Дунковиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дунковиця
Dunkovica gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Берегівський район
Основні дані
Засноване 1448
Перша згадка 1448 (575 років)[1]
Населення 815
Площа 1,404 км²
Густота населення 580,48 осіб/км²
Поштовий індекс 90121
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°19′02″ пн. ш. 22°55′02″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 22.91722° сх. д. / 48.31722; 22.91722Координати: 48°19′02″ пн. ш. 22°55′02″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 22.91722° сх. д. / 48.31722; 22.91722
Середня висота
над рівнем моря
170 м[2]
Місцева влада
Адреса ради 90120, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Арданово, 410а
Карта
Дунковиця. Карта розташування: Україна
Дунковиця
Дунковиця
Дунковиця. Карта розташування: Закарпатська область
Дунковиця
Дунковиця
Мапа
Map

CMNS: Дунковиця у Вікісховищі

Дункови́ця — село в Кам'янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.

В південно-східній околиці Дунковиці, в урочищі Ферма — курганна група куштановицької культури. Досліджувалася в 1962 році експедицією УжДУ і Закарпатського краєзнавчого музею.

Виникнення села Дунковиці відноситься до середини XYII століття, коли Закарпаття поринуло у міжусобні війни Габсбургів та Трансільванії. За народним переказом у дубові споконвічні ліси, що простяглися на території сучасної Дунковиці, прийшли "хащівники ". Це люди, що жили у повній злагоді із природою. Їх очолювали два брати: Думко та Линько. Братам сподобалися місцевість куди вони прийшли і вирішили назавжди поселитися тут. Оскільки на чолі ватаги стояв Думко, то і поселення назвали Думковиця.

Церква св. Миколи Чудотворця. 1856.

Священика Ференца Томаша згадують в 1648 р. У 1692 р. Дунковиця є філією с. Горбок. У 1704 р. внаслідок війни парохія знелюдніла, церква занепала.

У 1755 р. згадують бідну дерев'яну церкву та курну фару. Священиком тоді був Михайло Овсяник. У 1778 р. були філії в Горбку і Ромочевиці (без церкви). У 1797 р. є згадка про малесеньку церкву, збудовану 1701 p., що стояла аж до спорудження мурованої за священика Михайла Барни. Малювання церкви забезпечив 1885 р. о. Степан Берлані. На поч. XX ст. в селі проживало 505 греко-католиків. Нове малювання виконали ужгородські художники Василь Павліщук, Володимир Базан та Стефан Мострянський у 1986 р.

З 1991 р. церква знове греко-католицька У 1950 р. був засланий на каторгу парох Дунковиці Андрій Тилищак.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 878 осіб, з яких 421 чоловік та 457 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 815 осіб.[4] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[5]

Люди[ред. | ред. код]

В селі народилася Митрик Марія Іванівна — українська художниця.

Уродженцем села є Іваньо Іван Васильович (1931—1982) — літературознавець, філософ, філолог.

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- в урочищі Ферма — курганна група куштановицької культури

- храм св. Миколи Чудотворця. 1856

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 25 травня 2018. 
  2. Погода в селі Дунковиці. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 23 січня 2008. 
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.