель представляла собою моноплан оснащений штовхаючим пропелером, мала розмах крила 450 мм та важила 16 г. Максимальна дальність польоту досягала 40 м.
Горизонтальне оперення могло встановлюватися перед запуском моделі на потрібний експериментатору кут. За допомогою «Планофора» Пено досліджував способи забезпечення рівноваги літака в польоті. В ході дослідів він встановив, що установка горизонтального оперення на певний кут, забезпечує апарату поздовжню рівновагу (цей метод додання літаку поздовжньої рівноваги є основним в авіації). Також було підтверджено позитивний вплив загину кінців крила догори на поперечну рівновагу, та наявності вертикального хвостового оперення на курсову рівновагу.

Моделі Пено були першими авіамоделями та літаючими іграшками, вони також надихали інших піонерів авіації на нові винаходи.

Пріоритет у відкритті принципу поздовжньої стійкості літака[ред.ред. код]

Принцип надання літаку поздовжньої статичної стійкості за допомогою горизонтального оперення, включаючи установку горизонтального оперення на негативний (по відношенню до площини крила) кут, був описаний Джорджем Кейлі в 1852 році[3]. Пено, на думку деяких дослідників, повторно відкрив це принцип незалежно від Кейлі. Крім того, заслуга Пено полягає в теоретичному обґрунтуванні цього принципу із застосуванням математики[4]. Пізніше Пено запропонував спосіб забезпечення поздовжньої стійкості літака без горизонтального оперення — за допомогою S-подібного профілю крила (див. далі).

Проект літака амфібії[ред.ред. код]

Літак Пено і Гошо, вигляд зверху
Літак Пено і Гошо, вигляд збоку

У 1876 році Альфонс Пено, спільно з механіком Полем Гошо, отримав патент (№ 111.574) на проект пасажирського літака—амфібії.[5] Це був літак виконаний по схемі «літаюче крило». Поздовжнє балансування літака мало здійснюватися за рахунок застосування S-подібного профілю крила, а управління по тангажу — за допомогою керма висоти, розташованого на задній кромці крила. Для стабілізації та управління літака за курсом був передбачений кіль з кермом напрямку. Як і в більшості проектів літаків, розроблених в XIX столітті, засоби управління по крену не були передбачені зовсім. Автори проекту вважали, що загин закінцівок крила догори і високе його розташування забезпечать апарату достатню поперечну рівновагу. За проектом, крило мало несучу металеву обшивку.

Фюзеляж літака, містив в собі закриту кабіну для екіпажу та пасажирів, був виконаний у вигляді човна, завдяки чому літак повинен був мати можливість сідати та злітати з води. Для посадки на сушу, було передбачено чотирьохколісне шасі з амортизаторами, що прибиралось в фюзеляж.[6]

Проектна маса літака повинна була складати близько 1200 кг. Передбачалась силова установка що складалась з парової машини розміщеної всередині фюзеляжу та двох чотирьохлопатевих повітряних гвинтів із змінюваним кутом атаки. Через свою складність та відсутність фінансування проект не було реалізовано.

Діаграма Пено (криві Пено)[ред.ред. код]

У зарубіжній практиці діаграма потрібних і наявних потужностей, іноді називається діаграмою Пено.[7] В СРСР приблизно до 1950-х років, деякими радянськими дослідниками стало висловлюватися думка, що справжнім автором даної діаграми є Н. Е. Жуковський, в зв'язку з чим термін «криві Пено» вийшов з ужитку в СРСР.

Прилади аеронавігації[ред.ред. код]

Альфонс Пено розробив спеціальний барометр—висотомір з гумовою мембраною, а також прилад для вимірювання швидкості польоту.

26 квітня 1873 року французьке Товариство повітроплавання організовує першу наукову експедицію на повітряній кулі[8], в якій взяли участь вчені Жозеф Кроче-Спінеллі і Теодор Сівель. На борту повітряної кулі «l'Étoile polaire» були прилади розроблені Пено.[9]

Смерть[ред.ред. код]

Обставини смерті Альфонса Пено — до кінця не відомі. На прикінці 1870-х років, стан здоров'я Пено стрімко погіршився, він вже не міг пересуватися без милиць. Альфонс Пено пішов з життя в Парижі в 22 жовтня 1880 року.

Пено заповів свої збереження французькій Академії наук, для преміювання досягнень в повітроплаванні.

Цікаві факти[ред.ред. код]

На думку деяких французьких літературознавців, Альфонс Пено є прототипом Робура — героя романів Жуля Верна «Робур Завойовник» та «Володар Світу».

Міжнародна федерація аеронавтики FAI заснувала в 1979 р. диплом Альфонса Пено, який щорічно присуджується авіамоделістам за видатні спортивні досягнення.[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Человек летающий. tortuga.angarsk.su. Процитовано 2016-02-20. 
  2. Соболев Д. А. История самолётов. Начальный период. (рос.). . — М.: РОССПЭН, 1995. — 343 с. 
  3. ‘’J. A. D. Acroyd’’ Sir George Cayley. The Invention of the Aeroplane near Scarborough at the Time of Trafalgar. 
  4. O. Chanute. Progress in Flying Machines. 
  5. Planche I et II du brevet no 111.574. 
  6. Соболев Д. А. История самолётов. Начальный период. . — М.: РОССПЭН, 1995. — 343 с. 
  7. Gunther Schänzer. Developments in Flight Guidance and Control. 
  8. juin 1873, Observations physiologiques faites à bord de l'aérostat l'Étoile polaire, p. 122. 
  9. 1, janvier 1876, p. 32. 
  10. Награды ФАИ. 

Джерела та посилання[ред.ред. код]