Арне Мельберг
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Арне Мельберг | |
|---|---|
| Народився | 18 грудня 1942 (81 рік) або 1942[1] |
| Діяльність | літературознавець |
| Знання мов | англійська[2] |
| Заклад | Університет Осло |
| У шлюбі з | Енель Мельберг |
| Нагороди | |
Бо Арне Еверт Мельберг (народився 18 грудня 1942 року в парафії Кунгсхольм у Стокгольмі[3]) — шведський літературознавець. Мельберг — почесний професор літературознавства в Університеті Осло[4] («Загальні літературні студії»).
Мельберг захистив докторську дисертацію в Стокгольмському університеті в 1973 році. У 1977 році співзаснував журнал Kris. У 1987 році став професором в Осло.[4] Мельберг опублікував 25 книжок і написав багато есеїв для Svenska Dagbladet[5]. Він також перекладав книги з англійської, французької та німецької мов.
У шлюбі з письменницею Енель Мельберг.[4]
- Schückpris Шведської академії 1998
- Премія Шведської академії за есе 2014
- Премія Юна Ландквіста від Товариства Дев'яти 2015
- På väg från realismen (1973)
- Realitet och utopi (1978)
- Ett två tre (1980)
- Fördömda realister (1985)
- Reseminne (1991)
- Mimesis — en repetition (1992)
- Några vändningar hos Hölderlin (1996)
- Några vändningar hos Rilke (1998)
- Läsa långsamt (1999)
- Försök att läsa Montaigne (2000)
- Försök att läsa Nietzsche (2001)
- Mitt i litteraturen (2003)
- Lyrikens liv (tills. m. Christian Janss & Christian Refsum) (2004)
- Resa och skriva (2005)
- Från ett berg i Provence (tills. m. Enel Melberg) (2008)
- Självskrivet (2008)
- Det var på Capri… (tillsammans med Enel Melberg) (2010)
- Essä (2013)
- Litteratur i tid (2015)
- Läsaren Lagercrantz (2017)
- Inte en punkt. Snitt i Sonnevis dikt (2018)
- Att läsa prosa (2020)
- Gränstrafik (2020)
|
