Бахмутка (притока Кальміуса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бахмутка (Скоморошина) — річка в Донецьку, права притока Кальміусу, впадає в нього на території Донецького металургійного заводу. Витік річки знаходиться в околицях Ветковського ставка[1], на північному сході 3-го Східного мікрорайону Київського району Донецька біля промзони колишнього заводу «Точмаш».

Протікає територією Київського, Куйбишевського, Ворошиловського та Ленінського районів Донецька.

В 30-і роки XX століття в руслі річки споруджений каскад штучних водойм для забезпечення міста технічною водою. На правому березі розташований міський Центральний парк культури і відпочинку імені Щербакова.

Урочище Бахмутка[ред.ред. код]

Діти в урочищі Бахмутка. 1923 рік

В долині річки в Київському районі Донецька знаходиться урочище Бахмутка, обмежене трьома териконами та залізничною гілкою, що йде на донецький металургійний завод[2].

Урочище Бахмутка з зеленим масивом балки Безіменне від Ветковський ставків до парку Щербакова, одне з небагатьох місць у Донецьку, де збереглися природні непорушені ґрунти. Згідно з програмою охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки м. Донецька до 2015 року планується збільшення площі природно-заповідного фонду за рахунок урочища та відведення деградованих та рекультивованих земель під лісонасадження[3]. Також, згідно з новим Генеральним плану Донецька планується прибрати терикони з урочища[4][5].

Вєтківський став[ред.ред. код]

Вєтківський став (Старий Вєтківський став) — перший став на річці Бахмутка за її течією. Утворений дамбою по якій проходить Вулиця Артема в напрямку залізничного вокзалу Донецьк. Знаходиться на півдні 3-го Східного мікрорайону. На південному сході від ставка проходить промислова залізнична гілка до Донецького металургійного заводу, яка, власне, проходить уздовж усього лівого берега річки Бахмутка.

Третій міський ставок[ред.ред. код]

У заплаві річки у Третього міського ставу до Жовтневого перевороту 1917 року було місце маївок та сходок робочих Ветківського рудника. У насосній станції перебувала явка більшовиків Юзівки, а в Глухому яру — маївки шахтарів Волинського рудника[6].

Другий міський ставок[ред.ред. код]

До Жовтневої революції 1917 року, на пустирі у Другого міського ставка збиралися на маївки шахтарі Смолянки. В одному з ярів таємно поховали п'ять робочих, убитих поліцією[6].

На березі другого міського ставка розташована спортивна станція.


Перший міський ставок[ред.ред. код]

Перший міський ставок виконував роль водосховища Юзівського металургійного заводу[7]. Він і Другий міський ставок були створені на річці Скоморошина (Бахмутка) після того як заводу перестало вистачати води з водосховища на річці Кальміус. Ємність Першого міського ставка при створенні склала один мільйон кубічних метрів. Площа водного дзеркала останнім часом становиьть 32 гектари.

Вода зі ставка забиралася трьома насосами, які передавали її в напірний бак у Центральній шахті[8]. Крім води з Скоморошини ставок наповнювався також водою з Кальміусу за допомогою семи насосів[8]. Воду зі ставка крім заводу використовували лазні та пожежні. Для пиття вода не використовувалася ніколи.

На східному березі знаходилася човнова станція Міського саду. Останнім часом човнова станція парку Щербакова знаходиться на західному березі.

Міст через Перший міський ставок з'явився в роки Німецько-радянської війни після звільнення Сталіно від нацистів. Спочатку це був понтонний міст, встановлений саперами, потім його замінили на дерев'яний міст на стаціонарних опорах (386 м[9]), а в кінці 1950-х років замінили на залізобетонний[10][11]. Цей міст — пішохідний, довжина — 33 метрів, ширина — 6 метрів[9]. З боку вулиці Університетської його обрамляють два пілони, які виконані у формі альтанок.

Фото Першого міського ставка та моста через нього були надруковані на поштовій марці України «Національна філателістична виставка. Донбас — шахтарський край» (номер в каталозі «Міхель»: 323 (M 380)).

На території ДМЗ[ред.ред. код]

Нижче за течією після Першого міського ставка річка йде під землю. Вона йде в обхід території Донецького металургійного заводу та піднімається на поверхню поряд з «Містечком посмішок» на території парку заводу[12]. Під час будівництва заводу річка була захована в бетонне русло, кільця та тюбінги. За словами донецьких дигерів, можна пройти третину довжини підземної течія річки, після чого знаходиться водоспад, висотою три-чотири метри і шлях далі перекритий камінням та шматками бетону[13][14]. Водою з річки живиться світло-музичний фонтан, що знаходиться на території парку. За межами заводу річка впадає в Кальміус.

Див. також[ред.ред. код]

  • Іноді так називають річку Бахмут (заст.)


Примітки[ред.ред. код]

  1. У донбаської річки — море проблем
  2. Оазиси нашого мегаполісу
  3. Програма охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки м. Донецька до 2015 року
  4. Місто позбавиться від териконів
  5. Без териконів та пробок
  6. а б З рюкзаком по Донбасу: Путівник/М. 3. Аль-СП тер, Л. В. Хирний, Л. 3. Коварская, Л. І. Леонов.-Донецьк: Донбас, 1980. — 99 з., 12 л. мул. 50 до. 22 000 прим.
  7. Юзівка ​​: заштатному містечку п'ятого рангу // Салон Дона і Баса. — 27 серпня 1999 року. — № 66 (481).
  8. а б Стьопкін В.П. Рішення водного питання // Ілюстрована історія=2007. — С. 60. — 1000 прим. — ISBN 966-8242-55-6.
  9. а б А. К. Скибенко 6 донецьких екскурсій. — Донецьк : Норд Комп'ютер, 2009. — С. 86-87.
  10. Стьопкін В. П. ЦПКіВ ім. Щербакова // Ілюстрована історія=2007. — С. 188-190. — ISBN 966-8242-55-6.
  11. Євген Ясенов. Парк культури імені відпочинку (товариша Щербакова) // город. — 26 серпня, 1993 року. — № 33.
  12. Ріки і водойми // Донецьк туристичний. 150 найкращих місць для сімейного відпочинку. — Донецьк, серпня 2010. — № 2. — С. 48-49.
  13. Таємниці підземного Донецька
  14. Таємниці підземелля. Кореспондент «МК» здійснив подорож підземною річкою щоб з'ясувати, чи є під Донецьком урядове метро і лікарня

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Ріки і водойми // Донецьк туристичний. 150 найкращих місць для сімейного відпочинку. — Донецьк, серпня 2010. — № 2. — С. 48-49.

Посилання[ред.ред. код]