Латерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Латерит

Латери́т (англ. laterite, нім. Laterit m, від лат. later — цегла) — червоноколірний залізистий або залізисто-глиноземистий елювіальний продукт глибокого фізико-хімічного вивітрювання алюмосилікатних порід в умовах вологого тропічного та субтропічного клімату. Термін «латерит» вперше використано шотландським геологом Френсісом Б'юкененом у 1807 році для позначення червоноколірних залізистих порід кори вивітрювання, що їх використовували у Індії та інших країнах для виготовлення будівельної цегли.[1] Згодом латеритами почали називати групу червоноколірних порід, різних за складом і походженням. У ґрунтознавстві терміном «латерит» позначають щільний ґрунтовий горизонт, збагачений оксидами заліза та манґану, які принесені ґрунтовими водами.

Латерити утворюються лише у тропічних і субтропічних областях з сердньорічною кількісттю опадів 1300—2000 мм і середньорічною температурою 20-30 °C.

Вирубування цегли з латериту у місті Ангадіпурам в Індії (штат Керала).
Пам'ятний знак у місті Ангадіпурам, виготовлений з латеритової цегли.
Приклад використання цегли з латериту. Храм Пре Руп у місті Ангкор у Камбоджі.

Геологічний вік латериту змінюється від сучасного до палеозойського і давнішого. В тропічній зоні земної кулі латерит покриває великі плато і горбисті території. Потужність шару латериту коливається від декількох метрів до 50 м. У залежності від складу материнських головних порід, що зазнавали вивітрювання, розрізнюють латерити бокситоносні, нікеленосні, залізисті, манґаноносні, а також елювіальні розсипи золота, платини, алмазів, каситериту та ін. Глинисті латерити використовуються як будівельний матеріал.

В Україні латерит є на Кримському півострові.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]