Бадмінтон на Олімпійських іграх вперше офіційно з'явився у 1992 році в Барселоні й з того часу неодмінно входив до програми кожних наступних Ігор. Спочатку змагання проводилися лише серед чоловіків та жінок у парному та індивідуальному розрядах (з врученням двох комплектів бронзових нагород у кожній з дисциплін), однак, починаючи з 1996 року, медалі розігруються також у змішаному парному розряді. За часи проведення турнірів з бадмінтону на Олімпійських іграх у них брали участь представники 75 країн, а спортсмени 11 з них неодмінно змагалися за нагороди під час кожного у турнірів.
До надання бадмінтону офіційного статусу він двічі входив до програми Олімпійських ігор як демонстраційний вид спорту: у 1972 році в Мюнхені, та у 1988 році в Сеулі.
Найбільше медалей — чотири на олімпійських турнірах здобула китайська спортсменка Гао Лін, в тому числі — дві золоті в міксті та срібну і бронзову медалі в парному жіночому розряді.
Олімпійський турнір з бадмінтону складається з одноматчевих протистоянь на виліт. Кожен матч, своєю чергою, складається максимум з трьох геймів, гра у яких ведеться до 21 очка. Гравець (чи пара гравців) має перемогти з різницею у два очки, або першим набрати 30 пунктів.