Терикон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Терикон
Зображення
Описано за адресою educalingo.com/en/dic-ru/terrikonik(англ.)
Категорія для видів з цього об'єкта d
CMNS: Терикон у Вікісховищі
Терикони Донбасу
Терикон, Донецька область
Шахта 1/3 «Новогродівська».
Один з териконів у Німеччині. Саар.
Терикон висотою 200 м.
Терикон поблизу м. Вуглегірськ, Донбас, Україна

Терико́н (фр. terri — відвал породи, фр. conique — конічний) — відвали, штучний насип з порожніх порід, витягнутих при підземній розробці покладів вугілля й інших корисних копалин.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Верхівки териконів можуть мати конічну форму і виглядати як помітні особливості ландшафту, або вони можуть бути плоскими та еродованими, особливо якщо рослинність утвердилася. У колишній шахтарській зоні Па-де-Кале, Франція, а також на Донбасі, Україна є ряд териконів — досконалих конусів окремі з яких піднімаються на 100 метрів над рівниною.

Терикон утворюється з відвальної породи, доставленої з шахти або рудника на вершину конуса по рейках у вагонетках або скіпах. Терикони бувають: за об'ємом (млн м3): великі (понад 2,5), середні (0,5-2,5) і малі (менше 0,5); за віком (років): молоді (до 10), зрілі (10-50), старі (понад 50); за технологічними параметрами: ті, що продовжують нарощуватися, і ті, утворення яких завершилося, такі, що горять, нагріваються або згаслі. Матеріал териконів може бути сировиною для видобутку деяких металів, у тому числі й рідкісних. Заходи й засоби гірничотехнічної та біологічної рекультивації териконів: гасіння відвальних мас, переформування териконів з обмеженням висоти до 40 м, крутизни схилів до 30о, запобігання самозайманню, вапнування порід, хімічна меліорація, нанесення глинистого шару 0,4-3 м завтовшки і родючого ґрунту, створення стійких біоценозів.

Процеси всередині териконів[ред. | ред. код]

Усередині териконів шахт і гірничозбагачувальних фабрик зазвичай перебігають різноманітні процеси техногенного пірометафоризму:

Ці процеси приводять до радикальної зміни фазового складу відвальної маси.

Самозаймання і гасіння териконів[ред. | ред. код]

Конічні відвали, що створюють транспортуванням породи до вершини рейковим транспортом (скіп, вагонетка), найбільше схильні до самозаймання, тому що їхня будова забезпечує найбільше надходження повітря в середину відвалу, що у свою чергу сприяє окисненню горючої частини породи. Ці відвали слід розташовувати таким чином, щоб переважали вітри, спрямовані у хвостову частину відвалу. Основним недоліком конічних відвалів є відсутність можливості одночасного складування породи і виконання профілактичних заходів проти її самозаймання.

Найбільше розповсюдження отримав спосіб гасіння конічних відвалів водою з одночасним змивом вершини і перетворенням у відвал плоскої форми, який легше захищати від самозаймання. Звичайно поверхневий шар вершини конічного відвалу спочатку охолоджують струменем води до температури нижче 50ºС. Після охолодження поверхневого шару (на глибину 0,5 — 0,7 м) приступають до змиву вершини. Подальше зниження висоти відвалу здійснюють бульдозером. Переформування відвалу закінчуєть зменшенням його висоти принаймні на половину. Потім утворений майданчик оточують валом і заливають водою для гасіння внутрішніх осередків горіння. В інших випадках заливку горизонтального майданчика зниженого відвалу здійснюють водою в нарізані ножем бульдозера траншеї глибиною 0,3 — 0,5 м і шириною 1,5 — 2,2 м.

Озеленення й заліснення териконів[ред. | ред. код]

У процесі рекультивації земель терикони є об'єктами озеленення й залісення. У низці випадків можливе озеленення відвалів без переформування відвалів.

Терикони в Україні[ред. | ред. код]

Тільки біля вугільних шахт Донбасу відомо близько 700 териконів (у Донецьку — 89, Макіївці — 68). Частина з них — горілі. Їх використовують як матеріал-наповнювач у будівельній промисловості, при будівництві доріг, дамб тощо. Частина донбаських териконів горить (через самозаймання органічної речовини), при цьому температура речовини всередині терикона перебуває в межах 100—800ºС.

Найвищий терикон Донецька – терикон шахти імені Челюскінців, висотою 120 м[1].

Найвищий терикон Лисичанська - терикон шахти імені Мельникова[2].

Найвищи терикон Горловки має висоту приблизно 200 м і є одним з найбільших і Європі[3].

