Башта Мікрюківського водогону
| Башта Мікрюківського водогону | |
|---|---|
 | |
| 44°35′29″ пн. ш. 33°34′49″ сх. д. / 44.59160000002777480° пн. ш. 33.58040000002777248° сх. д.Координати: 44°35′29″ пн. ш. 33°34′49″ сх. д. / 44.59160000002777480° пн. ш. 33.58040000002777248° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Севастополь |
| Тип | водонапірна вежа |
| Тип будівлі | водонапірна вежа |
| Статус | І-місц. |
| Стан | працює |
  Башта Мікрюківського водогону Башта Мікрюківського водогону (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
Башта Мікрюківського водогону — пам'ятка історії місцевого значення, водонапірна вежа та частина працюючого водогону в однойменній балці. Збудована 1885 року. Мікрюкова балка — балка в Нахімовському районі Севастополя, ліва притока Кілен-балки, у яку вона впадає схід висоти Мікрюкова. Названа на честь розташованого в балці хутора морського офіцера, учасника штурму Ізмаїла — Матвія Степановича Мікрюкова.
Історія[ред. | ред. код]
Ордена Святого Георгія 4 класу Матвій Степанович Мікрюков — учасник штурму Ізмаїла, багато років служив на Чорному морі. Його син Віктор командував 1-м і 2-м бастіонами під час оборони Севастополя, кавалер ордена Святого Георгія 3 ст. та Святого Володимира 4 ст. Після війни служив на Каспії, у 1867 році, в чині контр-адмірала, повернувся додому[1][2].
Незабаром почалося облаштування хутора, що належав адміралу. Завдяки побудованому водогону, він був одним з найзеленіших і врожайних в окрузі. Визначною пам'яткою стала башта водогону. Вона побудована з кримбальского та інкерманського вапняку в 1885 році, в стилі неокласицизму. Вежа розташована над двома великими резервуарами і служить для їх вентиляції. До резервуарів веде невеликий коридор. У ці ємності вода надходить з декількох підземних каптажів і далі по трубах подається за призначенням. Квадратна в плані башта, з масивною глухою нижньою частиною, та вентиляційними прорізами, котрі виходять на кожну з чотирьох її сторін, завершується трикутним фронтоном. Дата побудови висічена у камені[3].
Якість виконаної роботи невідомого інженера призвела до того, що споруда зберігає свою функціональність навіть на початку 21 століття. Вона забезпечувала водою госпіталь ЧФ РФ ім. М. І. Пирогова, а також прилеглі садиби, використовується для поливу садів та городів. За столітню історію стіни технічної споруди вкрилися безліччю графіті XIX-XXI століть. Об'єкт оберігається хранителем, тож потрапити на нього без узгодження неможливо[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. — Т. II. Л—Я. — М., 2009.
- ↑ Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). — СПб., 1869.
- ↑ Башня Микрюковского водопровода. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ Севастопольский фотожурнал