Анекдоти про москалів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анекдоти про москаліванекдоти, основною темою яких є співжиття українців та росіян. Москалі — дуже популярна тема українських анекдотів. Перші анекдоти такого типу, москалем вважали власне солдата царської армії, але сучасні анекдоти використовують гумористичний, гіперболізований образ росіянина.

Популярність цієї тематики пояснюється тривалим історичним досвідом спільного проживання і конфронтації українців і росіян, взаємовпливів і боротьби культур і мов цих народів[1]. «Москалів» часто зображають п'яницями, байдужими, непрактичними і нетямущими[1]. Багато анекдотів на цю тему належать до чорного гумору. Вони є свідоцтвом існування між обома народами неприязні[1]. Наприклад:

1933 рік. Українське село. До криниці підійшов чоловік і схилився, щоб випити води. Підбіг дід і застерігає:
— Чоловіче, не пий! Москалі воду отруїли!
— Што ты гавариш?
— Я говорю: пєй медлено, вода холодна, горло застудиш.

Криївка УПА. Старшина, перекладач і полонений «стрибок».
— Спитай москаля, де розташована їхня частина.
— Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.
— Я не скажу!
— Москаль відповів, що не скаже.
— То скажи, що зараз ми його катуватимемо.
— Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.
— Я все равно не скажу!
— Москаль каже, що все одно мовчатиме.
— То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.
[…]
— А что это они внесли?
— Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.
— Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!
— Що там москаль белькоче?
— Каже, що москалі тортур не бояться.

Криївка УПА. Новобранець та командир. — Ото підеш, вб'єш москаля а потім ластівку. — А ластівку за шо?

Криївка УПА. Розмова новобранців. — Стою біля хати, а тут москаль. Я його шаблюкою на шматки. — Ого! — На другий день ідуть десять москалів. Я їх шаблюкою... — Та шось ти брешеш Іване. — Та брешу Петре, але як я їх ненавиджу!

Втім анекдоти війни не викликають. Їхні «шпилькові уколи» є засобом зняття національної напруги[1]. Одна з ознак анекдотів — гіперболізація, тому почуття і риси національного характеру як українців, так й інших народів, подаються в анекдотах у гротескному вигляді[1]. Наприклад:

Гуцул іде по полонині і веде за руку хлопчика-негра. Другий гуцул:
— Іване, а хто то?
— Онук.
— Марійчин хлопець?
— Марійчин!
— А Марійка де?
— Вчиться в місті.
— А чого воно таке чорне?
— Зате гарантія, що не москаль!

Українцям притаманна толерантність, але чуже вони сприймають через призму визначальних особливостей власного етносу, що приймаються за норму. Відповідно, риси, властиві іншим народам, трактуються як відхилення від норми. Тому в українських анекдотах про інші національності маємо справу з етностереотипами, своєрідними масками, кліше[1]. Наприклад:

— Куме, знаєш що по-москальськи означає наше козацьке слово «шабля»?
— Ну і що??
— Тихіше, панночко!

Анекдоти про москалів існують не лише в українській культурі. Подібні анекдоти мають також білоруси та поляки. У сюжетах білоруського фольклору росіяни виступають переважно хитрими і підступними, рідше — недалекими, заздрісними або лінивими. Прикладом білоруського анекдоту про москалів може бути такий:

Злавіў беларус залатую рыбку і кажа:
- Хачу, каб мёртвыя маскалі плылі ў трунах па Дняпру.
Рыбка:
- Дык не ўсе маскалі такія паганыя, сустракаюцца сярод іх і добрыя.
Беларус:
- Ну добра, тады няхай паганыя маскалі плывуць у паганых трунах, а добрыя - у добрых.

Приклад сучасного білоруського анекдоту про москалів:

Што адрозьнівае сапраўднага беларуса? Сапраўдны беларус у сваім жыцьці павінен зрабіць чатыры рэчы: 1) пабудаваць дом, 2) нарадзіць сына, 3) забіць маскаля, 4) забіць птушачку. Калі вы пытаецеся, чаму забіць птушачку, то вы сапраўдны беларус, таму што трэці пункт пытаньня не выклікае.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]