Бабка тополева
| Бабка тополева | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Leccinum duriusculum (Schulzer ex Kalchbr.) Singer, (1947) | ||||||||||||||||||
| Синоніми[1] | ||||||||||||||||||
*Boletus duriusculus Schulzer (1874)
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Бабка тополева[2], Підбере́зник твердува́тий (Leccinum duriusculum) — вид базидіомікотових грибів родини болетові.
Місця зростання[ред. | ред. код]
Зростає на ґрунті в листяних лісах і на галявинах з кінця липня до середини листопада. Плодові тіла з'являються поодиноко або дуже невеликими групами під тополями.
Опис[ред. | ред. код]
Шапинка червоно-бура, вохряно-бура або сіро-бура, спочатку злегка луската або опушена, в зрілості гола, суха і матова. У молодих грибів напівкругла, пізніше опукла і нарешті подушкоподібна, діаметром 60-150 мм. Трубочки 12-25 мм завдовжки, білі або білуваті, потім бруднувато-кремові або сіруваті, при натисканні буріють. Ніжка 50-150 мм заввишки і 10-30 мм завтовшки, циліндрична або веретеноподібна, біля основи іноді загострена, у верхній частині біла або кремова, у нижній частині бура, біля основи синювата, злегка покрита бурими лусочками. М'якоть тверда, біла, в ніжці і на вершині капелюшка рожевіє, в основі ніжки синіє. Смак приємний, запах грибний. Споровий порошок оливково-бурий. Суперечки: 13-17х5-7 мкм, еліпсоїдно-веретеноподібні, гладкі, медово-вохряні.
Використання[ред. | ред. код]
Цей гриб вважається одним з найсмачніших підберезників, оскільки у нього твердий і дуже смачний м'якуш, дуже рідко буває червивим. Йде для приготування різноманітних страв. Можна також сушити.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Leccinum duriusculum (Schulzer ex Kalchbr.) Singer 1947. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ Гелюта В.П. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) / В. П. Гелюта, О. Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 6. - С. 886-900.
Посилання[ред. | ред. код]
- Singer R. (1947). The Boletoideae of Florida. The Boletineae of Florida with notes on extralimital species III. The American Midland Naturalist (вид. 2). 37: 122. doi:10.2307/2421647.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||