Анкета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анкета (від фр. enquete) — структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з основною метою дослідження, отримання інформації відбувається шляхом опитування респондентів.

Використовується при проведенні соціологічних, політичних, психологічних, маркетингових досліджень для оцінки поточної ситуації або визначення перспектив розвитку досліджуваних процесів.

Структура[ред.ред. код]

Наукова якість, отриманої методом анкетування, інформації залежить, значною мірою, від того, яким чином скомпонована або структурована анкета, чи містить вона в собі всі невід’ємні складові, чи має певну логічну схему і послідовність її запитань. Побудова анкети повинна складатися з чотирьох частин:

  • Вступна

У першій частині анкети пояснюється мета дослідження, гарантується анонімність відповідей, дається інструкція щодо заповнення, підкреслюються важливість та цінність відповідей респондента.

  • Демографічна

В цій частині фіксуються вікові, статеві, етнічні, соціально-статусні, професійні, освітні, сімейно-шлюбні, соціально-поселенські та інші ознаки респондента.

  • Основна

Складається з набору запитань, відповіді на які передбачають виконання завдань дослідження. Ця частина анкети за змістом найбільш вагома та складна. Запитання повинні враховувати психологічні особливості респондентів. Запитання складають блоками, у чіткій логічній послідовності. Головна мета запитань анкети полягає в тому, щоб зацікавити респондента, включити його поступово в процес співпраці з анкетою. Далі пропонуються запитання складніші, які виявляють соціальні установки та орієнтації респондента, оцінки та судження, які мають прямий стосунок до основної теми дослідження. У заключній частині тексту анкети пропонуються найбільш інтимні та різного характеру контрольні запитання, мета яких — поглибити та уточнити інформацію, яка була отримана у відповідях на попередні запитання.

  • Завершальна

Остання частина анкети передбачає подяку респондентам та, можливим є, побажання на майбутнє.

Оформлення[ред.ред. код]

Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети. Анкета сприятливо впливає на респондента в тому випадку, коли в поліграфічному відношенні вона виконана якісно.

Сірий папір, невиразний шрифт підсвідомо відштовхують респондента, а якщо в анкеті траплятимуться граматичні чи стилістичні помилки, значна частина опитуваних іронічно й зневажливо поставиться до заповнення анкети.

В анкеті мають бути абзаци, курсиви, тобто підкреслення особливо важливих її моментів, інтервали і відступи між запитаннями і варіантами відповідей. Тексти запитань і тексти варіантів відповідей повинні мати різний шрифт (жирний в текстах запитань і звичний в текстах відповідей).

Значну роль у графічному оформленні відіграють ілюстративні матеріали, вказівні стрілки. Вони знімають втому, пояснюють зміст запитання, вказують на перехід до нової теми тощо.

Важливим також є наявність (в дужках після тих чи інших запитань) різного роду інструктивних вказівок та орієнтирів. Наприклад, «Можете підкреслити кілька варіантів відповіді», «Підкресліть один варіант відповіді», «Всі, хто підкреслив варіант 2 попереднього запитання, переходять до 26 запитання» та ін.).

Нумерація запитань і варіантів відповідей повинна бути в єдиній цифровій системі. Недоречним буде нумерацію запитань робити римськими цифрами, а нумерацію варіантів відповідей — арабськими чи навпаки, або замість цифрової нумерації застосовувати нумерацію літерами.

Види запитань в анкетах[ред.ред. код]

1. За змістом:

  • особистісні (стать, вік, професія, освіта і тд);
  • про факти свідомості (думки, враження, судження, мотиви і тд);
  • про факти поведінки (результати діяльності, вчинки, дії і тд).

2. За формою відповідей:

  • закриті (містять повний набір можливих варіантів відповіді):
    • дихотомічні (відповіді так/ні)
    • поліваріативні (є декілька варіантів відповіді)
    • шкальні (наприклад, повністю згоден/згоден/частково згоден/не згоден)
    • табличні
  • напівзакриті (містять певні варіанти відповіді, але можна також внести власну);
  • відкриті (передбачають самостійну та розгорнуту відповідь респондентів).

3. За сформованістю запитання:

  • прямі (спрямовані на безпосереднє та відкрите отримання інформації від респондентів);
  • непрямі (пов'язані з використанням якоїсь уявної ситуації, яка дозволить приховано дізнатись певну інформацію)

4. За функціями:

  • інформаційні (основні);
  • фільтри (використовують у випадку, якщо потрібно зібрати інформацію не від усіх респондентів, а від певної категорії);
  • контрольні (дають можливість уточнити правильність відповіді респондента).

Вимоги до складання анкет[ред.ред. код]

  • Питання має відповідати темі та завданням дослідження;
  • Формулювання запитання повинне бути однозначним;
  • Запитання повинні бути зрозумілими людям, для яких призначена анкета. Повинні враховуватись усісобливості досліджуваного об’єкта, тобто сукупності респондентів за їх демографічними, соціально-статусними, культурними, психологічними ознаками, а також соціального середовища і ситуацій, в яких вони перебувають. Врахування цих особливостей позначається на обсязі анкети, на ступені її складнощі, мові та самій тональності;
  • Питання повинні задаватися нейтрально. Не допускається, щоб у формулюванні питання проглядалося ставлення дослідників до предмета опитування;
  • Питання не повинні бути множинними, тобто не повинні містити в собі кілька питань;
  • Наявність розгорнутої програми дослідження або як мінімум чітких уявлень про ціль, завдання та предмет дослідження. Саме програма окреслює коло питань, отримавши відповіді на які можна вирішити завдання дослідження;
  • Безпристрасність і неупередженість питань. Вони мають бути сформульовані так, аби явно чи приховано не підштовхувати респондента до певної відповіді;
  • Максимальна простота, лаконічність і зрозумілість питань. Бажано не використовувати складних речень, заплутаних, двозначних і загальних формулювань;[1]
  • необхідність складання анкети в два етапи: попередній (апріорний) і кінцевий (апостеріорний).

На першому етапі запитання анкети формулюється на основі попередніх (гіпотетичних) знань та уявлень про предмет дослідження й пов’язані з його станом проблеми. Другий етап – внесення змін та додаткових запитань в анкету на підставі проведених пілотажних опитувань. Це дає змогу:

  • включати в інформаційний простір закритих запитань нових, раніше непередбачених варіантів відповідей;
  • вилучати чи переформульовувати «непрацюючі» запитання;
  • додавати нові запитання;
  • вносити зміни в саму програму дослідження і, отже, суттєво переробляти анкету.[2]

Примітки[ред.ред. код]