Футбол на Олімпійських іграх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олімпійський футбольний турнір
Олімпійська піктограма футболу
Засновано 1900
Регіон Світ
Конфедерація ФІФА
Кількість команд 16 (чоловіки)
12 (жінки)
Поточний чемпіон Бразилія Бразилія
Канада Канада
Найбільше перемог США США (4 титули)
2024

Олімпійський футбольний турнір — футбольний турнір, який є частиною Олімпійських ігор.

На Олімпіадах 1900 і 1904 проводили тільки демонстраційні турніри, оскільки гра ще не була надто поширена. Офіційно футбол включили до програми літніх Олімпіад в 1908 р. На Олімпіаді 1908 року завдяки зусиллям Англійської футбольної асоціації проведено перший повноцінний турнір. Англійці домоглися введення футбольних змагань, але вимога МОКу щодо обов'язкового любительського рівня всіх команд ставила професіоналів і аматорів у різні умови. На Олімпіаді могли виступати лише аматори.

На початку XX століття професіоналізм існував лише в кількох країнах. Після Другої світової війни дедалі більше держав узаконили футбольний професіоналізм. Тепер футбол став професією для переважної більшости найсильніших гравців. Проте в соціалістичних країнах влада вважала всіх спортсменів любителями (офіційно вони були тренерами фізкультури чи працівниками державних установ), тому проти західних команд грали найсильніші гравці-профі, переодягнені у форму олімпійської збірної. Країни Східної Європи домінували у післявоєнних олімпійських змаганнях. Тому турніри втратили престиж і можливість об'єктивно показати розвиток футболу у тій чи іншій країні. Важливе рішення прийняв конгрес ФІФА у 1978 році — гравцям, які виступали на чемпіонаті світу (у відборі або фінальній частині) заборонили грати за олімпійські збірні.

З початку 1990-х років МОК і ФІФА нарешті дійшли до компромісу — поділ на любителів і профі остаточно скасували. З 1992 року в олімпійських футбольних турнірах повинні виступати лише футболісти молодші 23 років (додатково можна заявляти 3 гравців без вікових обмежень). Змагання стали доброю нагодою для виявлення юних талантів, олімпійські команди часто готують резерв для головної збірної країни.

З 1996 року окремо проводиться і жіночий футбольний турнір, який не має вікових обмежень.

Історія[ред. | ред. код]

Передумови турніру (1896—1906)[ред. | ред. код]

Срібні призери першого неофіційного олімпійського футбольного турніру 1900 року

Футбол не був присутній в офіційних змаганнях перших сучасних Олімпійських Ігор 1896 року, тому що міжнародний футбол перебував у зародковому стані в той час. Проте, джерела стверджують, що неофіційний футбольний турнір був організований у ході перших Ігор, в якому команда Афін програла команді, що представляла Смірну (Ізмір) — територію Османської імперії. Також історик олімпійського руху Білл Меллон писав: «Імовірно, що відбувся також матч між грецьким і данським клубом».

Футбольні турніри були зіграні на Олімпійських іграх в 1900 і 1904 роках, а також на позачергових Іграх 1906 року, але вони проводились між клубами. Хоча МОК вважає, що 1900 і 1904 турніри були офіційними олімпійськими змаганнями, вони не визнаються ФІФА.

У 1906 році команди з Великої Британії, Німеччини, Австрії, Нідерландів і Франції провели неофіційний турнір. Також були заявлені команди Данії, Смірни (один вірменин, два французи й вісім британців), Афін і Салоніків. Данія виграла фінал проти Афін 9:0.

Початки турніру (1908—1928)[ред. | ред. код]

Олімпійські чемпіони 1912 року — збірна Великої Британії

Лондонська Олімпіада 1908 року містила перший офіційний міжнародний футбольний турнір. Усі чотири британські збірні були запрошені для участі в турнірі, але лише Англія, яка була єдиним представником раніше створеної ФІФА, делегувала команду. Водночас лише англійська ФА відмовилася платити непрофесійним гравцям за участь в Іграх — інші збірні ж сповна компенсували своїм представникам відлучення від основного місця роботи. Центрфорвард «Тоттенгем Готспур» Вів'єн Вудворд і голкіпер «Лестер Сіті» Горак Бейлі не мали статусу професіоналів, але були досить гарні для того, щоб представляти збірну своєї країни на Олімпіаді, і англійці з їх допомогою потрапили у фінал, де перемогли збірну Данії з рахунком 2:0, добувши перше олімпійське золото.

