Андерс Юган фон Гепкен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андерс Юган фон Гепкен
швед. Anders Johan von Höpken
Anders Johan von Höpken, 1712-1789 (Carl Fredrich Brander) - Nationalmuseum - 16197.tif
Народився 31 березня 1712(1712-03-31)[1][2]
Stockholm City[d], Over-Governor of Stockholm[d], Швеція[1]
Помер 9 травня 1789(1789-05-09)[1][2] (77 років)
Stockholm City[d], Over-Governor of Stockholm[d], Швеція[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність політик, економіст, адвокат
Alma mater Уппсальський університет
Володіє мовами шведська
Членство Шведська королівська академія наук, Шведська академія, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Шведська королівська музична академія[d]
Батько Даніель Ніклас фон Гепкен[1]
Брати, сестри  • Арвід Ніклас фон Гепкен[d][1] і Карл Фредрік фон Гепкен[d]
Нагороди
орден Серафимів

Андерс Юган фон Гепкен (швед. Anders Johan von Höpken, 31 березня 1712, Стокгольм — 9 травня 1789, Стокгольм) — шведський політичний і державний діяч, син Даніеля Нікласа фон Гепкена, одного з головних опонентів Арвида Горна, і засновника партії «капелюхів».

Народився в родині Даніеля Нікласа фон Гепкена, що належав до шведського дворянського роду фон Гепкен, і баронеси Лінд'ельм.

Коли в 1738 році до влади прийшла партія «капелюхів», молодший Гепкен зайняв місце в секретному комітеті риксдагу, і під час російсько-шведської війни 1741-43 років був одним з двох затверджених переговірників з Російською імперією.

Найбільшого впливу досяг в 1746—1747 роках. Багато в чому завдяки його зусиллям була прийнята «національна декларація», в якій висловлювався протест проти спроб російського посла підпорядкувати своєму впливу кронпринца Адольфа Фредріка і уряд. Ця декларація відновила престиж партії «капелюхів», а також зміцнила антимосковські сили в Швеції.

У 1746 Андерс фон Гепкен став членом ріксрода. У 1751 році він змінив Карла Густава Тессина на посаді президента королівської канцелярії і контролював шведську зовнішню політику протягом наступних 9 років.

Примітки[ред. | ред. код]