Екологічні наслідки[ред. | ред. код]

Ерозія добре помітна у розкривних породах, що залишилися після відкритого видобутку у Гроссрашен, Німеччина.
Ерозія добре помітна на цьому териконі під назвою Кварнторпшоген, у Кварнторпі, Нерке, Швеція, у 1970-х роках

Терикони іноді збільшувалися до мільйонів тонн, і, будучи покинутими, залишаються такими ж величезними купами і сьогодні. Вони затримують сонячне тепло, ускладнюючи (хоча й не унеможливлюючи) вкорінення рослинність; це сприяє ерозії і створює небезпечні, нестабільні схили. Існуючі методи рекультивації териконів включають використання геотекстильу для контролю ерозії, коли ділянка повторно розпушується і на схилі висівається проста рослинність, така як трава.

Поклади також створюють кислий гірський дренаж, який забруднює струмки і річки. Екологічні проблеми включають в себе поверхневий стік мулу і вимивання отруйних хімічних сполук з териконів, що піддаються впливу вивітрювання. Це спричиняє забруднення ґрунтових вод та інші проблеми.[4][5].

У Сполучених Штатах чинні державні та федеральні правила видобутку вугілля вимагають, щоб земляні матеріали з виїмок видалялися таким чином, щоб їх можна було замінити після припинення видобутку в процесі, який називається рекультивація шахт, під наглядом гірничодобувних корпорацій. Це вимагає адекватних резервів грошових коштів, щоб гарантувати завершення процесу рекультивації, коли видобуток корисних копалин стає нерентабельним або припиняється. (Див., наприклад, Закон про контроль та рекультивацію відкритих гірничих робіт 1977 року).

Зсуви грунту[ред. | ред. код]

Проблема зсувів на териконах вперше привернула увагу громадськості в жовтні 1966 року в англомовному світі, коли терикон в Аберфані в Гламорган, Уельс, обвалився, що призвело до загибелі 144 людей, 116 з яких були дітьми. Терикон був побудований над струмком, що збільшило його нестабільність, а його висота перевищила допустимі норми. Вода від сильних дощів накопичувалася всередині терикону, послаблюючи його, аж поки він раптово не обвалився на школу внизу.[6]

Ширше питання стійкості було відоме ще до катастрофи в Аберфані; наприклад, воно обговорювалося в роботі професора Джорджа Нокса у 1927 році,[7], але не отримало серйозного розгляду професійними інженерами та геологами, навіть тими, хто мав безпосереднє відношення до видобутку. [8] Також Аберфанська катастрофа була не першим зсувом з людськими жертвами: наприклад, у 1955 році два послідовні зсуви забрали життя 73 людей в Сасебо, Нагасакі в Японії. [9].

У лютому 2013 року зсув терикону спричинив тимчасове закриття залізничної лінії Сканторп-Донкастер в Англії.[10]

Зсуви рідко трапляються на кінчиках териконів після осідання і росту рослинності, що стабілізує терикон. Однак, коли на терикони, які перебувають у стадії горіння, випадає сильний дощ, просочена вода перетворюється на пару, збільшуючи тиск, що може призвести до зсуву.[11] У Герсталі, Бельгія, зсув на териконі Малий Бакнюр у квітні 1999 року перекрив вулицю на багато років.[12]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://fakty.com.ua/ua/ukraine/polituka/20140422-1512580/
  2. https://suspilne.media/150013-u-lisicansku-na-najvisomu-terikoni-vstanovili-ukrainskij-stag/
  3. https://www.bbc.com/ukrainian/articles/clepyv6j04qo
  4. Джордж П. Ханна-молодший «Зв'язок води з експлуатацією відкритих гірничих робіт.»
  5. Лоуренс Е. Бейєр і Рассел Дж. «Хімічні властивості токсичних териконів відкритого видобутку в Пенсильванії.»
  6. 1966: Вугільна шахта поховала дітей в Аберфані. BBC News. 21 жовтня 1966 року. Процитовано 14 лютого 2013.
  7. Aberfan and its Tips. Durham Mining Museum. Процитовано 17 червня 2019.
  8. Стійкість кінців і териконів. Процитовано 17 червня 2019.
  9. 安部鉱業ボタ山崩壊事故(1955年)
  10. Залізнична лінія Південного Йоркширу через зсув закрита на кілька тижнів. BBC News. 13 лютого 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  11. Monjoie, Albert; Schroeder, C. (2001). Instabilités de versants de terrils en relation avec l'autocombustion des schistes et charbons résiduels. Revue française de Géotechnique. 95—96 (95-96): 91—102. doi:10. 1051/geotech/2001095091. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  12. Nyssen, Jan; Diependaele, Stijn; Goossens, Rudi (2011). Бельгійські терикони, що горять - поєднання термографічних зображень ASTER з топографією для картографування схильності до зсувів уламкового матеріалу. Zeitschrift für Geomorphologie. 56 (1): 23—52. doi:10. 1127/0372-8854/2011/0061. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]