Футбол на Олімпійських іграх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олімпійський футбольний турнір
Олімпійська піктограма футболу
Засновано 1900
Регіон Світ
Конфедерація ФІФА
Кількість команд 16 (фінал)
Найбільше перемог США США (4 титули)
Soccerball current event.svg 2012

Олімпійський футбольний турнір — футбольний турнір, який є частиною Олімпійських ігор.

На Олімпіадах 1900 і 1904 проводили тільки демонстраційні турніри, оскільки гра ще не була надто поширена. Офіційно футбол включили до програми літніх Олімпіад в 1908 р. На Олімпіаді 1908 завдяки зусиллям Англійської футбольної асоціації проведено перший повноцінний турнір. Англійці домоглися введення футбольних змагань, але вимога МОКу щодо обов'язкового любительського рівня всіх команд ставила професіоналів і аматорів в різних умовах. На Олімпіаді могли виступати лише аматори.

На початку XX сторіччя професіоналізм існував лише в кількох країнах. Після Другої світової дедалі більше держав узаконили футбольний професіоналізм. Тепер футбол став професією для переважної більшости найсильніших гравців. Проте в соціалістичних країнах влада вважала всіх спортсменів любителями (офіційно вони були тренерами фізкультури чи працівниками державних установ), тому проти західних команд грали найсильніші гравці-профі, переодягнені у форму олімпійської збірної. Країни Східної Європи здомінували післявоєнні олімпійські змагання. Тому турніри втратили престиж і можливість об'єктивно показати розвиток футболу у тій чи іншій країні. Важливе рішення прийняв конгрес ФІФА у 1978 році — гравцям, які виступали у чемпіонаті світу (у відборі або фінальній частині) заборонили грати за олімпійські збірні.

З початку 90-х рр. МОК і ФІФА нарешті дійшли до компромісу — поділ на любителів і профі остаточно відмінили. З 1992 року в олімпійських футбольних турнірах повинні виступати лише футболісти молодші від 23 років (додатково можна заявляти 3 гравців без вікових обмежень). Змагання стали доброю нагодою для виявлення юних талантів, олімпійські команди часто готують резерв для головної збірної країни.

З 1996 року окремо проводиться і жіночий футбольний турнір, який не має вікових обмежень.

Історія[ред.ред. код]

Передумови турніру (1896–1906)[ред.ред. код]

Срібні призери першого неофіційного олімпійського футбольного турніру 1900 року

Футбол не був присутній в офіційних змаганнях перших сучасних Олімпійських Ігор 1896 року, тому що міжнародний футбол перебував в зародковому стані в той час. Тим не менш, джерела стверджують, що неофіційний футбольний турнір був організований в ході перших Ігор, в якому команда Афін програла команді, що представляла Смірну (Ізмір) — територію Османської імперії. Також історик олімпійського руху Білл Меллон писав: «Імовірно, що відбувся також матч між грецьким і датським клубом».

Футбольні турніри були зіграні на Олімпійських іграх в 1900 і 1904 роках, а також на позачергових Іграх 1906 року, але вони проводились між клубами. Хоча МОК вважає, що 1900 і 1904 турніри були офіційними олімпійськими змаганнями, вони не визнаються ФІФА.

У 1906 році команди з Великобританії, Німеччини, Австрії, Нідерландів і Франції провели неофіційний турнір. Також були заявлені команди Данії, Смірни (один вірменин, два француза і вісім британців), Афін і Салоніків. Данія виграла фінал проти Афін 9-0.

