Бережанський агротехнічний інститут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Бережанський агротехнічний інститут
БАТІ
Передній фасад інституту

Передній фасад інституту
Засновано 1959
Акредитація: ІІІ рівня
Ректор Павліський Василь Михайлович
Веб-сайт: bati.ber.te.ua
Юридична адреса: 47501, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Академічна, 20

Бережанський агротехнічний інститут — вищий навчальний заклад 3-го рівня акредитації в м. Бережани Тернопільської області. Від 1997 входить у структуру Національного університету біоресурсів і природокористування України в Києві.

Історія[ред.ред. код]

Історія БАТІ починається 1959p. від заснування у місті технікуму механізації сільського господарства.

1966р. - перейменовано на технікум механізації і електрифікації сільського господарства.

1992р. - реорганізовано в агротехнічний коледж.

2001р. - Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня № 434 утворено агротехнічний інститут у складі Національного аграрного університету. Цього ж року проведена акредитація спеціальностей та інституту в цілому за ІІІ рівнем і ДАК видано відповідні сертифікати.

2006р. - Інститут реорганізовано у Відокремлений структурний підрозділ НАУ «Бережанський агротехнічний інститут».

2008 р. - Інститут став Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України (постанова Кабінету Міністрів України № 945 від 30.10.2008 року.

Будівля, в якій нині знаходиться головний корпус Бережанського агротехнічного інституту була споруджена у 1912 році і первинно була призначена для приміщення крайового суду. Занесена у «Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України) Тернопільської області» під реєстровим номером 21.

Структура[ред.ред. код]

Інститут готує фахівців з 6 спеціальностей 3-х освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр).

Факультети[ред.ред. код]

  • Економіки та природокористування
    • кафедра економіки підприємства
    • кафедра бухгалтерського оліку та аудиту
    • кафедра гуманітарних дисциплін
    • кафедра екології, охорони навколишнього середовища та збалансоване природокористування
  • Агроінженерний
    • кафедра загальноінженерної підготовки
    • кафедра машиновикористання та технологій в сільському господарстві
    • кафедра енергетичних засобів та технічного сервісу в АПК
    • кафедра лісового та садовопаркового господарства
  • Енергетики, автоматики та енергозбереження
    • кафедра енергетики та автоматики
    • кафедра електротехнологій та експлуатації енергообладнання
    • кафедра інформаційних технологій та вищої математики

Навчається близько 3 тис. студентів (разом із заочною формою навчання). Працюють 197 викладачів, із них 4 доктори і 59 кандидати наук. Функціонують 11 кафедри, відділ гуманістичної освіти та виховання, 2 центри — науково-видавничих і комп'ютерно-інформаційних технологій.

Корпуси[ред.ред. код]

У 8 корпусах — 20 навчальних кабінетів, 45 лабораторій, 11 лекційних аудиторій, 3 кабінети дипломного і курсового проектування, 15 комп'ютерних класів, навчально-виробничі майстерні, СТО автомобілів, бібліотека, актова зала, 2 гуртожитки, студентські кафе, музей історії інституту. Діють автотрактородром і спортивно-оздоровчий комплекс.

Зовнішня співпраця[ред.ред. код]

Близько 400 студентів і викладачів інституту стажувалися в Австрії, Швейцарії, Данії. БАТІ співпрацює з Віденським університетом культури землеробства, Вищою економічною школою та Науково-дослідним центром альтернативного дизельного палива м. Візельбург (Австрія), Інститутом біодинамічного сільського господарства м. Фрік (Швейцарія) та іншими навчальними закладами Європи.

Випускники[ред.ред. код]

На фасаді навчального закладу встановили пам'ятну дошку колишньому студентові, Героєві Небесної сотні Устимові Голоднюку.[1]

  • Тихий Богдан Ярославович — український інженер, краєзнавець, фольклорист, поет-пісняр, художник-аматор, літератор, видавець, громадський діяч.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Зимненко. Меморіальні знаки — на честь патріота // Вільне життя плюс. — 2014. — № 71 (3 вер.). — С. 15.

Посилання[ред.ред. код]