Шпіцберген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шпіцберген

Прапор Герб
Розташування {{{назва_род}}}
Столиця
(та найбільше місто)
Лонг'їр
Офіційні мови норвезька, російська
Етнос
Державний устрій Невключена територія Норвегії
 - Губернатор Одд Ольсен Інгеро (2009–)
Площа
 - Загалом 61 022 км²
Населення
 - оцінка 2012 р. 2642 (233)
 - Густота 0,043/км²
Валюта Норвезька крона (NOK)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .no a
Телефонний код +47

Шпіцберген (норв. Svalbard (Свальбард), що означає «холодні береги») — архіпелаг, розташований у Північному Льодовитому океані на відстані 1300 км від Північного полюса (поблизу 80-го градуса пн. ш.).

Острови архіпелагу[ред.ред. код]

Включає в себе такі найбільші острови:

Історія[ред.ред. код]

Норвезький суверенітет над більшою частиною архіпелагу встановлений за міжнародним договором («Шпіцбергенський трактат») у 1920 р.

Населені пункти[ред.ред. код]

Єдиний населений острів архіпелагу — Західний Шпіцберген, який налічує 3400 мешканців (із них 1500 норвежців), які мешкають переважно у адміністративному центрі норвезької провінції Свальбард — Лонг'їрі. Більшість працює в зимовий час на вугільних шахтах компанії «Det Store Norske» за річним контрактом. Частина населення мешкає тут уже багато років. Тут працює також група учених, що займається дослідженням озонової діри і місцевої флори і фауни.

Решту населення становлять дві російські громади, що влаштувалися в селищах Пірамідені та Баренцбурзі. Баренцбург і Піраміден — російські шахтарські селища. Роботи з видобутку вугілля в Пірамідені припинено в 1995 році. Відносини росіян і норвежців цілком добросусідські.

Лонґ'їр[ред.ред. код]

Лонг'їр розташований у розлогій долині, вкритій піском, щебенем і глиною, посеред якої мчить бурхливий потік. Біля порту розташовані декілька складів і магазинів. Праворуч від порту — церква і резиденція сиссельмана — губернатора острова. Поряд центральна будівля з кав'ярнею Busen, школа, лікарня і житлові будинки, зв'язані між собою мережею іржавих труб (кабель і водопровідні труби). Їх не можна закопати через вічну мерзлоту. Вони накриті невеликими мостами, щоб взимку по них могли проїздити снігоходи. Дерев'яні будинки помальовані в яскраві кольори. Навкруги Лонг'їра лише декілька кілометрів доріг.

Основні види транспорту: вертоліт, катер і снігохід. Вісім разів на тиждень до Лонг'їра із Тромсе прилітає літак, і навіть сам переліт справляє велике враження за відсутності туману.

Гори[ред.ред. код]

Гострі вершини, що круто здіймаються на заході, і плоскогір'я на сході не стали перешкодою для людей та дикої флори і фауни. Це царство полярних (білих) ведмедів і навіть сьогодні тут не можна виходити з житла без зброї. Пересуватися тут можна протягом короткого літа за умови наявності відповідного спорядження, відмінної фізичної підготовки і знання метеорологічної ситуації.

Погода на Шпіцбергені[ред.ред. код]

З жовтня по лютий панує цілковита темрява (полярна ніч). У червні-серпні температура підіймається вище за нульову відмітку, зате рідко опускається нижче −20 °C. Велика частина території Шпіцбергена (Svalbard) − 61230 км² − вкрита товстим шаром льоду.

Вчені британського судна  «Джеймс Кларк Росс» виявили поблизу Шпіцбергена, де за останні 30 років температура підвищилася на 1 град., інтенсивне виділення метану.

Економіка[ред.ред. код]

Розробка кам'яного вугілля на Шпіцбергені почалася у 1899 році, видобутком займаються норвезька компанія Store Norske Spitsbergen Kulkompani та російська Арктикуголь.

На Шпіцбергені розташовані Всесвітнє сховище насіння та Університетський центр, у якому викладають науки, пов'язані з дослідженням та освоєнням Арктики. На архіпелазі діють кілька дослідницьких полярних станцій, зокрема польська та китайська.

Архіпелаг і його головний острів Західний Шпіцберген цікаві для туристів. Але масовий туризм може завдати непоправної шкоди арктичному ландшафту і його фауні.

Українці на Шпіцбергені[ред.ред. код]

Значну частину вахтовиків на російських вугільних копальнях на Шпіцбергені, особливо у Баренцбурзі, складають шахтарі з Донбасу[1][2][3][4][5][6]. У 2007 році Шпіцберген відвідала експедиція Леоніда Кантера «З табуретом до північного сяйва»[7].

Відомі люди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Норвегія Це незавершена стаття з географії Норвегії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.