Початки турніру (1908–1928)[ред.ред. код]

Олімпійські чемпіони 1912 року — збірна Великої Британії

Лондонська Олімпіада 1908-го року включала в себе перший офіційний міжнародний футбольний турнір. Усі чотири британські збірні були запрошені для участі в турнірі, але лише Англія, яка була єдиним представником раніше створеної ФІФА, делегувала команду. У той же час лише англійська ФА відмовилася платити непрофесійним гравцям за участь в Іграх — інші збірні же сповна компенсували своїм представникам відлучення від основного місця роботи. Центрфорвард «Тоттенхем Хотспур» Вівіан Вудвард і голкіпер «Лестер Сіті» Хорак Бейлі не мали статусу професіоналів, але були досить гарні для того, щоб представляти збірну своєї країни на Олімпіаді, і англійці з їх допомогою потрапили у фінал, де перемогли збірну Данії з рахунком 2:0, добувши перше олімпійське золото.

ФІФА врегулювала питання з участю непрофесійних гравців на наступній Олімпіаді, а число команд, що беруть участь зросла до 11-ти. Англія, як і раніше була занадто сильним опонентом для інших команд. У півфіналі Вудвард навіть спеціально не забив пенальті у ворота збірної Фінляндії — на його думку, рішення судді в тому епізоді було помилковим. Втім, англійці все одно легко розібралися з фінами — 4:0. У фіналі знову зійшлися команди Англії і Данії і представники британії знову перемогли, тепер вже з рахунком 4:2.

Срібні призери олімпіади 1920 року — збірна Іспанії

Проте родоначальники футболу були переможені збірною Норвегії з рахунком 3:1 вже в першому ж матчі першої повоєнної Олімпіади в Антверпені. На цей раз число команд зросло до 14-ти, і з'явився перший представник не з Європи — збірна Єгипту. А фінал турніру ознаменувався скандалом — гравці збірної Чехословаччини пішли незадовго до фінального свистка, проявивши свою незгоду з другим зарахованим голом збірної Бельгії.

22 країни виставили свої збірні на Олімпійські Ігри 1924-го року в Парижі, серед яких вперше були збірні «Нового світу» — США і Уругвай. Останні відразу несподівано виграли золоті нагороди. Уругвайці, якими керував Ектор Скароні, здолали збірну Швейцарії в фінальному матчі з рахунком 3:0.

Срібні призери олімпіади 1928 року — збірна Аргентини

Через чотири роки в Амстердамі перед на олімпіаду потрапила ще одна латиноамериканська збірна — збірна Аргентини, яка дісталася до фіналу, але в переграванні поступилася уругвайцям з рахунком 1:2.

Конкурування з чемпіонатом світу (1930–1936)[ред.ред. код]

Незважаючи на неперервні суперечки через участь аматорів і виплат гравцям за виступ у змаганнях, стало очевидним, що популярність футболу на Олімпіаді вимагає проведення окремого міжнародного турніру серед збірних своїх країн. В результаті цього в 1930 році був проведений перший чемпіонат світу в Уругваї, який був відкритий для всіх гравців — професіоналів та аматорів. В звя'зку з цим на наступній Олімпіаді в Лос-Анджелесі в 1932-му році футбол був виключений зі списку олімпійських видів спорту.

Олімпійські чемпіони 1948 року — збірна Швеції

Проте, вже на Іграх 1936 року в нацистському Берліні турнір з футболу був відновлений  — таким чином режим Адольфа Гітлера спробував акумулювати більший прибуток, отриманий від проведення Олімпіади. Не приймаючи участі в трьох попередніх Олімпіадах, британці на цей раз виставили збірну Королівства, яка була представлена ​​тринадцятьма англійцями, п'ятьма шотландцями і двома представниками Уельсу та Північної Ірландії. Сам же турнір включав 16 команд, у тому числі до ігор приєднались і азіатські збірні — Китаю та Японії. Господарі турніру були несподівано переможені в чвертьфіналі норвежцями. У фіналі ж збірна Італії здолала австрійців з рахунком 2:1. На тому ж турнірі взяв участь останній футболіст, який не має статус професіонала і зіграв у офіційному матчі національної збірної Великобританії — представник «Арсеналу» Бернар Джой допоміг своїй команді вийти до чвертьфіналу, де британці програли збірній Польщі.