ФІФА врегулювала питання з участю непрофесійних гравців на наступній Олімпіаді, а число команд, що беруть участь зросла до 11. Англія, як і раніше була занадто сильним опонентом для інших команд. У півфіналі Вудворд навіть спеціально не забив пенальті у ворота збірної Фінляндії — на його думку, рішення судді в тому епізоді було помилковим. Втім, англійці все одно легко розібралися з фінами — 4:0. У фіналі знову зійшлися команди Англії та Данії й представники Британії знову перемогли, тепер вже з рахунком 4:2.

Срібні призери олімпіади 1920 року — збірна Іспанії

Проте родоначальники футболу були переможені збірною Норвегії з рахунком 3:1 вже в першому ж матчі першої повоєнної Олімпіади в Антверпені. Цього разу число команд зросло до 14, і з'явився перший представник не з Європи — збірна Єгипту. А фінал турніру ознаменувався скандалом — гравці збірної Чехословаччини пішли з поля незадовго до свистка на перерву, проявивши свою незгоду з упередженим суддівством бригади англійських суддів, що виявилося в зарахуванні другого голу збірної Бельгії (на думку чехословаків, з порушенням правил) і вилученні чехословацького захисника.

22 країни виставили свої збірні на Олімпійські Ігри 1924 року в Парижі, серед яких вперше були збірні «Нового світу» — США та Уругвай. Останні відразу несподівано виграли золоті нагороди. Уругвайці, якими керував Ектор Скароне, здолали збірну Швейцарії в фінальному матчі з рахунком 3:0.

Срібні призери олімпіади 1928 року — збірна Аргентини

Через чотири роки в Амстердамі вперше взяла участь в Олімпійських іграх ще одна латиноамериканська збірна — збірна Аргентини, яка дісталася до фіналу, але в переграванні поступилася уругвайцям із рахунком 1:2.

Конкурування з чемпіонатом світу (1930—1936)[ред. | ред. код]

Попри неперервні суперечки через участь аматорів і виплат гравцям за виступ у змаганнях, стало очевидним, що популярність футболу на Олімпіаді вимагає проведення окремого міжнародного турніру серед збірних своїх країн. В результаті цього 1930 року був проведений перший чемпіонат світу в Уругваї, який був відкритий для всіх гравців — професіоналів та аматорів. У зв'язку з цим на наступній Олімпіаді в Лос-Анджелесі в 1932 році футбол був виключений зі списку олімпійських видів спорту.

Олімпійські чемпіони 1948 року — збірна Швеції

Проте, вже на Іграх 1936 року в нацистському Берліні турнір із футболу був відновлений  — таким чином режим Адольфа Гітлера спробував акумулювати більший прибуток, отриманий від проведення Олімпіади. Не беручи участі в трьох попередніх Олімпіадах, британці цього разу виставили збірну Королівства, яка була представлена ​​тринадцятьма англійцями, п'ятьма шотландцями й двома представниками Уельсу та Північної Ірландії. Сам же турнір включав 16 команд, у тому числі до ігор приєднались і азійські збірні — Китаю та Японії. Господарі турніру були несподівано переможені у чвертьфіналі норвежцями. У фіналі ж збірна Італії здолала австрійців із рахунком 2:1. На тому ж турнірі взяв участь останній футболіст, який не мав статус професіонала і зіграв у офіційному матчі національної збірної Великої Британії — представник «Арсеналу» Бернар Джой допоміг своїй команді вийти до чвертьфіналу, де британці програли збірній Польщі.

Домінування збірних соцтабору (1948—1980)[ред. | ред. код]

На Олімпіаді 1948 року в Лондоні перемогла збірна Швеції, представлена легендарним тріо: Гуннар Грен — Гуннар Нордаль — Нільс Лідгольм. Шведи у фінальному матчі здолали збірну Югославії з рахунком 3:1. Але головним стало те, що з цього турніру розпочався різкий ривок представників новоствореного після війни соціалістичного блоку, у яких гравці де-факто були футболістами-професіоналами, але при цьому були на державних посадах, отримуючи гроші за участь у матчах.

