Бал монстрів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бал монстрів Picto infobox cinema.png
Monster's Ball
Жанр Драма/романтика
Режисер Марк Форстер
Продюсер Лі Деніелс
Сценарист Milo Addica[d] і Will Rokos[d][1]
У головних
ролях
Біллі Боб Торнтон
Геллі Беррі
Хіт Леджер
Пітер Бойл
Шон Комбс
Оператор Roberto Schaefer[d]
Композитор Asche and Spencer
Кінокомпанія Lee Daniels Entertainment
Дистриб'ютор Lionsgate
Тривалість 111 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Дата виходу 11 листопада 2001 (AFI Fest)
8 лютого 2002
Кошторис $4 млн
Касові збори $44 909 486
IMDb ID 0285742

«Бал мо́нстрів» (англ. Monster's Ball) — американський драматично-романтичний фільм 2001 року німецько-швейцарського режисера Марка Форстера, сценаристів Міло Аддіка та Вілла Рокоса. У фільмі знімалися: Біллі Боб Торнтон, як овдовілий тюремний вартовий, Геллі Беррі у ролі жінки, чий чоловік у камері смертників, і Хіт Леджер, як син Торнтона. Беррі виграла премію Американської кіноакадемії за найкращу жіночу роль.

У фільмі присутні довготривалі еротичні сцени і повне оголення Геллі Беррі.

Сюжет[ред. | ред. код]

Хенк пишається своєю рідкісною професією і розраховує, що його син Сонні продовжить сімейну династію. Ось уже кілька поколінь чоловіки в їхній родині працюють катами, включаючи під час страти рубильник електричного стільця. «Бал монстрів» — професійним сленгом означає процедури, що передують моменту страти. Через те, що все в житті у нього нав'язано батьком, Хенк ненавидить його, оточуючих, включаючи власного сина. Як свого часу батько Хенка, так і сам Хенк змушує бути катом сина, не цікавлячись думкою останнього.

Сонні не витримує й одного разу, після того як один із засуджених, який подарував Сонні свій останній малюнок, страчений. Уражений стратою, Сонні кінчає життя самогубством на очах батька. Для Хенка це начебто не втрата — він ніколи не любив сина, — але все ж всередині нього щось змінилося.

Одного разу, проїжджаючи по темному провулку, він помічає чорношкіру жінку, у якої тільки що автомобіль збив сина. Хенк, якому огида до негрів прищеплювалася з дитинства його батьком, все ж таки допомагає Летиції. Таким чином він починає «вбивати монстрів» всередині себе. Він звільняється з роботи, робить бізнес, закохується в Летіцію, сина якої врятувати все ж не вдалося. Поліпшується ставлення Хенка до оточуючих, зокрема — до сусідів з іншим кольором шкіри. Останній «монстр» — батько Хенка, але Хенк відправляє його в будинок престарілих, а Летіцію переселяє до себе.

Наприкінці фільму Летиція знаходить серед речей Хенка передсмертний малюнок свого страченого чоловіка.

Виробництво[ред. | ред. код]

Фільм спродюсований Lionsgate і Lee Daniels Entertainment. Назва походить від процедури в середньовічній Англії з посиланням на ув'язнених, які очікують страти. У ніч перед виконанням їх тюремники влаштовували прощальне свято, відоме як «Бал монстрів».

Сцени у в'язниці фільму зняті у в'язниці штату Луїзіана.

Анджелі Бассетт була спочатку запропонована роль Летісії, але вона відмовилася через сексуальний зміст сценарію.

Критика[ред. | ред. код]

Фільм отримав позитивні відгуки. Огляди веб-сайту Rotten Tomatoes повідомили, що 120 відгуків зі 141, були позитивними з результатом у 85% свіжості.[2]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
2002 Премія «Оскар» Найкраща жіноча роль Геллі Беррі Перемога
Найкращий оригінальний сценарій Майло Аддіка, Вілл Рокос Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]