Домінування збірних соцтабору (1948–1980)[ред.ред. код]

На Олімпіаді 1948 року в Лондоні перемогла збірна Швеції, представлена легендарним тріо: Гуннар Грен — Гуннар Нордаль — Нільс Лідхольм. Шведи у фінальному матчі здолали збірну Югославії з рахунком 3:1. Але головним стало те, що з цього турніру розпочався різкий ривок представників новоствореного після війни соціалістичного блоку, у яких гравці де-факто були футболістами-аматорами, але при цьому числилися на державних посадах, отримуючи гроші за участь в матчах.

Такий же підхід допоміг створити відому «Араньчапат» — збірну Угорщини, яка на Олімпіаді 1952 року впевнено взяла золото, розгромивши збірні Туреччини (7:1), Швеції (6:0) і здолавши з рахунком 2:0 югославів у фінальному матчі.

Бронзові призери олімпіади 1964 року — збірна Німеччини

Велика відстань до Мельбурну і політична напруженість в Європі стали причиною того, що на Олімпіаді 1956 року турнір булв представлений лише 11 футбольними командами. У півфінальних матчах боролися відразу три представники комуністичного блоку, а золото виграла збірна СРСР.

Дана тенденція продовжилась і в 1960 році на Олімпіаді в Римі — золото взяли югослави, а наступної олімпіади найсильнішою знову стала збірна Угорщини. Крім того, Олімпіада 1964 року була примітна тим, що після масової деколонізації Африки, в іграх взяли участь 62 команди. Чотири роки по тому в Мексиці представництво збільшилося до 81 збірної, але золото знову дісталося угорцям.

Срібні призери олімпіади 1980 року — збірна НДР

На Олімпіаді 1972 року в Мюнхені були заявлені навіть збірні Судану і Бірми, проте перемогли знову представники соціалістичного табору — цього разу поляки, які вийшли в фінал і на наступній Олімпіаді в Монреалі, де були биті іншою соціалістичною країною — збірною НДР.

До Олімпіади 1980 року, яка вперше в історії пройшла в соціалістичній країни, представники Східного Блоку взяли шість комплектів золотих нагород поспіль. Тенденція продовжилась і на Іграх у Москві, де у фіналі Чехословаччина здолала збірну НДР, а господарі турніру здолали югославів. Щоправда, значна частина капіталістичних країн бойкотувала Ігри через вторгнення військ СРСР до Афганістану, тому соціалістичному табору не склало зусиль виграти весь комплект нагород.

Зміни правил (1984–1992)[ред.ред. код]

Після московської Олімпіади ФІФА і Міжнародний Олімпійський Комітет вирішили прибрати гегемонію соціалістичних країн і встановили правило, яке почало діяти з Олімпіади 1984 року і дозволяло професійним футболістам брати участь в турнірі, крім гравців збірних європейських і південноамериканських країн, які брали участь в розіграшах чемпіонатів світу. В першому ж турнірі французи несподівано перемогли збірну Бразилії і вперше в історії вибороли олімпійське золото.

Проте вже на наступній Олімпаіді перемогу знову здобула збірна СРСР, а збірна НДР здобула бронзові нагороди, тому ФІФА знову змінило регламент заявки футболістів, згідно з яким у турнірі отримали право брати участь гравці віком до 23-х років, до яких можна було додати до заявки три гравці, які не підпадають під цю категорію.

Переможцем першого турніру нового формату стала господарка змагань збірна Іспанії, яка за участю Пепа Гвардіоли здолала збірну Польщі на Камп Ноу з рахунком 3:2.