Такий же підхід допоміг створити відому «Араньчапат» — збірну Угорщини, яка на Олімпіаді 1952 року впевнено взяла золото, розгромивши збірні Туреччини (7:1), Швеції (6:0) і здолавши з рахунком 2:0 югославів у фінальному матчі.

Бронзові призери олімпіади 1964 року — збірна Німеччини

Велика відстань до Мельбурну і політична напруженість у Європі стали причиною того, що на Олімпіаді 1956 року турнір був представлений лише 11 футбольними командами. У півфінальних матчах боролися відразу три представники комуністичного блоку, а золото виграла збірна СРСР.

Дана тенденція продовжилась і в 1960 році на Олімпіаді в Римі — золото взяли югослави, а наступної олімпіади найсильнішою знову стала збірна Угорщини. Крім того, Олімпіада 1964 року була примітна тим, що після масової деколонізації Африки, в іграх взяли участь 62 команди. Чотири роки по тому в Мексиці представництво збільшилося до 81 збірної, але золото знову дісталося угорцям.

Срібні призери олімпіади 1980 року — збірна НДР

На Олімпіаді 1972 року в Мюнхені у фінальній частині були заявлені навіть збірні Судану і Бірми, проте перемогли знову представники соціалістичного табору — цього разу поляки, які вийшли в фінал і на наступній Олімпіаді в Монреалі, де були биті іншою соціалістичною країною — збірною НДР.

До Олімпіади 1980 року, яка вперше в історії пройшла в соціалістичній країни, представники Східного Блоку взяли шість комплектів золотих нагород поспіль. Тенденція продовжилась і на Іграх у Москві, де у фіналі Чехословаччина здолала збірну НДР, а господарі турніру здолали югославів. Щоправда, значна частина капіталістичних країн бойкотувала Ігри через вторгнення військ СРСР до Афганістану, тому соціалістичному табору не склало зусиль виграти весь комплект нагород.

Зміни правил (1984—1992)[ред. | ред. код]

Після московської Олімпіади ФІФА і Міжнародний олімпійський комітет вирішили прибрати гегемонію соціалістичних країн і встановили правило, яке почало діяти з Олімпіади 1984 року і дозволяло професійним футболістам брати участь у турнірі, крім гравців збірних європейських і південноамериканських країн, які брали участь у розіграшах чемпіонатів світу. В першому ж турнірі французи несподівано перемогли збірну Бразилії й вперше в історії вибороли олімпійське золото.

На наступній Олімпіаді перемогу вдруге у своїй історії здобула збірна СРСР, бразильці знову взяли срібло, а збірна ФРН бронзу. ФІФА знову змінило регламент заявки футболістів, згідно з яким у турнірі отримали право брати участь гравці віком до 23-х років, до яких можна було додати до заявки три гравці, які не підпадають під цю категорію (з 1996 року).

Переможцем першого турніру нового формату стала господарка змагань збірна Іспанії, яка за участю Пепа Гвардіоли здолала збірну Польщі на Камп Ноу з рахунком 3:2.

Створення жіночого турніру (1996 — до сьогодні)[ред. | ред. код]

Переможці Олімпіади 2012 року — жіноча збірна США

На Олімпіаді 1996 року відбулося відразу дві визначних події: по перше, збірна Нігерії стала першою збірною Африки, якій підкорилося золото Олімпіади. «Орли» в півфіналі несподівано перемогли бразильців, а у вирішальному поєдинку здолали збірну Аргентини з Ернаном Креспо у складі. На тій же олімпіаді вперше було проведено жіночій олімпійський турнір, який не мав жодних обмежень для гравців, а перемогу святкували господарки турніру — американки.

Через чотири роки Камерун із Самуелем Ето'о у складі, зберіг золото для африканського континенту — його команда у фінальному протистоянні несподівано здолала іспанців у післяматчевих пенальті. У жінок США продовжило вдалі виступи на турнірі, програвши лише у фіналі збірній Норвегії в додатковий час.

На Олімпіаді 2004 року головною зіркою турніру став Карлос Тевес. Його вісім м'ячів допомогли збірній Аргентини святкувати успіх, перемігши у фіналі ще одну латиноамериканську збірну Парагваю. У жінок золото повернула собі збірна США, яка в додатковий час перемогла бразилійок із рахунком 2:1.

