Богуслава (дочка Отто І)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богуслава
Народилася11 століття
Богемське королівство
БатькоОтто I Прекрасний
МатиЄфремія Угорська

Богуслава (бл. 1080—1087 — пом. після 1146) — Оломоуцька княжна, дочка Оломоуцького князя Отто I з династії Пржемисловичів та угорської принцеси Євфемії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Богуслава народилася після 1080 року. У 1087 році помер її батько Оломоуцький князь Отто I. Його діти в цей час були ще малі. Вдова Отто I, Евфемія (правнучка Великого князя Київського Ярослава Мудрого), щоб захистити права дітей на спадщину, попросила про заступництво брата Отто І Брненського князя Конрада. Проте король Вратислав II віддав Оломоуцьке князівство своєму синові Болеславу й вигнав Євфемію з дітьми.

1091 року Болеслав помер. За посередництва дружини Конрада Брненського Вратіслав уклав мир з дітьми Отто І. Після цього, в 1091/1092 році, вони повернулись в Оломоуц й отримали батьківську спадщину, а повнота влади була у їхньої матері Евфемії, що правила як регент.

Подальша доля Богуслави невідома.

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олдржих,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бретислав I,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Божена
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Отто I,
князь Моравський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генрих фон Швайнфурт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Юдіт фон Швейнфурт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Gerberga fon Henneberg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Богуслава,
княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Василь,
князь Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андрій I,
король Угорський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Княжна з роду Татоні
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Євфемія,
угорська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав Мудрий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Ярославна,
українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда,
Шведська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Джерела

[ред. | ред. код]
  • NOVOTNÝ, Václav. České dějiny I./II. Od Břetislava I. do Přemysla I. Praha: Jan Laichter, 1913.