Створення жіночого турніру (1996—)[ред.ред. код]

Призери олімпіади 2012 року — жіноча збірна США

На Олімпіаді 1996 року відбулося відразу дві визначних події: по перше збірна Нігерії стала першою збірною Африки, якій підкорилося золото Олімпіади. «Орли» в півфіналі несподівано перемогли бразильців, а у вирішальному поєдинку здолали збірну Аргентини з Ернаном Креспо у складі. На тій же олімпіаді вперше було проведено жіночій олімпійський турнір, який не мав жодних обмежень для гравців, а перемогу святкували господарки турніру — американки.

Через чотири роки Камерун з Самуелем Ето'О у складі, зберіг золото для африканського континенту — його команда у фінальному протистоянні несподівано здолала іспанців в післяматчевих пенальті. У жінок США продовжило вдалі виступи на турнірі, програвши лише у фіналі збірній Нормегії в додатковий час.

На Олімпіаді 2004 року головною зіркою турніру став Карлос Тевес. Його вісім м'ячів допомогли збірній Аргентини святкувати успіх, перемігши у фіналі ще одну латиноамериканську збірну Парагваю. У жінок золото повернула собі збірна США, яка в додатковий час перемогла бразилійок з рахунком 2-1

Чотири роки по тому збірна Аргентини підтвердила статус олімпійського чемпіона, перемігши у фіналі збірну збірну Нігерії з рахунком 1-0. У жінок також попередній чемпіон, збірна США, підтвердила статус кращою збірної, знову перемігши у фіналі жіночу збірну Бразилії з рахунком 1-0.

Турніри за роками[ред.ред. код]

Чоловічий турнір[ред.ред. код]

