Богаревиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богаревиця
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Кам'янська сільська рада
Код КОАТУУ 2121984802
Основні дані
Засноване 1412
Населення 513
Площа 3,0 км²
Густота населення 170 осіб/км²
Поштовий індекс 90125
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°17′22″ пн. ш. 22°55′16″ сх. д. / 48.28944° пн. ш. 22.92111° сх. д. / 48.28944; 22.92111Координати: 48°17′22″ пн. ш. 22°55′16″ сх. д. / 48.28944° пн. ш. 22.92111° сх. д. / 48.28944; 22.92111
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Місцева влада
Адреса ради 90125, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Кам’янське, вул.Українська,1 , тел. 47–2-82
Карта
Богаревиця. Карта розташування: Україна
Богаревиця
Богаревиця
Богаревиця. Карта розташування: Закарпатська область
Богаревиця
Богаревиця
Мапа

Богаре́вицясело в Україні, в Закарпатській області, Іршавському районі.

Історія[ред. | ред. код]

На схід від Богаревиці, на віддалі 1,5 кілометра, на невисокому підвищенні – пізньопалеолітичні стоянки.

Перша письмова згадка про село датується 1412 року.

Легенд про силу церковного дзвону на Закарпатті, власне, як і по всій Україні існує багато. До речі, іншу назву Закарпаття - "Сріберна Земля" – пов'язують саме із легендою про церковний дзвін. Дзвін той за легендою не простий, а "сріберний", відлитий у Києві в 1034 році і подарований дочкою Ярослава Мудрого Анастасією, дружиною угорського короля Андраша І, Богаревицькій церкві, що на Іршавщині. Він захищав село та всю околицю від усяких бід і нещасть. Коли напала монголо-татарська орда на наш край, срібний дзвін закопали у полі, щоб уберегти від загарбників. Але навіть під землею він не знав спокою і своїм гудінням попереджав про небезпеку, що насувалась. Згодом його викопали і, як свідчить історія, "Настин дзвін" впродовж століть служив народу та прикрашав церковну вежу в селі Богаревиці. Але у 1917 році реквізували дзвін, вивезли до Братислави та розбили.

Храм Різдва Пр. Богородиці.

В 1840 - 1915 рр. село Богаревиця, було філією Кам’янського. Протягом 30-ти років (1879-1900 рр.) вірників села Богаревиця та Кам’янське обслуговував греко-католицький священик Емерік Дудинський, а з 1900-1910 його син Іван Дудинський. У 1740 р. згадують дерев’яну церкву з одним дзвоном. За переказом, жителі Богаревиці силою взяли дерев’яну церкву із сусідньої Воловиці, коли звідти всі чоловіки поїхали в Солотвино на сіль. Парохія постала в 1821 р. за священика Михайла Кофлановича. На нову муровану церкву, яку споруджували в 1885-1887 роках, каміння возили возами з Арданова. Над входом датою спорудження вказано 1807 р. Це рік початку будівництва, бо церква, як кажуть у селі, будувалася дуже довго. На зворотньому боці “Тайної вечері” збереглася дата виготовлення або встановлення іконостасу - “A. D. 1860”.

Два дзвони для церкви вилив Ф. Еґрі в 1921 та 1924 роках (останній подарували Андрій Русин та його дружина Марія Плега). Найменший дзвін зробили на пряшівській ливарні в 1808 р. У селі записали легенду про стародавній дзвін, що його подарувала київська князівна Настя і який зберігався у дерев’яній церкві. Під час татарських набігів його закопали у землю. Кінь пастуха випадково зачепився за дзвін, і так його знайшли. Люди принесли той дзвін у село. Він був із срібла і мав двояке забарвлення. Коли було сонячно, дзвін виглядав жовтим, а в хмарну погоду - синім. У Першу світову війну дзвін знищили. Ця легенда лягла в основу поеми Василя Пачовського “Сріберний дзвін”, звідки походить поетична назва Закарпатя - Срібна Земля.

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі