Астрильд нігерійський
| Астрильд нігерійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Estrilda poliopareia Reichenow, 1902 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд нігерійський[2] (Estrilda poliopareia) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Нігерії і Беніні. Раніше вважався конспецифічним з болотяним астрильдом.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12 см. Голова і верхня частина тіла блідо-сірувато-коричневі, надхвістя оранжево-червоне, хвіст коричнювато-чорний. Нижня частина тіла сірувата, боки світло-коричнюваті, гузка білувато-охриста. Верхня частина тіла і боки легко смугасті. Очі світлі, дзьоб червоний, лапи тілесно-чорного кольору. Самиці є дещо блідішими, ніж самці.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Нігерійські астрильди мешкають на півдні Нігерії, в нижній течії і гирлі Нігеру, а також на південному сході Беніну. Вони живуть у трав'яних і очеретяних заростях на берегах річок, на узліссях тропічних лісів та на плантаціях маніоки. Зустрічаються парами або зграйками до 20 птахів. Живляться насінням трав, яке птахи збирають прямо з колосся, зокрема насінням Kyllinga, Fimbristylis, Cerastium, Digitaria, Panicum і Pennisetum
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція нігерійських астрильдів становить від 1300 до 2300 дорослих птахів. Їм може загрожувати знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Estrilda poliopareia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |