Луїзіана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штат Луїзіана
англ. State of Louisiana
фр. État de Louisiane
Прапор Луїзіани Печатка Луїзіани
Прапор Печатка
Прізвисько: Штат пеліканів
(англ. Bayou State, Child of the Mississippi, Creole State і Pelican State)
Девіз: «Союз, справедливість і впевненість»
Louisiana in United States.svg
Карта США з відміченим штатом Луїзіана
Офіційна мова немає
Столиця Батон-Руж
Найбільше місто Новий Орлеан
Площа 135 382 км² км2 (31)
 • Ширина 210 км
 • Довжина 610 км
 • Суша 134 382 км2
 • Широта 88° 49′ W to 94° 03′ W
 • Довгота 28° 56′ N to 33° 01′ N
Населення 4 533 372 (25-е)
 • Щільність населення 33.49/км2 (24)
Висота[en]  
 • Найвища точка Дріскілл[d]
163 м
 • Середня висота 30 м
 • Найнижча точка Новий Орлеан
−2 м
Приєднання до США 30 квітня 1812 (18-ий)
Губернатор Джон Бел Едвардс
Законодавча влада Louisiana State Legislature[d]
Сенатори Білл Кессіді (R)
Джон Нілі Кеннеді (R)
Часові пояси UTC−6, Центральний час і America/Chicago[d]
ISO 3166 US-LA
Абревіатури LA
Сайт louisiana.gov

Луїзіана (англ. Louisiana) — штат у США, над Мексиканською затокою. Площа — 123,7 тис. км². Населення — 4,4 млн мешканців (30 % чорношкірого населення). Столиця — Батон-Руж. Головні міста: порт Новий Орлеан, Шривпорт, Лавайєт, Лейк-Чарльз. Примексиканська низовина з дельтою Міссісіпі. 40 % території — ліси;

Географія[ред. | ред. код]

На заході Луїзіана межує з Техасом, на півночі — з Арканзасом, на сході — з Міссісіпі, на півдні територія обмежена водами Мексиканської затоки. Територія штату чітко поділяється на дві частини — «верхню» й «нижню». Остання характеризується великою кількістю болотистих низовин.

Найвища точка — пагорб Дрискілл, висота над рівнем моря — всього 163 м.

Економіка[ред. | ред. код]

Видобуток нафти, газу, сірки; нафтопереробна, хімічна, металургійна (алюміній) промисловість; вирощування бавовни, цукрової тростини, сої; судноплавство; нафтогазопроводи.

Населення[ред. | ред. код]

Населення сучасного штату по переписом 2000 року складається з білих (63 %), чорних (32 %), 5 % — азійців та інші. 92 % вважають рідною англійську мову, 5 % — французьку, 3 % — іспанську.

Непрості расові відносини, різко перебудуватися після входження Луїзіани до складу США, продовжують захмарюватися численними расовими непорозуміннями і відкритими протистояннями (виступи афроамериканців після урагану Катріна, криваві події й масові мітинги в невеликому місті Джена в 2007 році).

Стадіон «Супердоум» в Луїзіані

Креоли й каджуни[ред. | ред. код]

Креоли й каджуни французького походження домінують на більшій частині півдня штату Луїзіани. Обидві групи мають свою мову і культуру, але йде змішування культур і мов. Каджуни — нащадки французів, насильно виселених британцями з території Акадії (зараз Нова Шотландія). Креоли з Луїзіани поділяються на дві групи: білі креоли-французи й чорні (кольорові) креоли. Білі креоли-французи в основному французького й іспанського походження, але також можуть походити від італійців, ірландців або німців. Чорні креоли в основному представляють суміш африканського, французької, іспанської та індіанської спадщин.

Афроамериканське й франко-африканське населення[ред. | ред. код]

Луїзіана стоїть на другому місці за кількістю афроамериканців, які проживають на її території (32,5 %), поступаючись лише сусідньому Міссісіпі (36,3 %).

