Майборода Георгій Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Іларіонович Майборода
Зображення
Основна інформація
Дата народження 18 листопада (1 грудня) 1913(1913-12-01) (105 років)
Місце народження с. Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті 6 грудня 1992(1992-12-06) (79 років)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство Російська імперія, СРСР і Україна
Національність українці
Релігія українці
Нагороди
Орден Леніна — 1971Орден Трудового Червоного Прапора — 1963Орден Дружби народів  — 1973Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1963
Звання Народний артист СРСР— 1960
CMNS: Файли на Вікісховищі

Гео́ргій Іларіо́нович Ма́йборода (18 листопада (1 грудня) 1913(19131201), Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 6 грудня 1992, Київ) — український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада (1 грудня) 1913 року на хуторі Пелехівщині Кременчуцького повіту Полтавської губернії (тепер село Глобинського району, Полтавської області) в селянській родині.

Вчителем співів у нього був палкий шанувальник Лисенкового таланту, ентузіаст своєї справи, подвижник розвитку хорового співу Іван Олександрович Гиренко.[1]

У 1932 році закінчив Кременчуцький індустріальний технікум і поїхав техніком-механіком на «Дніпрозаводбуд» у місті Запоріжжі, де протягом кількох років брав участь в музичній самодіяльності, співав в капелі «Дніпробуд».

В 1936 році закінчив Київське музичне училище, в 1941 році — Київську консерваторію по класу композиції у Л. М. Ревуцького. Під час німецько-радянської війни воював на фронті, а по її закінченню в 19451949 роках навчався в аспірантурі Київської консерваторії під керівництвом Левка Ревуцького. В 19521958 роках викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни.

В 19621967 роках — секретар, заступник голови Спілки композиторів УРСР, у 19671968 роках — голова правління Спілки композиторів УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 7–9 скликань (19671980 роки).

Жив у Києві. Помер 6 грудня 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1, центральна алея, неподалік від головного входу).

Творчість[ред. | ред. код]

Георгій Майборода вніс значний внесок до розвитку української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займала поезія українських письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка та інших.

Твори[ред. | ред. код]

Опери:

Для солістів, хору і оркестру:

  • Кантата «Дружба народів» (1948)
  • Вокально-симфонічна поема «Запорожці» (1954)

Для оркестру:

  • 4 симфонії (1938, 1953, 1978, 1986)
  • Симфонічна поема «Лілея» (1939, за мотивами Т. Шевченка)
  • Симфонічна поема "Каменярі (1941, за мотивами І. Франка)
  • Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952)
  • Сюїти із музики до трагедії Шекспіра «Король Лір» (1959)
  • Концерт для голосу з оркестром (1969)
  • Концерт для скрипки з оркестром (1977)
  • Хори на слова В. Сосюри та М. Рильського
  • Романси
  • Пісні
  • Обробки народних пісень

Музика до драматичних спектаклів, фільмів:

Могила Георгія Майбороди

Відзнаки[ред. | ред. код]

Народний артист СРСР1960 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Композитору присвячений фільм Л. Михалевич «Георгій Майборода» (1982). У 1995 році в Києві, на вулиці Михайла Грушевського, 16, йому встановлена бронзова меморіальна дошка (погруддя, скульптор О. П. Скобліков)[2].

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Майборода Г. І. «Гаї шумлять», сл. П. Тичини: Є. Дарчук. — 20554, 1951;
  • Майборода Г. І. «Троянди», елегія, сл. В. Сосюри: Г. Сухорукова (фп., 3. Ліхтман). — 28132, 1957;
  • Майборода Г. І. «Пролягла доріженька», сл. А. Малишка: хор. капела і симф. орк. Укр. радіо, дириг. К. Симеонов. — 31779, 1958;
  • Майборода Г. І. «Гуцульська рапсодія»: симф. орк. Укр. радіо; дириг. К. Симеонов. — Д 6751-52, 1960;
  • Майборода Г. І. «Неначе сон», сл. М. Рильського: Держ. хор. капела УРСР «Трембіта», худ. кер. П. Муравський. — Д 14177-78, 1964;
  • Майборода Г. І. «Тарас Шевченко», опера в 4-х діях, лібр. Г. Майбороди, укр. мовою: М. Шевченко, Л. Руденко, А. Кікоть, Є. Чавдар, Л. Лобанова, М, Фомін, В. Тимохіщ хор і орк. Київ. держ. театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. К. Симеонов. — Д 014383-86 С 0911-14, 1964;
  • Майборода Г. І. «Арсенал», оп. в 3-х діях, лібр. О. Левади і А. Малишка, укр. мовою: . Кондратюк, В. Тимохін, Б. Руденко, С. Козак, Л. Лобанова; хор і орк. Київ, театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. Л. Венедиктов. — Д 016127-32, 1965;
  • Майборода Г. І. «Лілея», симф. поема (за Т. Шевченко): симф. орк. Укр. радіо, дириг. В. Гнєдаш. — Д 21705-06, 1968;
  • Майборода Г. І. Симфонія Ns 2 ре мажор «Весняна»: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. В. Кожухар. — Д 027543-44, 1970;
  • Майборода Г. І. «Не сумуй», «Лист», «Осіння пісня», сл. В. Сосюри: Б. Руденко. — Д 031355-56, 1971;
  • Майборода Г. І. «Мілана», оп. в 4-х діях, лібр. А. Турчинської: Л. Кравченко, Є. Озимковська, Д. Гнатюк, Я. Головчук, Г. Красуля, Б. Руденко; хор і орк. Київ. Держ. театра on. та балету, дириг. С. Турчак. — CM 04339-44, 1973;
  • Майборода Г. І. Обробки укр. нар. пісень «Як я поорав», «Там, де Ятрань круто в'ється»: А. Солов'яненко. — С 30-08795-96, 1977;
  • Майборода Г. І. Симфонія Ns 1. «Король Лір», сюїта з музики до трагедії В. Шекспіра: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. С. Турчак. — С 10-09605- 06, 1977 та ін.