Чотири роки по тому збірна Аргентини підтвердила статус олімпійського чемпіона, перемігши у фіналі збірну Нігерії з рахунком 1:0. У жінок також попередній чемпіон, збірна США, підтвердила статус найкращої збірної, знову перемігши у фіналі жіночу збірну Бразилії з рахунком 1:0.

На Олімпіаді 2012 року в чоловічому турнірі мексиканці вперше здобули золото, а в жіночому збірна США виграла четверте (втретє поспіль) золото.

На двох наступних Олімпіадах у чоловіків двічі перемогу здобули бразильці, а у жінок у 2016 році перемогу здобули німкені, а в 2020 канадки.

Учасники[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
УЄФА
Австрія Австрія 5 2 9 17 4
Бельгія Бельгія 3 1 9 5 4 5
Білорусь Білорусь 10 1
Болгарія Болгарія 9 17 3 5 2 5
Велика Британія Велика Британія 1 1 1 8 5 4 17 5 9 5 10
Греція Греція 8 17 15 3
Данія Данія 2 2 8 3 5 2 5 13 8 9
Естонія Естонія 17 1
Ізраїль Ізраїль Як представник Азії 2
Ірландія Ірландія 5 17 2
Іспанія Іспанія 2 17 5 5 9 9 1 6 2 14 2 11
Італія Італія 9 4 5 3 1 5 9 4 4 4 7 12 5 3 5 15
Латвія Латвія 9 1
Литва Литва 17 1
Люксембург Люксембург 8 9 9 9 9 9 6
НДР НДР[1] WD 3 3 1 2 WD Возз'єднання Німеччини 4
Нідерланди Нідерланди 3 3 3 4 9 9 17 7 8
Німеччина Німеччина[2] 7 5 5 4 9 5 5 3 2 9 10
Норвегія Норвегія 5 5 3 9 9 5
Польща Польща 17 4 9 9 1 2 2 7
Португалія Португалія 5 4 14 6 4
Росія Росія 5 1
Румунія Румунія 9 17 5 11 4
Сербія Сербія 12 1
Сербія і Чорногорія Сербія і Чорногорія 16 1
Словаччина Словаччина 13 1
СРСР СРСР 9 1 3 3 3 1 Виступає окремо 15 збірних 6
Туреччина Туреччина 17 9 9 5 5 9 6
Угорщина Угорщина 5 9 9 1 3 1 1 2 16 9
Фінляндія Фінляндія 4 9 9 9 4
Франція Франція 2 5 7 5 9 5 17 5 5 5 1 5 13 13
Чехія Чехія 14 1
Чехословаччина Чехословаччина D 9 2 9 1 Виступають окремо, як Словаччина та Чехія 5
Швеція Швеція 4 9 5 3 9 1 3 5 5 15 10
Швейцарія Швейцарія 2 9 13 3
Югославія Югославія 8 17 9 2 2 2 1 6 4 3 9 Виступає окремо 6 збірних 11
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КОНМЕБОЛ
Аргентина Аргентина 2 5 9 5 2 1 1 11 10 9
Бразилія Бразилія 5 5 9 9 13 4 2 2 3 7 3 2 1 1 14
Венесуела Венесуела 9 1
Колумбія Колумбія 9 9 9 14 7 5
Парагвай Парагвай 6 2 2
Перу Перу 5 9 2
Уругвай Уругвай 1 1 9 3
Чилі Чилі - 17 17 5 3 4
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КОНКАКАФ
Гватемала Гватемала 5 9 13 3
Гондурас Гондурас 10 16 7 4 14 5
Канада Канада 1 9 5 3
Коста-Рика Коста-Рика 13 13 8 3
Куба Куба 9 5 2
Мексика Мексика 9 9 9 4 7 9 10 7 10 1 9 3 12
Нідерландські Антильські острови Нідерландські Антильські острови 9 1
Сальвадор Сальвадор 13 1
США США 2[3] 9 9 9 9 17 5 13 9 13 9 10 4 9 14
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
КАФ
Алжир Алжир 5 14 2
Габон Габон 12 1
Гана Гана 7 9 13 3 8 9 6
Гвінея Гвінея 13 1
Єгипет Єгипет[4] 8 8 4 9 11 9 WD 12 4 WD 8 12 8 8 12
Замбія Замбія 13 5 2
Камерун Камерун 9 1 8 3
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 6 7 2
Малі Малі 5 1
Марокко Марокко 9 7 9 15 16 10 11 7
Нігерія Нігерія 13 13 13 1 8 2 3 7
ПАР ПАР 11 13 16 3
Сенегал Сенегал 6 - 1
Судан Судан 13 1
Туніс Туніс 13 9 14 12 4
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
АФК
Австралія Австралія Виступала в зоні Океанії (6 участей) 11 12 2
Афганістан Афганістан 17 1
Ізраїль Ізраїль 5 5 Виступає в Єврозоні 2
Індія Індія 9 17 4 13 4
Індонезія Індонезія 5 1
Ірак Ірак 5 13 9 4 12 5
Іран Іран 13 9 5 3
Катар Катар 13 8 2
Китай Китай 9 9 13 13 4
Китайський Тайбей Китайський Тайбей 13 1
Кувейт Кувейт 5 16 12 3
М'янма М'янма 9 1
Малайзія Малайзія 9 1
Об'єднані Арабські Емірати Об'єднані Арабські Емірати 15 1
Південна Корея Південна Корея 5 13 9 11 1 9 6 10 3 5 5 11
Північна Корея Північна Корея 5 1
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 13 15 15 3
Сирія Сирія 13 1
Таїланд Таїланд 9 13 2
Японія Японія 5 9 7 3 9 6 13 15 4 10 4 11
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
ОФК
Австралія Австралія 5 5 4 13 15 7 АФК 8
Нова Зеландія Нова Зеландія 14 16 6 3
Фіджі Фіджі 16 1
Збірна 00 04 08 12 20 24 28 36 48 52 56 60 64 68 72 76 80 84 88 92 96 00 04 08 12 16 20 Роки
Загалом 3 2 5 11 14 22 17 16 18 25 11 16 14 16 16 13 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

