Дунковиця
село Дунковиця | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Закарпатська область | ||
Район | Берегівський район | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1448 | ||
Перша згадка | 1448 (575 років)[1] | ||
Населення | 815 | ||
Площа | 1,404 км² | ||
Густота населення | 580,48 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 90121 | ||
Телефонний код | +380 3144 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 48°19′02″ пн. ш. 22°55′02″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 22.91722° сх. д.Координати: 48°19′02″ пн. ш. 22°55′02″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 22.91722° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
170 м[2] | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 90120, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Арданово, 410а | ||
Карта | |||
Мапа | |||
![]() | |||
|
Дункови́ця — село в Кам'янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
В південно-східній околиці Дунковиці, в урочищі Ферма — курганна група куштановицької культури. Досліджувалася в 1962 році експедицією УжДУ і Закарпатського краєзнавчого музею.
Виникнення села Дунковиці відноситься до середини XYII століття, коли Закарпаття поринуло у міжусобні війни Габсбургів та Трансільванії. За народним переказом у дубові споконвічні ліси, що простяглися на території сучасної Дунковиці, прийшли "хащівники ". Це люди, що жили у повній злагоді із природою. Їх очолювали два брати: Думко та Линько. Братам сподобалися місцевість куди вони прийшли і вирішили назавжди поселитися тут. Оскільки на чолі ватаги стояв Думко, то і поселення назвали Думковиця.
Церква св. Миколи Чудотворця. 1856.
Священика Ференца Томаша згадують в 1648 р. У 1692 р. Дунковиця є філією с. Горбок. У 1704 р. внаслідок війни парохія знелюдніла, церква занепала.
У 1755 р. згадують бідну дерев'яну церкву та курну фару. Священиком тоді був Михайло Овсяник. У 1778 р. були філії в Горбку і Ромочевиці (без церкви). У 1797 р. є згадка про малесеньку церкву, збудовану 1701 p., що стояла аж до спорудження мурованої за священика Михайла Барни. Малювання церкви забезпечив 1885 р. о. Степан Берлані. На поч. XX ст. в селі проживало 505 греко-католиків. Нове малювання виконали ужгородські художники Василь Павліщук, Володимир Базан та Стефан Мострянський у 1986 р.
З 1991 р. церква знове греко-католицька У 1950 р. був засланий на каторгу парох Дунковиці Андрій Тилищак.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 878 осіб, з яких 421 чоловік та 457 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 815 осіб.[4] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[5]
Люди[ред. | ред. код]
В селі народилася Митрик Марія Іванівна — українська художниця.
Уродженцем села є Іваньо Іван Васильович (1931—1982) — літературознавець, філософ, філолог.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- в урочищі Ферма — курганна група куштановицької культури
- храм св. Миколи Чудотворця. 1856
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВРУ. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018.
- ↑ Погода в селі Дунковиці. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 23 січня 2008.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |