Берилій-10
| Берилій-10 | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Назва, символ | Берилій-10, |
| Нейтронів | 6 |
| Протонів | 4 |
| Властивості ізотопу | |
| Період напіврозпаду | 1,39×106 років |
| Канал розпаду | Енергія розпаду |
| β− | 0.5560[1][2] МеВ |
Берилій-10 (10Be) — радіоактивний ізотоп берилію. Він утворюється в атмосфері Землі в основному внаслідок розщеплення азоту та кисню космічними променями.[3][4][5] Берилій-10 має період напіврозпаду 1,39×106 років[6][7] і розпадається шляхом бета-розпаду до стабільного бору-10 з максимальною енергією 556,2 кеВ. Він розпадається через реакцію 10Be→ 10B + e−. Легкі елементи в атмосфері реагують з частинками галактичного космічного випромінювання високої енергії. Розпад продуктів реакції є джерелом 10Be (частинки t, u, такі як n або p):
- 14N(t,5u) 10Be; Приклад: 14N(n, p α) 10Be
- 16O(t,7u) 10Be
Оскільки берилій, як правило, існує в розчинах з рН нижче приблизно 5,5 (а дощова вода над багатьма промислово розвиненими районами може мати рН менше 5), він розчиняється і переноситься на поверхню Землі дощовою водою. Оскільки осад швидко стає більш лужним, берилій випадає з розчину. Таким чином, космогенний 10Be накопичується на поверхні ґрунту, де через відносно довгий період напіврозпаду (1,387 мільйона років) може довго залишатися перед розпадом до 10B .
10Be та його дочірній продукт використовувалися для вивчення ерозії ґрунту, утворення ґрунту з реголіту, розвитку латеритних ґрунтів і віку кернів льоду.[8] Він також утворюється під час ядерних вибухів у результаті реакції швидких нейтронів із 13C у вуглекислому газі в повітрі та є одним із історичних індикаторів минулої діяльності на полігонах для ядерних випробувань. 10Be — це важливий ізотоп, який використовується як проксі-міра даних[en] для космогенних нуклідів для характеристики сонячних і екстрасонячних атрибутів минулого із земних зразків.[9]
- ↑ Decay Radiation: 10Be. National Nuclear Data Center[en]. Brookhaven National Laboratory. Процитовано 16 жовтня 2013.
- ↑ Tilley, D.R.; Kelley, J.H.; Godwin, J.L.; Millener, D.J.; Purcell, J.E.; Sheu, C.G.; Weller, H.R. (2004). Energy levels of light nuclei. Nuclear Physics A. 745 (3–4): 155—362. doi:10.1016/j.nuclphysa.2004.09.059.
- ↑ G.A. Kovaltsov; I.G. Usoskin (2010). A new 3D numerical model of cosmogenic nuclide 10Be production in the atmosphere. Earth Planet. Sci. Lett. 291 (1–4): 182—199. Bibcode:2010E&PSL.291..182K. doi:10.1016/j.epsl.2010.01.011.
- ↑ J. Beer; K. McCracken; R. von Steiger (2012). Cosmogenic radionuclides: theory and applications in the terrestrial and space environments. Physics of Earth and Space Environments. Т. 26. Physics of Earth and Space Environments, Springer, Berlin. doi:10.1007/978-3-642-14651-0. ISBN 978-3-642-14650-3.
- ↑ S.V. Poluianov; G.A. Kovaltsov; A.L. Mishev; I.G. Usoskin (2016). Production of cosmogenic isotopes 7Be, 10Be, 14C, 22Na, and 36Cl in the atmosphere: Altitudinal profiles of yield functions. J. Geophys. Res. Atmos. 121 (13): 8125—8136. arXiv:1606.05899. Bibcode:2016JGRD..121.8125P. doi:10.1002/2016JD025034.
- ↑ G. Korschinek; A. Bergmaier; T. Faestermann; U. C. Gerstmann (2010). A new value for the half-life of 10Be by Heavy-Ion Elastic Recoil Detection and liquid scintillation counting. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms. 268 (2): 187—191. Bibcode:2010NIMPB.268..187K. doi:10.1016/j.nimb.2009.09.020.
- ↑ J. Chmeleff; F. von Blanckenburg; K. Kossert; D. Jakob (2010). Determination of the 10Be half-life by multicollector ICP-MS and liquid scintillation counting. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms. 268 (2): 192—199. Bibcode:2010NIMPB.268..192C. doi:10.1016/j.nimb.2009.09.012.
- ↑ Balco, Greg; Shuster, David L. (2009). 26Al-10Be–21Ne burial dating (PDF). Earth and Planetary Science Letters[en]. 286 (3–4): 570—575. Bibcode:2009E&PSL.286..570B. doi:10.1016/j.epsl.2009.07.025. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 10 грудня 2012.
- ↑ Paleari, Chiara I.; F. Mekhaldi; F. Adolphi; M. Christl; C. Vockenhuber; P. Gautschi; J. Beer; N. Brehm; T. Erhardt (2022). Cosmogenic radionuclides reveal an extreme solar particle storm near a solar minimum 9125 years BP. Nat. Commun. 13 (214): 214. Bibcode:2022NatCo..13..214P. doi:10.1038/s41467-021-27891-4. PMC 8752676. PMID 35017519.
|