Жінки[ред. | ред. код]

Збірна 96 00 04 08 12 16 20 Роки
Австралія Австралія 7 5 7 4 4
Аргентина Аргентина 11 1
Бразилія Бразилія 4 4 2 2 6 4 6 7
Велика Британія Велика Британія 5 7 2
Греція Греція 10 1
Данія Данія 8 1
Замбія Замбія 9 1
Зімбабве Зімбабве 12 1
Камерун Камерун 12 1
Канада Канада 8 3 3 1 4
Китай Китай 2 5 9 5 8 10 6
Колумбія Колумбія 11 11 2
Мексика Мексика 8 1
Нігерія Нігерія 8 6 11 3
Нідерланди Нідерланди 5 1
Німеччина Німеччина 5 3 3 3 1 5
Нова Зеландія Нова Зеландія 10 8 9 12 4
Норвегія Норвегія 3 1 7 3
ПАР ПАР 10 10 2
Північна Корея Північна Корея 9 9 2
США США 1 2 1 1 1 5 3 7
Франція Франція 4 6 2
Чилі Чилі 11 1
Швеція Швеція 6 6 4 6 7 2 2 7
Японія Японія 7 7 4 2 8 5
Загалом 8 8 10 12 12 12 12

Медальний залік[ред. | ред. код]

Загальний[ред. | ред. код]

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1США США4228
2Угорщина Угорщина3115
3Велика Британія Велика Британія3003
4Бразилія Бразилія2529
5Аргентина Аргентина2204
6СРСР СРСР2035
7Канада Канада2024
8Уругвай Уругвай2002
9Югославія Югославія1315
10Іспанія Іспанія1304
11Швеція Швеція1225
12Польща Польща1203
13Німеччина Німеччина1135
14НДР НДР1113
Нігерія Нігерія1113
16Франція Франція1102
Чехословаччина Чехословаччина1102
18Італія Італія1023
Норвегія Норвегія1023
20Бельгія Бельгія1012
Мексика Мексика1012
22Камерун Камерун1001
23Данія Данія0314
24Болгарія Болгарія0112
Японія Японія0112
26Австрія Австрія0101
Китай Китай0101
Парагвай Парагвай0101
Швейцарія Швейцарія0101
30Нідерланди Нідерланди0033
31Гана Гана0011
Об'єднана німецька команда Об'єднана німецька команда0011
Південна Корея Південна Корея0011
ФРН ФРН0011
Чилі Чилі0011
Загалом (35 збірних)343435103