Біле населення на півночі[ред. | ред. код]

Білі британського походження переважають на півночі Луїзіани. Ці люди в основному мають англійське, уельське та шотландско-ірландське коріння і поділяють спільні з сусідніми штатами культуру й протестантську релігію.

Інші європейці[ред. | ред. код]

Перед продажем Луїзіани кілька німецьких сімей переселилося в сільську місцевість уздовж річки Міссісіпі, в місце, яке пізніше стало відомим як Німецький берег. Вони змішалися з суспільством креолів і каджунів. Так як Новий Орлеан — великий порт і третє за добробутом місто країни, це приваблювало сюди численних ірландських, італійських та німецьких іммігрантів, які спочатку в основному були католиками.

Азійці в Америці[ред. | ред. код]

Азійське населення Луїзіани включає в себе нащадків китайських робітників, які прибули сюди в XIX і на початку XX століть. У 1970-ті і 1980-ті в Мексиканську затоку прибули численні біженці з В'єтнаму й південно-східної Азії, щоб працювати в сфері риболовної промисловості та видобутку креветок. Близько 95 % азійського населення Луїзіани сконцентровано в Новому Орлеані. У 2006 році було підраховано, що в Луїзіані проживає близько 50 000 людей азійського походження.

Мовний склад населення (2010) [1][ред. | ред. код]

Мови Частка людей старше 5 років,%
Англійська 91,26
Іспанська 3,30
Французька 2,79
В'єтнамська 0,59
Каджунська 0,51
Китайська 0,16
Арабська 0,15
Креольська 0,15
Німецька 0,14
Тагальська 0,08
інші 1,03

Особливості[ред. | ред. код]

Французький квартал в Новому Орлеані, джаз, ресторани, «Марді гра»; дельта річки Міссісіпі, національний парк Жана Лафітта, національний історичний парк Чалмет.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Луї Армстронг, П.Борго; Х'юї Лонг

Історія[ред. | ред. код]

У давнину територію штату населяли індіанці племен атакапа, туніка-білоксі, читімача, чокто, Натчез та ін.

Починаючи з експедиції Ернандо де Сото (1539-42), територія нинішньої Луїзіани була відкрита й освоєна іспанцями. З колоніальних підприємств Кавальє де ла Саля в 1680-х рр. почалася французька колонізація регіону. В 1682 р він з загоном добрався до Міссісіпі, спустився майже до її гирла й оголосив весь басейн річки володінням Франції. Діяльність Ла Саля була схвалена королем Франції, він був призначений губернатором нової колонії Луїзіана (названа ім'ям Людовика XIV) і на чотирьох кораблях з колоністами вирушив обживати нове володіння. Устя Міссісіпі відразу не знайшли, втратили один корабель, інший захопили іспанці. Висадилися на берег колоністи бідували, звинувачували в своїх бідах Ла Саля і врешті-решт розправилися з ним. Однак колонія мало-помалу набирала чинності, і в 1718 р було засновано місто Новий Орлеан. В 1763 р східна частина території Луїзіани опинилася під контролем англійців, західна відійшла спершу до іспанців, потім, у 1800 р, до французів.

Колоніальна Луїзіана[ред. | ред. код]

Населення Луїзіани зазнало значних змін на протязі своєї історії. Під час французького та іспанського режимів, в Луїзіані сформувалася мультирасова ієрархічна драбина з трьома головними складовими: білі плантатори (спочатку вихідці з Європи: Іспанії та Франції), а потім народжені тут креоли та їх сім'ї, які становлять еліту колоній. Далі за ними слідували кольорові — вільне населення змішаного європейсько-індіансько-африканського походження, особливо швидко розвивалося в умовах інституту пласаж (співжиття білих панів і кольорових дівчат), а також негри-раби з Африки. Так само, як і в Латинській Америці, кордони між цими приблизно рівними трьома групами були нечіткими, тому була висока мобільність населення при досить патріархальному укладі життя. Основними мовами колоніального періоду були французька (особливо в місті Новий Орлеан — на той момент столиці) і іспанська (в муніципалітеті Сен-Бернард).

