Арканжела Таработті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арканжела Таработті
Ім'я при народженні італ. Arcangela Tarabotti
Псевдо Galerana Baratotti
Народилася 24 лютого 1604(1604-02-24)
Венеція, Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Померла 1652[1][2][…]
Венеція, Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Громадянство Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Діяльність письменниця
Мова творів італійська

Арканжела Тарабо́тті (справжні ім'я та прізвище — Еллана або Олена Кассандра Баратотті) (італ. Arcangela Tarabotti 24 лютого 1604, Венеція, Венеціанська республіка — 28 лютого 1652, там же) — венеціанська італійська черниця бенедиктинського ордену, письменниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в багатодітній родині венеціанського торговця. Через матеріальні труднощі у 12-річному віці була віддана батьками до бенедиктинського монастиря Святої Анни в Кастелло, 1620 року прийняла постриг, взявши ім'я Арканжела. У 1629 році прийняла обітницю невинності.

Не маючи можливості залишати стіни монастиря, завдяки друзям і знайомим, які повідомляли їй світські новини і приносили книги, значно підвищила рівень своєї освіти. Згодом коло гостей та відвідувачів розширилося, її стали відвідувати відомі письменники і поети, члени заснованої ними Академії Невідомих (Accademia degli Incogniti), серед них Джованні Бузенелло, Джироламо Брузоні[it], Джован Франческо Лоредано[it] та ін.

Відома низкою книг, в яких виступала на захист жінок, критикувала сучасний стан сім'ї, звичаї, традиції, ставлення до жінок як до товару, їх підлегле і принизливе становище у суспільстві, примусову монахізацію жінок, женоненависництво та інші аспекти патріархальної системи. Вона вважала, що чарівність жінок, їхня краса невіддільні від їх прав і гідності, які жінки повинні захищати і відстоювати у найскладніших життєвих ситуаціях.

Багато фахівців вважають її протофеміністкой.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Тиранія батьків» («La tirannia paterna», 1643; пізніша версія відома під назвою: «Обманута простодушність», «La simplicita ingannata», опубл. 1654; внесена до " Індексу заборонених книг ", «Indice dei Libri proibiti») ;
  • «Монастирське пекло» («L'Inferno monocale», 1643?);
  • «Чистилище жінки, нещасливої у шлюбі» («Il purgatorio delle mal maritate»);
  • «Монастирський рай» («Il paradiso monocale»);
  • «Antisatira» («Відповідь на сатиру про пристрасть жінок до розкоші»);
  • трактат «На захист жінок, або Про те, що жінки теж люди» ("Che le donne siano della spezie degli uomini. Difesa della donne ", 1651, опубл. 1695);
  • листи («Lettere familiare e di compliemento», єдиний із її творів, опублікованих під її власним ім'ям).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Swartz A. Open Library — 2007.
  3. Словник духовності

Посилання[ред. | ред. код]