Чоловіки[ред. | ред. код]

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1Угорщина Угорщина3115
2Велика Британія Велика Британія3003
3Бразилія Бразилія2327
4Аргентина Аргентина2204
5СРСР СРСР2035
6Уругвай Уругвай2002
7Югославія Югославія1315
8Іспанія Іспанія1304
9Польща Польща1203
10НДР НДР1113
Нігерія Нігерія1113
12Франція Франція1102
Чехословаччина Чехословаччина1102
14Італія Італія1023
Швеція Швеція1023
16Бельгія Бельгія1012
Мексика Мексика1012
18Камерун Камерун1001
Канада Канада1001
20Данія Данія0314
21Болгарія Болгарія0112
США США0112
23Австрія Австрія0101
Німеччина Німеччина0101
Парагвай Парагвай0101
Швейцарія Швейцарія0101
27Нідерланди Нідерланди0033
28Гана Гана0011
Норвегія Норвегія0011
Об'єднана німецька команда Об'єднана німецька команда0011
Південна Корея Південна Корея0011
ФРН ФРН0011
Чилі Чилі0011
Японія Японія0011
Загалом (34 збірні)27272882

Жінки[ред. | ред. код]

МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1США США4116
2Німеччина Німеччина1034
3Канада Канада1023
4Норвегія Норвегія1012
5Бразилія Бразилія0202
Швеція Швеція0202
7Китай Китай0101
Японія Японія0101
Загалом (8 збірних)77721

Турніри за роками[ред. | ред. код]

Чоловічий турнір[ред. | ред. код]

Рік Місце Фінал За 3-тє місце
Переможець Рахунок Фіналіст 3-тє місце Рахунок 4-те місце
1896 Греція Афіни Не проводився
1900
Деталі
Франція Париж Велика Британія
«Аптон-парк»
[5] Франція
USFSA XI
Бельгія
Брюссельський
університет
[5] Брали участь лише три клуби
1904
Деталі
США Сент-Луїс Канада
«Голт»
[5] США
Christian Brothers College
США
St. Rose Parish
[5] Брали участь лише три клуби
1908
Деталі
Велика Британія Лондон Велика Британія
Велика Британія
2 — 0 Данія
Данія
Нідерланди
Нідерланди
2 — 0 Швеція
Швеція
1912
Деталі
Швеція Стокгольм Велика Британія
Велика Британія
4 — 2 Данія
Данія
Нідерланди
Нідерланди
9 — 0 Росія
Фінляндія
1920
Деталі
Бельгія Антверпен Бельгія
Бельгія
[6] Іспанія
Іспанія
Нідерланди
Нідерланди
[6] Франція
Франція
1924
Деталі
Франція Париж Уругвай
Уругвай
3 — 0 Швейцарія
Швейцарія
Швеція
Швеція
1 — 1
о.т.
Нідерланди
Нідерланди
Перегравання: 3 — 1
1928
Деталі
Нідерланди Амстердам Уругвай
Уругвай
1 — 1
о.т.
Аргентина
Аргентина
Італія
Італія
11 — 3 Єгипет
Єгипет
Перегравання: 2 — 1
1932 США Лос-Анджелес Турнір не проводився
1936
Деталі
Німеччина Берлін Італія
Італія
2 — 1
о.т.
Австрія
Австрія
Норвегія
Норвегія
3 — 2 Польща
Польща
1948
Деталі
Велика Британія Лондон Швеція
Швеція
3 — 1 Югославія
Югославія
Данія
Данія
5 — 3 Велика Британія
Велика Британія
1952
Деталі
Фінляндія Гельсінкі Угорщина
Угорщина
2 — 0 Югославія
Югославія
Швеція
Швеція
2 — 0 ФРН
ФРН
1956
Деталі
Австралія Мельбурн СРСР
СРСР
1 — 0 Югославія
Югославія
Болгарія
Болгарія
3 — 0 Індія
Індія
1960
Деталі
Італія Рим Югославія
Югославія
3 — 1 Данія
Данія
Угорщина
Угорщина
2 — 1 Італія
Італія
1964
Деталі
Японія Токіо Угорщина
Угорщина
2 — 1 Чехословаччина
Чехословаччина
НДР
НДР
3 — 1 Об'єднана Арабська Республіка
Об'єднана Арабська Республіка
1968
Деталі
Мексика Мехіко Угорщина
Угорщина
4 — 1 Болгарія
Болгарія
Японія
Японія
2 — 0 Мексика
Мексика
1972
Деталі
Німеччина Мюнхен Польща
Польща
2 — 1 Угорщина
Угорщина
СРСР
СРСР
2 — 2[7]
о.т.
НДР
НДР
1976
Деталі
Канада Монреаль НДР
НДР
3 — 1 Польща
Польща
СРСР
СРСР
2 — 0 Бразилія
Бразилія
1980
Деталі
СРСР Москва Чехословаччина
Чехословаччина
1 — 0 НДР
НДР
СРСР
СРСР
2 — 0 Югославія
Югославія
1984
Деталі
США Лос-Анджелес Франція
Франція
2 — 0 Бразилія
Бразилія
Югославія
Югославія
2 — 1 Італія
Італія
1988
Деталі
Південна Корея Сеул СРСР
СРСР
2 — 1
овертайм
Бразилія
Бразилія
ФРН
ФРН
3 — 0 Італія
Італія
1992
Деталі
Іспанія Барселона Іспанія
Іспанія
3 — 2 Польща
Польща
Гана
Гана
1 — 0 Австралія
Австралія
1996
Деталі
США Атланта Нігерія
Нігерія
3 — 2 Аргентина
Аргентина
Бразилія
Бразилія
5 — 0 Португалія
Португалія
2000
Деталі
Австралія Сідней Камерун
Камерун
2 — 2
золотий гол
Іспанія
Іспанія
Чилі
Чилі
2 — 0 США
США
5 — 3 (пен.)
2004
Деталі
Греція Афіни Аргентина
Аргентина
1 — 0 Парагвай
Парагвай
Італія
Італія
1 — 0 Ірак
Ірак
2008
Деталі
КНР Пекін Аргентина
Аргентина
1 — 0 Нігерія
Нігерія
Бразилія
Бразилія
3 — 0 Бельгія
Бельгія
2012
Деталі
Велика Британія Лондон Мексика
Мексика
2 — 1 Бразилія
Бразилія
Південна Корея
Південна Корея
2 — 0 Японія
Японія
2016
Деталі
Бразилія Ріо-де-Жанейро Бразилія
Бразилія
1 — 1
овертайм
Німеччина
Німеччина
Нігерія
Нігерія
3 — 2 Гондурас
Гондурас
5 — 4 (пен.)
2020
Деталі
Японія
Токіо
Бразилія
Бразилія
2 — 1
овертайм
Іспанія
Іспанія
Мексика
Мексика
3 — 1 Японія
Японія

