Антарктика (корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SS Antarctic in Tromsø A.jpg
"Антарктика" в затоці Тромсе, 1898
Історія
Швеція
Назва: Антарктика
Закладений: 1871, Драммен, Норвегія
Потоплений: 12 лютого 1903
Основні характеристики


Антарктикашведський пароплав, побудований у Драммені, Норвегія в 1871 році. Його використовували в кількох науково-дослідних експедиціях в арктичний регіон та в Антарктиду, які проводилися у 1898-1903-х роках. У 1895 році з цього корабля було здійснено першу підтверджену висадку людей на материк Антарктиду.

Історія корабля[ред. | ред. код]

Антарктика мала барку з трьома щоглами та була обладнана паровою машиною. Пароплав був побудований в 1871 році в Холмені, що в Драммені, за назвою "Кап Нор". [1] [2] [3]

Спочатку Антарктику використовували для полювання на тюленів у регіоні довкола Свальбарду, Ян-Майєна та Гренландії [4]. У цей період каптіаном корабля був Ґуллік Дженсен, а відомий норвезький натураліст Карстен Борхгревінк входив до екіпажу судна.

На початку 1890-х норвезький судновласник Свенд Фойн захотів розширити свій бізнес до Антарктичного океану, потребуючи при цьому міцних кораблів. Тоді Фойн придбав "Cap Nor", зробивши капітальний ремонт судна і після його завершення перейменував корабель в Антарктику.[1] [3] [4] З 1893 року корабель перейшов в регіон Антарктичного океану для полювання на китів .

У 1897 році корабель був придбаний Альфредом Габріелем Наторстом для його експедиції до Свальбарда. Знову було проведено великий ремонт в 1898 році. [1] [3] [4]

У 1899 році Наторст продав корабель Георгу Карлу Амдрупу для експедиції до Східної Гренландії . [4]

У 1900 році Амдруп продав Антарктику Отто Норденскьольду, якому потрібен був корабель для антарктичної експедиції .

Експедиції[ред. | ред. код]

Антарктика, що залишає гавань Гетеборгу, 1901 рік

У 1893 році капітан Антарктики Леонард Крістенсен вирушив у китобійну експедицію до Антарктиди під керівництвом Генріка Йохана Булла та фінансуванням Фойна. Корабель був обладнаний 11-ма гарпунними гарматами, арсеналом вибухових речовин, 8 вельботами та екіпажом, який складався з 31 людини. Корабель відплив з Тонсберга 20 вересня 1893 року. Перше літо пароплав провів коло островів Кергелен, а зимував в Мельбурні. 28 вересня 1894 року корабель попрямував до моря Росса.

24 січня 1895 року корабель пришвартувався на березі мису Адаре, що на північній околиці Землі Вікторії. На пароплаві було шість людей, включаючи Булла, Борхгревінка, Крістенсена та Тунзельмана. Команда здійснила першу підтверджену висадку на континент Антарктида, однак хто перший вийшов на берег так і невідомо. (можливо, британо-американський мореплавець Джон Девіс вже здійснив висадку на Антарктичному півострові 7 лютого 1821 року, однак це зараз неможливо підтвердити).[5] [6] [7] [8] [9]

У 1898 р. капітан Антарктики Еміль Нільссон здійснив полярну експедицію на Ведмежий острів, який знаходиться в Шпіцбергену,та Землю Короля Карла.[1] Серед науковців екіпажу були Аксель Гамберг, Отто Келлстрем, Густаф Колтофф та Генрік Гессельман .[3]

У 1899 році корабель відправився в експедицію під командуванням Натхорста до Північної Гренландії з подвійною метою: пошуку вцілілих Полярної експедиції Андре, яка відбувалася на повітряній кулі, та географічного картографування району.[10]

Пізніше того ж року Антарктика здійснила експедицію під керівництвом Амдрупа до Східної Гренландії.[4]

16 жовтня 1901 р. пароплав "Антарктика" під керівництвом Карла Антона Ларсена, вирушив з гавані Гетеборга в Антарктичну експедицію Норденскйольда.[11] [12] [13] Це було останнім плаванням корабля.