За часів іспанського правління в середині XVIII століття кілька тисяч акадійців, гнаних Британією з території Нової Шотландії, приїжджали сюди, осідаючи в основному в південно-західній частині Луїзіани, нині відомої як Акадіана. Акадійців іспанський уряд прийняв добре, а їх нащадків стали називати «кахунс».

Луїзіана в складі США[ред. | ред. код]

Болота на півдні Луїзіани. Болотяні кипариси
Три Луїзіанська долари, середина XIX століття

Коли в 1783 році США здобули незалежність, їх стало турбувати європейська присутність на західних кордонах і можливість безперешкодного доступу до річки Міссісіпі. У міру того, як американці просувалися на захід, вони виявили, що Аппалачі створювали перешкоду в просуванні товарів на схід. Найлегшим шляхом сплавляти продовольство було використовувати пліт для переправлення вниз за течією Огайо й Міссісіпі в порт Новий Орлеан, де товар вантажився на судна, що прямували через океан. Проблема полягала в тому, що іспанці володіли обома берегами Міссісіпі за поселенням Начез. В амбітні плани Наполеона входило створення нової імперії, заснованої на торгівлі цукром між країнами Карибського басейну. Луїзіана в цьому контексті служила своєрідним складом для всієї цукрової продукції. Але через неуспіхи в захопленні цукрових островів (Санто Домінго) і через брак коштів на ведення війни в Європі, Наполеон вирішив продати ці території.

Входження Луїзіани до складу США обернулося справжньою трагедією для неороманського укладу життя, який встиг сформуватися в XVII—XVIII століттях.

Англійці й німці, масово переселяються до Луїзіани в XIX—XX століттях, зробили все можливе, щоб витіснити спочатку французьку та іспанську мови, а потім розправитися і з м'якою, дуже демократичною структурою місцевої громади, яка поєднала риси трьох громад регіону. Спочатку в штаті встановлюється повна сегрегація рас, потім вводиться правило однієї краплі крові, поширює свій вплив Ку-Клукс-Клан, встановлюються закони Джима Кроу. В XIX столітті в Мексику переїжджає основна маса вільного кольорового населення, залишки якого були зведені до становища негрів-рабів. Чорне та кольорове населення (корінні франко-креоли й афроамериканці) проте переважали в Луїзіані до 1900 року.

З іншого боку, США зберегли в Луїзіані її традиційне право (франкомовні кодекси були перекладені на англійську мову). В наш час Луїзіана — єдиний штат США, де в загальних рисах діє континентальне громадянське право, що походить від римського правом, в той час як англосаксонське загальне право, що базується на прецеденті, проникло сюди лише в дуже слабкому ступені.

Після утворення США східна частина Луїзіани увійшла до складу нової держави. 20 грудня 1803 року було скоєно найбільше придбання в історії США — Сполучені Штати купили у наполеонівської адміністрації також і західну Луїзіану, за суму в 15 мільйонів американських доларів (див. Луїзіанська покупка). Територія провінції була розділена між кількома штатами.

У 1849 р столиця Луїзіани за пропозицією тодішнього губернатора А. Джонсона була перенесена з Нового Орлеана в Батон-Руж.

Громадянська війна зруйнувала економіку плантацій. Відновлення йшло повільно, але в 1930-х рр. Луїзіана стала одним із світових центрів переробки нафти зі свердловин Мексиканської затоки.

Сучасна Луїзіана[ред. | ред. код]

Сучасна Луїзіана є центром соціальної напруженості в США[1].

Арканзас Арканзас
size Техас Gray compass rose.svg size Міссісіпі
Мексиканська затока


  1. Даниил Студнев (2013-05-13). Стрельба на параде в Новом Орлеане была актом уличного насилия. ИТАР-ТАСС. Архів оригіналу за 2013-06-17. Процитовано 2013-06-08.