Переможці і призери[ред. | ред. код]

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце Медалі
Угорщина Угорщина 3 (1952, 1964, 1968) 1 (1972) 1 (1960) 5
Велика Британія Велика Британія 3 (1900, 1908, 1912) 1 (1948) 3
Бразилія Бразилія 2 (2016, 2020) 3 (1984, 1988, 2012) 2 (1996, 2008) 1 (1976) 7
Аргентина Аргентина 2 (2004, 2008) 2 (1928, 1996) 4
СРСР СРСР 2 (1956, 1988) 3 (1972, 1976, 1980) 5
Уругвай Уругвай 2 (1924, 1928) 2
Югославія Югославія 1 (1960) 3 (1948, 1952, 1956) 1 (1984) 1 (1980) 5
Іспанія Іспанія 1 (1992) 3 (1920, 2000, 2020) 4
Польща Польща 1 (1972) 2 (1976, 1992) 1 (1936) 3
НДР НДР 1 (1976) 1 (1980) 2 (19644, 1972) 4
Нігерія Нігерія 1 (1996) 1 (2008) 1 (2016) 3
Франція Франція 1 (1984) 1 (1900) 1 (1920) 2
Чехія Чехія3 1 (1980) 1 (1964) 2
Італія Італія 1 (1936) 2 (1928, 2004) 3 (1960, 1984, 1988) 3
Швеція Швеція 1 (1948) 2 (1924, 1952) 1 (1908) 3
Бельгія Бельгія 1 (1920) 1 (1900) 1 (2008) 2
Мексика Мексика 1 (2012) 1 (2020) 1 (1968) 2
Камерун Камерун 1 (2000) 1
Канада Канада 1 (1904) 1
Данія Данія 3 (1908, 1912, 1960) 1 (1948) 4
Німеччина Німеччина4 5 1 (2016) 1 (19885) 1 (19525) 3
США США 1 (1904) 1 (1904) 1 (2000) 2
Болгарія Болгарія 1 (1968) 1 (1956) 2
Парагвай Парагвай 1 (2004) 1
Австрія Австрія 1 (1936) 1
Швейцарія Швейцарія 1 (1924) 1
Нідерланди Нідерланди 3 (1908, 1912, 1920) 1 (1924) 3
Японія Японія 1 (1968) 2 (2012, 2020) 1
Південна Корея Південна Корея 1 (2012) 1
Чилі Чилі 1 (2000) 1
Гана Гана 1 (1992) 1
Норвегія Норвегія 1 (1936) 1
Єгипет Єгипет 2 (1928, 1964) 0
Гондурас Гондурас 1 (2016) 0
Ірак Ірак 1 (2004) 0
Португалія Португалія 1 (1996) 0
Австралія Австралія 1 (1992) 0
Індія Індія 1 (1956) 0
Фінляндія Фінляндія 1 (1912) 0
  • 3 як Чехословаччина.
  • 4 як Об'єднана німецька команда.
  • 5 як ФРН (Західна Німеччина).

