Аріарат V Філопатор
| Аріарат V Філопатор | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 століття до н. е. Каппадокія, Центральна Анатолія, Туреччина |
| Помер |
2 століття до н. е. Каппадокія, Центральна Анатолія, Туреччина |
| Діяльність | політик |
| Титул | цар Каппадокії |
| Термін | 163—130 роки до н. е. |
| Попередник | Аріарат IV |
| Наступник | Аріарат VI Епіфан Філопатр |
| Рід | Аріартидиd |
| Батько | Аріарат IV Евсеб |
| Мати | Антіохіда |
| Брати, сестри | Стратоніка Пергамськаd і Ariarathesd |
| У шлюбі з | Ніса Каппадокійська |
| Діти | Аріарат VI і Demetrios of Cappadociad[1] |
Аріарат V Евсеб Філопатор (дав.-гр. Ἀριαράθης Εὐσεβής Φιλοπάτωρ; 179/182 до н. е. — 130 до н. е.) — цар Каппадокії у 163—130 роках до н. е.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Аріаратідів. Молодший син царя Аріарата IV. Його матір'ю була Антіохіда Каппадокійська (донька селевкідського царя Антіоха III Великого). При народженні отримав ім'я Мітрідат. Здобув освіту в Римі й Афінах. Тут зумів придбати багатьох друзів, насамперед майбутнього пергамського царя Аттала II.
Перед смертю батько вислав старших зведених братів Мітрідата в інші країни, а самого оголосив спадкоємцем. Після смерті Аріарата IV у 163 році до н. е. стає царем під ім'ям Аріарат V Філопатр.
У 160 році до н. е. царя було повалено зведеним братом Ороферном за допомогою сирійського царя Деметрія I Сотер (останній виступив проти Аріарата V за те, що той не забажав одружитися з сестрою Деметрія I). Аріарат V втік до Пергам. У 159 році до н. е за підтримки Аттала II, царя Пергаму, переміг Ороферна й повернув собі владу.
Втім у 158 році до н. е. знову почалася боротьба за владу з братом. Того ж року Аріарат V вимушений був залишити царства й звернутися по допомогу до Римської республіки. За допомогою останньої (насамперед консулів Секста Юлія Цезаря і Луція Аврелія Ореста, що встали на бік Аріарата V) 157 року до н. е. відновлено вдруге на троні. За рішенням римському сенату розділив владу з Ороферном. 156 року до н. е. після смерті останнього став одноосібним царем. За підтримки Пергаму і Риму домігся визнання влади над Каппадокією з боку Деметрія I.
У 155 році до н. е. спрямував війська на допомогу Пергама у війні з Віфінським царством (до 154 року до н. е.). В подальшому сприяв розвитку культури та мистецтва в Каппадокії, намагаючись дотримуватися мирних стосунків із сусідами. Цьому також сприяла боротьба за трону в Державі Селевкідів, повстання там, а потім конфлікт Селевкідів з Парфією. Також встановив дружні стосунки з Афінами, натомість отримав афінське громадянство.
У 130 році до н. е. наказав своєму війську рушити на допомогу римлянам, які боролися з повстанням Аристоніка в Пергамі. За цю допомогу отримав Лікаонію та частину північної Кілікії. Втім внаслідок змови антиримської знаті, яку, можливо, підтримала дружина царя через бажання влади, Аріарата V було вбито. Новим царем став його син Аріарат VI Епіфан Філопатр.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Édouard Will, Histoire politique du monde hellénistique, Annales de l'Est, Nancy, 1967, tome II, p. 312 et suivantes, 321 et 353.
- Hazel, John; Who's Who in the Greek World, «Ariarathes V», (1999)
- Richard Goulet (Hrsg.): Dictionnaire des philosophes antiques. Band 4, CNRS Éditions, Paris 2005, ISBN 2-271-06386-8, S. 529—535
- Габелко О. K. К династической истории эллинистической Каппадокии: царский дом Ариаратидов // Античный мир и археология. — Саратов, 2009. — Вып. 13
|
| ||||||||
- ↑ Willrich H. Demetrios 44 // Kategorie:RE:Band IV,2 — 1901.