Статті[ред. | ред. код]

  • До проблеми програмного і непрограмного симфонізму // Мистецтво. — 1954. — № 3;
  • «Тарас Бульба» // Там само. — 1955. — № 3;
  • Ближе к жизни // СМ. — 1959. — № 2;
  • Год минувший // Муз. жизнь. — 1960. — № 24;
  • Полным голосом //СМ. — 1962. — № 10;
  • У композиторов Киева //Сов. Закарпатье. — 1949. — 26 лип.;
  • Виступи найстарішого колективу // Рад. мистецтво. — 1954. — 21 квіт.;
  • Улюблені пісні // Веч. Київ. — 1954. — 11 трав.;
  • Проти спрощеного розуміння програмності // Рад. мистецтво. — 1954. — 1 груд.;
  • Будемо дерзати // Рад. культура. — 1958. — 26 черв.;
  • Симфония труда //Сов. культура. — 1958. —5 лип.;
  • Патріотичнатворчість: До 70-річчя з дня народження Л. М. Ревуцького // Рад. культура. — 1959. — 19 лют.;
  • Орлы устремляются к солнцу // Правда Украины. — 1959. — 30 серп.;
  • Велика мрія //Рад. Україна. — 1959. — 11 жовт.;
  • Верность высокому призванию. О 12-й симфонии Шостаковича // Правда Украины. — 1962. — 27 січ.;
  • Щастя творчості // Рад. культура. — 1963. — 29 груд.;
  • В служінні народові // Рад. Україна. — 1969. — 20 лют.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Микола Гордійчук. Майборода Георгій Іларіонович: народний артист СРСР. — К.: Мистецтво, 1963. — С. 6
  2. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з квітень 2019]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Загайкевич М. «Милана» Г. Майбороди. — К., 1959;
  • Гордійчук М. Г. І. Майборода. Народний артист УРСР. — К., 1963;
  • Його ж. «Арсенал» Г. Майбороди // Українська радянська музика. — К., 1962. — Вип. 2;
  • Його ж. «Лілея» Г. Майбороди // Шевченко і музика. — К., 1966;
  • Масенко Т. Роман пам'яті. — К., 1970;
  • Ляшенко І. «Арсенал». Опера Г. Майбороди. — К., 1963;
  • Зінькевич О. Георгій Майборода. — К., 1973 (рос. мовою. — К., 1983);
  • Тихий В. Шлях обдарованої молоді // Рад. музика. — 1938. — Ns 3;
  • Штейнберг М. Про «Лілею» // Там само. — 1940. — Ns 3;
  • Волинський Й. Молоді українські композитори //Там само;
  • Герасимова Н. О творчестве Г. Майбороды // Украинская советская музыка. — К., 1960;
  • Ярустовский Б. «Арсенал» // Муз. жизнь. — 1960. — № 22;
  • Архімович Л. Музика у фільмі // Сучасна українська музика. — К., 1965;
  • ії ж. Герої І. Кочерги на оперній сцені // Музика. — 1981. — Ns 6;
  • Кирейко В. Видатний митець // Музика. — 1973. — Ns 6;
  • Його ж. Незабутній //Там само. — 1993. — Ns 6;
  • Філатов Ю. «Хорові прелюди» Г. Майбороди // Там само. — 1975. — Ns 5;
  • Мамчур і. Драма і музична драматургія опери // Там само. — 1975. — Ns 6;
  • Нірод Ф. Художник і театр // Там само. — 1979. — Ns 3;
  • Бучинська О. Концерт для скрипки Г. Майбороди // Там само. — 1981. — № 2;
  • Тольба В. Слово про майстра // Там само. — 1983. — № 6;
  • Його ж. Георгий Майборода // Його ж. Статьи. Воспоминания. — К., 1986;
  • Охмакевич Н. Неповторність мистецької долі // Музика. — 1984. — № 1;
  • Полякова і. Функціональні можливості фольклорних жанрів // Там само. — 1986. — № 6;
  • Стецюк Р. Нелукавий діалог: До 85-річчя Г. Майбороди // Укр. культура. — 1998. — № 11—12;
  • Черкашина М. «Колись театр був моїм рідним домом» (Запис бесіди з Г. Майбородого) // Музика. — 2004. — № 1—2;
  • Лисенко І. Речник української культури // Його ж. Музики сонячні дзвони. — К., 2004;
  • Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К..2008.-С.139,266.
  • Його ж. Український некрополь.-К.,2005.-С.228.
  • Його ж. Байковий некрополь.-К.,2004.-С.123.
  • [Б. п.]. Некролог // КіЖ. — 1992. — 19 груд.;
  • Т. П. Майборода, О. Я. Головчук. Музика — мистецтво серця! До 100-річчя від дня народження Георгія Майбороди. — К., «Богдана», 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Л. Пархоменко.Майборода Георгій Іларіонович // Українська музична енциклопедія, Т. 3. — Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — С. 269-272