"Антарктика" в пастці пакового льоду.
Затонула "Антарктика"

Після дослідження частини Південних Шетландських островів, експедиція попрямувала через Антарктичну протоку до Антарктичного півострова . 15 січня 1902 року команда вперше відкрила та дослідила Бухту Надії . У лютому Норденскьольд обрав острів Сноу-Гілл як зимовий табір для частини експедиції. Після закінчення всіх підготовчих робіт Антарктида вирушила до Фолклендських островів .

5 листопада, після зими, корабель покинув Фолкленди, попрямувавши до Антарктичного півострова, відвідавши при цьому Ушуаю для забезпеченням продовольством. 29 грудня Антарктика була скована паковим льодом біля бухти Надії, тому частина екіпажу була змушена висадитись на берег.[11]

Пізніше Антарктика звільнилася з пастки та продовжила свою подорож в напрямку до острова Паулет. 3 січня 1903 року корабель знову опинився в пастці льоду. 3 лютого корабель знову вирвався на волю, але тепер був пошкоджений і протікав. Капітан Ларсен вирішив повернутися назад до острова Паулет, але корабель був занадто пошкоджений і затонув приблизно за 40 кілометрів від берегу 12 лютого 1903 р. [14] [11] [13] [15]

У листопаді всі члени екіпажу ( в тому числі Карл Скоттсберг, Йохан Ґуннар Андерссон, Хосе Марія Собраль і Франк Вілберт Стокс ) були врятовані аргентинським корветаом "<i id="mwug">Уругвай</i>" під керівництвом Хуліана Ірізара .

Епітафія[ред. | ред. код]

Коли Наторст дізнався, що корабель зазнав аварії, він написав: "мені здається, що це славетніше, аніж якби вона зустріла звичайну долю суден, щоб повільно гнити в якомусь порту, або бути використаною для чогось далекого від її призначення та цілі як дослідницьке судно крижаного моря". [3]

У 1944 році Йохан Гуннар Андерссон опублікував книгу "Антарктика: гордою жила гордою і помре" ("Antarctic :Stolt har hon levat Stolt skall hon dö").

Антарктична протока та Антарктична гавань у Ґренландії, а також Антарктична бухта в Південній Джорджії та Антарктична протока в Антарктиці були названі на честь корабля.[16] [17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г [1], Alfred Nathorst, ”Två Somrar i Norra Ishafvet”, first part (in Swedish), 1900, accessdate=2010-12-10
  2. [2], Henrik Bull, ”The cruise of the "Antarctic" to the South Polar regions”, 1896, accessdate=2010-12-10
  3. а б в г д Axel Hamberg på Nathorstexpeditionen 1898 (se). Архів оригіналу за 2011-07-25. Процитовано 2010-12-11. 
  4. а б в г д [3], Nordisk Familjebok, Project Runeberg, Linköping University (in Swedish), accessdate=2010-12-10
  5. [4], Norska Nasjonalbiblioteket-National Library of Norway (in Norwegian), accessdate=2010-12-10
  6. [5], Norsk biografisk leksikon-Norwegian Biografical encyclopedia (in Norwegian), accessdate=2010-12-10
  7. [6], South-Pole.com, An Antarctic Timeline, accessdate=2010-12-10
  8. [7], Antarctic-Circle.org, Antarctic voyages and expeditions, accessdate=2010-12-10
  9. [8], New Zealand History online, Ministry for Culture and Heritage, accessdate=2010-12-10
  10. [9], Alfred Nathorst, ”Två Somrar i Norra Ishafvet”, second part (in Swedish), 1900, accessdate=2010-12-10
  11. а б в [10], South-Pole.com, Nordenskjöld article, accessdate=2010-12-10
  12. [11], Hvar 8 dag, Project Runeberg, Linköping University (in Swedish), accessdate=2010-12-10
  13. а б Archived copy. Архів оригіналу за 2011-07-13. Процитовано 2010-12-11. , Bjerrang, Antarctic quest, accessdate=2010-12-10
  14. [12], Department of Earth Sciences, Lisbeth Levander, Uppsala University (in Swedish), accessdate=2010-12-10
  15. Archived copy. Архів оригіналу за 2011-07-17. Процитовано 2010-12-11. , Chalmers Magazine, Chalmers University of Technology (in Swedish), accessdate=2010-12-10
  16. Catalogue of place names in northern East Greenland, Geological Survey of Denmark and Greenland
  17. Шаблон:Usgs-gazetteer

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]