Арсенал (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арсенал
Арсенал-клавір.JPG
Клавір опери «Арсенал», видання 1962 року
Композитор Майборода Георгій Іларіонович
Мова лібрето українська
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1959
Перша постановка 6 листопада 1960
Інформація у Вікіданих

«Арсенал» — опера Георгія Майбороди у трьох діях (семи картинах). Лібретто Олександра Левади і Андрія Малишка.

Опера була написана в 1960 році до декади українського мистецтва. В основі сюжету — повстання робітників київського заводу «Арсенал» проти Центральної Ради в 19171918 р., історичні дані про це повстання були використані авторами лібрето.

Створення[ред. | ред. код]

Опера була написана за пропозицією секретарів ЦК КПУ Н. В. Подогорного і А. Д. Скаби до Декади української літератури і мистецтва в Москві. Вперше була виконана 6 листопада 1960 року в Києві перед учасниками урочистого засідання, офіційна прем'єра — 12 листопада у Великому театрі в Москві на відкритті Декади українського мистецтва. Опера ставилась під орудою В. Тольби, який фактично став також співавтором фінальної сцени. Опера одержала високу оцінку в пресі і згодом, в 1963 відзначена шевченківською премією. Опера ставилася в Київському оперному театрі до кінця 1980-х років, в часи незалежності була знята з репертуару з політичних мотивів. Клавір опери було видано видавництвом «Советский композитор» в 1962 році з двомовним лібрето — оригінальним та російським перекладом В. Палійчука.

В опері поєднано принципи народної драми і лірико-психологічної колізії. Музика опери просякнута романтичною патетикою радянських часів, зокрема у фінальній сцені використаний мотив пісні «Смело, товарищи, в ногу», у ліричних образах — українська пісенність. Використовуються наскрізні сцени, розвинена система лейтмотивів.

Стислий зміст[ред. | ред. код]

Дія перша. Білогвардійці передчувають неминучу загибель. Сотник української армії Горбенко пропонує білогвардійському генералу союз («перед лицем страшної небезпеки»), проте перемовини зриваються. В штаб вривається більшовицький ватажок Максим, який висуває ультиматум. Генерал покінчує самогубством, що подається композитором в просвітлених тонах.

У Максима одночасно закохані сестра сотника Мар'яна та його служниця Ярина. Мар'яна закликає коханого з братом не ворогувати між собою, адже «в нас одна в нас ненька — Україна». Між тим Ярина готова приєднатись до заколотників, чим і завойовує прихильність Максима. В ході збройної сутички українські війська захоплюють Максима в полон під лемент його матері, яка також бере участь у заколоті.

Дія друга. Мар'яна і Ярина по черзі вмовляють сотника звільнити Максима, але сотник незламний — «коли палає Україна, від краю до краю, коли відплата нам єдина — прокльони і кров, чи можу ворога прощати?». Мар'яна закликає Ярину поступитися коханим, проте Ярина дає Мар'яні зрозуміти, що шлях до його серця — через барикади. В ході другого штурму українське військо здобуває перемогу над заколотниками, що подається композитором в трагічних тонах.

Дія третя сотник готовий звільнити Максима, якщо той погодиться скласти зброю. Втім Максим непохитний за що й отримує від сотника кулю на очах Мар'яни. Смерть заколотника по черзі оплакують обидві його кохані, а також брат і мати. Мар'яна врешті зважується на відчайдушний крок і вчиняє братовбивство, що подається композитором в героїчних тонах.

Епілог хор, а також усі жіночі персонажі та брат Максима прославляють більшовицьких загарбників.

Структура[ред. | ред. код]

Дія перша.

  • Картина перша. Пролог
  • Картина друга.
    • Сцена Максима і Олекси
    • Речетатив і пісня Ярини
    • Сцена Максима і Ярини
    • Сцена Мар'яни з кавалерами
    • Сцена Мар'яни і Максима
    • Сцена Олекси і Мар'яни
    • [фінальна сцена]

Дія друга.

  • Картина третя.
    • Арія Горбенка
    • Речетатив та сцена Ярини і Горбенка
    • Сцена Максима і Семка
    • Сцена Горбенка і Мар'яни
  • Картина четверта (подвір'я собняка Горбенка)
  • Картина п'ята (облога «Арсеналу»)

Дія третя

  • Картина шоста (каземат)
  • Картина сьома
    • Речетатив та вокаліз Ярини
    • Сцена Олекси і матері
    • Сцена Горбенка, Осавула і Мар'яни
  • Епілог

Аудіозаписи[ред. | ред. код]

Аудіозапис опери було здійснено 1960 року силами оркестру та солістів Київської опери. Диригент — В. Тольба. Солісти — Л. Лобанова, М. Ворвулєв, Б. Руденко, М. Гришко, В. Тимохин, Л. Руденко.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • За оригінальним лібрето усі персонажі, в тому числі російський генерал, співають українською, проте невеличкий хоровий епізод священнослужителів, що моляться за спасіння людей і перемогу білогвардійців — російською.
  • В опері існує хоровий епізод, в якому хор анархістів співає «Так бий, так бий більшовиків». За спогадами дружини композитора, Тамари Майбороди, один з хористів, розучуючи цей епізод вдома при відкритих вікнах своїм співом привернув увагу правоохоронців і був заарештований. Визволяти артиста вимушений був особисто В. Тольба.
  • В ході написання опери, в умовах часового цейтноту, Г. Майборода намагався відправити телеграму лібретисту А.Малишку з таким змістом: «терміново висилай хор петлюрівців», проте на пошті її відмовились приймати, а розгляд справи дійшов до міністра зв'язку.

Література і посилання[ред. | ред. код]