Аскорбінометрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аскорбі́нометрі́я — титриметричний метод визначення кількості окисників шляхом їхнього титрування розчином аскорбінової кислоти.

Визначення[ред. | ред. код]

L-аскорбінова кислота
L-дегідроаскорбінова кислота
L-Аскорбінова (ліворуч) та L-дегідроаскорбінова (праворуч) кислоти

При дії окисників аскорбінова кислота зворотньо перетворюється у дегідроаскорбінову:

Нормальний окисно-відновний потенціал системи складає 0,40 В і зменшується при збільшенні pH: 0,281 В при pH 2,04 та 0,106 при pH 5,75). Аскорбінова кислота є більш слабким відновником, аніж солі Cr(II), V(II), Ti(III).

При дії надто сильних окисників (дихроматів, перманганатів) аскорбінова кислота може окиснюватися до L-треонової та щавелевої кислот:

Кінцеву точку титрування встановлюють за індикатором варіаміном синім (4-аміно-4-метоксидифеніламіном), який знебарвлюється в кінці титрування. Титр розчину кислоти встановлюють йодометрично.

Застосування[ред. | ред. код]

За допомогою аскорбінометрії визначають вміст солей Fe(III), V(V), Ce(IV), Hg(II), Au(III), Pt(IV), Ag(I), а також йоду, хлоратів, броматів, ванадатів, деяких органічних сполук (нітро-, нітрозо-, азо-, іміносполук), а також розчиненого кисню.

Перевагою використання аскорбінометрії є відсутність необхідності створювати інертне середовище — визначення проводиться просто у відкритій колбі. Також аскорбінова кислота є порівняно стійким відновником і може слугувати як замінник тіосульфату натрію в йодометрії. Однак вона зазнає сильного впливу ензимів та дії ультрафіолетового випромінювання, тому її зберігають у прохолодному місці, у темних склянках, а для стабілізації стандартних розчинів додають невеликі кількості ЕДТА та мурашиної кислоти.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Краткая химическая энциклопедия / Отв. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Советская энциклопедия, 1961. — Т. 1. А—Е. — 1262 с. (рос.)
  • Крешков А. П. Основы аналитической химии. — М. : Химия, 1971. — Т. 2. Теоретические основы. Количественный анализ. — С. 286—288. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]