Бекі Сейтаков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бекі Сейтаков
Народився 18 березня 1914(1914-03-18) або 31 березня 1914(1914-03-31)
Дашогузький велаят, Туркменістан
Помер 1979 або 1976
Москва, СРСР
Діяльність письменник, поет
Знання мов туркменська
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Бекі Сейтаков (31 (18) березня 1914, Бедиркент, Хівинське ханство — 7 березня 1979, Москва) — туркменський радянський прозаїк, поет, журналіст, перекладач, редактор. Суспільно-політичний діяч. Народний письменник Туркменії (1967), член-кореспондент АН Туркменської РСР (1969). Член ЦК КП Туркменської РСР (1963—1966). Депутат Верховної Ради Туркменської РСР 6-7 скликань. Голова правління Спілки письменників Туркменської РСР (1963—1966). Лауреат Державної премії Туркменської РСР імені Махтумкулі (1966).

Народився в сім'ї туркменського дехканина-бідняка. Рано залишився сиротою. Виховувався в школі-інтернаті. Закінчив педагогічне училище. Вчителював у сільських школах Ташаузького району.

З 1937 року — в Ашхабаді займався журналістською роботою: співробітник редакцій газет «Яш комуніст», «Мидам Тайяра», головний редактор газети «Едібіят ве Сунгат». У 1944 році закінчив учительський інститут.

У 1966—1973 рр. — головний редактор журналу «Рада едебіяти». У 1954—1957 роках — секретар, а в 1963—1966 рр. — голова правління Спілки письменників Туркменської РСР.

Дебютував в 1929 році з гумористичними віршами.

Автор збірки поезій «Юність» («Молодість», 1938), поем «У вогні» (1940), «Подруги» (1941), «Герой» (1946) та інших. У 1939 році опублікував збірку оповідань «Щасливе покоління», в 1948 грду — «Сільські розповіді», «Одруження Еллі Оді». Потім опублікував повісті «Сучасники» (1955), «Дівоча данина» (1958), «Неспокійні люди» (1958), «Подарунок сина» (1966), «Син Леніна» (1975), романи «Поет» (1958, рос . пер. 1961), «Серце пустелі» (науково-фантастичний детектив, повість спочатку була видана туркменською мовою під назвою «Павутина» в 1962), поетичні збірки «Вірші і поеми», 1947, «Пустеля відступає», 1951, збірники нарисів.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]