Жіночий турнір[ред. | ред. код]

Рік Місце Фінал Матч за третє місце
Переможець Рахунок Фіналіст Третє місце Рахунок Четверте місце
1996
Деталі
США Атланта США
США
2 — 1 КНР
КНР
Норвегія
Норвегія
2 — 0 Бразилія
Бразилія
2000
Деталі
Австралія Сідней Норвегія
Норвегія
3 — 2
золотий м'яч
США
США
Німеччина
Німеччина
2 — 0 Бразилія
Бразилія
2004
Деталі
Греція Афіни США
США
2 — 1
додатковий тайм
Бразилія
Бразилія
Німеччина
Німеччина
1 — 0 Швеція
Швеція
2008
Деталі
КНР Пекін США
США
1 — 0
додатковий тайм
Бразилія
Бразилія
Німеччина
Німеччина
2 — 0 Японія
Японія
2012
Деталі
Велика Британія Лондон США
США
2 — 1 Японія
Японія
Канада
Канада
1 — 0 Франція
Франція
2016
Деталі
Бразилія Ріо-де-Жанейро Німеччина
Німеччина
2 — 1 Швеція
Швеція
Канада
Канада
2 — 1 Бразилія
Бразилія
2020
Деталі
Японія Токіо Канада
Канада
1 — 1
пенальті 3 — 2
Швеція
Швеція
США
США
4 — 3 Австралія
Австралія

Переможці і призери[ред. | ред. код]

Збірна Титули 2 місце 3 місце 4 місце
США США 4 (1996, 2004, 2008, 2012) 1 (2000) 1 (2020)
Німеччина Німеччина 1 (2016) 3 (2000, 2004, 2008)
Канада Канада 1 (2020) 2 (2012, 2016)
Норвегія Норвегія 1 (2000) 1 (1996)
Бразилія Бразилія 2 (2004, 2008) 3 (1996, 2000, 2016)
Швеція Швеція 2 (2016, 2020) 1 (2004)
Японія Японія 1 (2012) 1 (2008)
КНР КНР 1 (1996)
Франція Франція 1 (2012)
Австралія Австралія 1 (2020)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Східнонімецька команда представляла Об'єднану німецьку команду в 1964 здобула бронзові медалі.
  2. Представляла Об'єднану німецьку команду в 1956, а також ФРН (тобто Західну Німеччину) в 1972, 1984 та 1988.
  3. На турнірі брало участь дві команди з США, які здобули срібні та бронзові нагороди
  4. У 1960 році представляв Об'єднана Арабська Республіка Об'єднана Арабська Республіка
  5. а б в г Турнір був виставковий і не визнаний ФІФА
  6. а б На 40-й хв. команда Чехословаччини залишила поле через упереджене суддівство. Її дискваліфікували і був проведений додатковий турнір за 2-3 місце місце
  7. В 1972 році матч за 3-тє місце між збірними СРСР і НДР завершився з рахунком 2-2 після додаткового часу, тому обидві збірні отримали бронзові медалі.

Посилання[ред. | ред. код]