Рік Місце Фінал За 3-тє місце
Переможець Рахунок Фіналіст 3-тє місце Рахунок 4-те місце
1896 Греція Афіни Не проводився
1900
Деталі
Франція Париж Велика Британія
«Аптон-парк»
[1] Франція
USFSA XI
Бельгія
Брюссельський
університет
[1] Брали участь лише три клуби
1904
Деталі
США Сент-Луїс Канада
«Голт»
[1] США
Christian Brothers College
США
St. Rose Parish
[1] Брали участь лише три клуби
1908
Деталі
Велика Британія Лондон Велика Британія
Велика Британія
2 — 0 Данія
Данія
Нідерланди
Нідерланди
2 — 0 Швеція
Швеція
1912
Деталі
Швеція Стокгольм Велика Британія
Велика Британія
4 — 2 Данія
Данія
Нідерланди
Нідерланди
9 — 0 Росія
Фінляндія
1920
Деталі
Бельгія Антверпен Бельгія
Бельгія
[2] Іспанія
Іспанія
Нідерланди
Нідерланди
[2] Франція
Франція
1924
Деталі
Франція Париж Уругвай
Уругвай
3 — 0 Швейцарія
Швейцарія
Швеція
Швеція
1 — 1
о.т.
Нідерланди
Нідерланди
Перегравання: 3 — 1
1928
Деталі
Нідерланди Амстердам Уругвай
Уругвай
1 — 1
о.т.
Аргентина
Аргентина
Італія
Італія
11 — 3 Єгипет
Єгипет
Перегравання: 2 — 1
1932 США Лос-Анджелес Турнір не проводився
1936
Деталі
Німеччина Берлін Італія
Італія
2 — 1
о.т.
Австралія
Австралія
Норвегія
Норвегія
3 — 2 Польща
Польща
1948
Деталі
Велика Британія Лондон Швеція
Швеція
3 — 1 Югославія
Югославія
Данія
Данія
5 — 3 Велика Британія
Велика Британія
1952
Деталі
Фінляндія Гельсінкі Угорщина
Угорщина
2 — 0 Югославія
Югославія
Швеція
Швеція
2 — 0 ФРН
ФРН
1956
Деталі
Австралія Мельбурн СРСР
Радянський Союз|СРСР
1 — 0 Югославія
Югославія
Болгарія
Болгарія
3 — 0 Індія
Індія
1960
Деталі
Італія Рим Югославія
Югославія
3 — 1 Данія
Данія
Угорщина
Угорщина
2 — 1 Італія
Італія
1964
Деталі
Японія Токіо Угорщина
Угорщина
2 — 1 Чехословаччина
Чехословаччина
НДР
НДР
3 — 1 ОАЕ
ОАЕ
1968
Деталі
Мексика Мехіко Угорщина
Угорщина
4 — 1 Болгарія
Болгарія
Японія
Японія
2 — 0 Мексика
Мексика
1972
Деталі
Німеччина Мюнхен Польща
Польща
2 — 1 Угорщина
Угорщина
СРСР
Радянський Союз|СРСР
2 — 2[3]
о.т.
НДР
НДР
1976
Деталі
Канада Монреаль НДР
НДР
3 — 1 Польща
Польща
СРСР
Радянський Союз|СРСР
2 — 0 Бразилія
Бразилія
1980
Деталі
СРСР Москва Чехословаччина
Чехословаччина
1 — 0 НДР
НДР
СРСР
Радянський Союз|СРСР
2 — 0 Югославія
Югославія
1984
Деталі
США Лос-Анджелес Франція
Франція
2 — 0 Бразилія
Бразилія
Югославія
Югославія
2 — 1 Італія
Італія
1988
Деталі
Південна Корея Сеул СРСР
Радянський Союз|СРСР
2 — 1
овертайм
Бразилія
Бразилія
НДР
НДР
3 — 0 Італія
Італія
1992
Деталі
Іспанія Барселона Іспанія
Іспанія
3 — 2 Польща
Польща
Гана
Гана
1 — 0 Австралія
Австралія
1996
Деталі
США Атланта Нігерія
Нігерія
3 — 2 Аргентина
Аргентина
Бразилія
Бразилія
5 — 0 Португалія
Португалія
2000
Деталі
Австралія Сідней Камерун
Камерун
2 — 2
золотий гол
Іспанія
Іспанія
Чилі
Чилі
2 — 0 США
США
5 — 3 (пен.)
2004
Деталі
Греція Афіни Аргентина
Аргентина
1 — 0 Парагвай
Парагвай
Італія
Італія
1 — 0 Ірак
Ірак
2008
Деталі
КНР Пекін Аргентина
Аргентина
1 — 0 Нігерія
Нігерія
Бразилія
Бразилія
3 — 0 Бельгія
Бельгія
2012
Деталі
Велика Британія Лондон Мексика
Мексика
2 — 1 Бразилія
Бразилія
Південна Корея
Південна Корея
2 — 0 Японія
Японія
2016
Деталі
Бразилія Ріо-де-Жанейро

Жіночий турнір[ред.ред. код]

Рік Місце Фінал Матч за третє місце
Переможець Рахунок Фіналіст Третє місце Рахунок Четверте місце
1996
Деталі
США Атланта США 2 — 1 Китай Норвегія 2 — 0 Бразилія
2000
Деталі
Австралія Сідней Норвегія 3 — 2
золотий м'яч
США Німеччина 2 — 0 Бразилія
2004
Деталі
Греція Афіни США 2 — 1
додатковий тайм
Бразилія Німеччина 1 — 0 Швеція
2008
Деталі
КНР Пекін США 1 — 0
додатковий тайм
Бразилія Німеччина 2 — 0 Японія
2012
Деталі
Велика Британія Лондон США 2 — 1 Японія Канада 1 — 0 Франція
2016
Деталі
Бразилія Ріо-де-Жанейро

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Турнір був виставковий і не визнаний ФІФА
  2. а б На 40-й хв. команда Чехословаччини залишила поле через упереджене суддівство. Її дискваліфікували і був проведений додатковий турнір за 2-3 місце місце
  3. В 1972 році матч за 3-тє місце між збірними СРСР і НДР завершився з рахунком 2-2 після додаткового часу, тому обидві збірні отримали бронзові медалі.

Посилання[ред.ред. код]