Анджей Фредро (вишенський староста)

Анджей Фредро
Країна	Річ Посполита
Діяльність	дипломат
Посада	вишенський старостаd
Рід	Фредри

Анджей Фредро гербу Бонча (пол. Andrzej Fredro, пом. не раніше 1597) — польський шляхтич, військовик, урядник Королівства Польського (Ягайлонів). Дідич Хідновичів, Пачковичів, Тамановичів.

Життєпис

Батько — Пйотр, мати — дружина батька Анна з Паньова (Паньовська). Ймовірно, його іноді плутають з його сучасником — іншим Анджеєм Фредром (з Плешевичів), перемиським войським.

У 1563 році навчався в Лейпцигу. У 1576 році посідав уряд вишенського старости. Після коронації Сигізмунда ІІІ Вази йому доручили дипмісію (мав статус нижче, ніж головна дипмісія на чолі з Уханським) із завданням донести до відома турків, що новий король буде дотримуватись угод, укладених Сигізмундом І Старим. Але насправді треба було заспокоїти турків, які почали остерігатись тісніших зв'язків Корони з Австрією. Через напади козаків отримав документи 5 січня 1588, але до Константинополя прибув у квітні. Впоравшись із завданням, повертався додому в 1589 році. У цей час дійшла звістка про напад козаків на Гезлев, що спричинило певний неспокій. Після повернення став королівським придворним і служив у війську в ранзі ротмістра.

Сім'я

Дружина — Оріховська. Діти: Каспер, Ян, Анджей, Маріанна (пол. Lipnicka), Юстина (Ліпська).

Джерела

• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomosci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — t. 5. — S. 315. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnoscią y Światobliwością Ozdobiona… [Архівовано 7 червня 2014 у Wayback Machine.] — Lwow : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. 2. — S. 167. (пол.)
• Reychman J. Fredro Andrzej, posel mniejszy // Polski Słownik Biograficzny. — Krakow : Nakladem Polskiej Akademii Umiejetnosci, 1948. — T. VII/2, zeszyt 32. — 194 s. — S. 113—114. (пол.)