Берилізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Берилізація (англ. beryllization) — насичення поверхневого шару металевих виробів берилієм.

Ефект від берилізації

[ред. | ред. код]

В результаті берилізації підвищується твердість сталі, жаростійкість при 800–1100 °С і корозійна стійкість.

Крім того, насичення поверхні виробів з жароміцних сплавів берилієм виконують головним чином для захисту від окиснення при температурах до 1100 °C[1]

Технологія

[ред. | ред. код]

Берилізацію проводять в порошкоподібних сумішах або в газових середовищах.[2] Берилізацію зазвичай проводять у сумішах, що містять 60–70 % Be або фероберилію, 29-30 % AlO3 i 1 % NH4Cl при 950–100 °С. Для берилізації можна використати суміш 50 % ВеО + 48 % Mg + 2 % NH4Cl. В залежності від вмісту в сталі вуглецю поверхнева зона насичення Be містить з ВеС, бериліди заліза (FeBe, FeBe2) або їх суміші.[3]

Використання

[ред. | ред. код]

Високі теплофізичні характеристики берилідних шарів дозволяють використовувати берилізацію для захисту виробів від впливу металевих розплавів, наприклад, для захисту деталей з нержавіючої сталі 10Х18Н9Т у потоці розплаву літію, деталей з чавуну та сталі у розплавленому алюмінію. Берилізації часто піддають турбінні лопатки із жароміцних сплавів, кокілі і деталі ливарних форм для лиття алюмінієвих сплавів, гребні гвинти суден, сопла реактивних двигунів тощо.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Большой Энциклопедический словарь
  2. Большой энциклопедический политехнический словарь. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  3. Справочник технического переводчика. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.

Література

[ред. | ред. код]