Британо-пакистанські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Британо-пакистанські відносини
Велика Британія
Велика Британія 		Пакистан
Пакистан

Британсько-пакистанські відносини - двосторонні дипломатичні відносини Великої Британії і Пакистану. Обидві країни членами Співдружності націй[1] і Організації Об'єднаних Націй[2].

Історія[ред. | ред. код]

У 1947 Пакистан здобув незалежність від Великої Британії відповідно до Плану Маунтбеттена [3]. Домініон Пакистан формально залишався в складі Британської імперії, аж до 1956 року, коли став окремою суверенною республікою[4].

У 1972 році Пакистан покинув Співдружність націй через визнання організацією незалежності Бангладеш[5]. 1989 року Пакистан поновив членство[6].

У 2018 році Велика Британія і Пакистан підписали угоду, що дозволяє громадянам цих держав відбувати покарання у своїй країні[7].

Велика Британія і Пакистан мають Верховних комісарів(послів в країнах Співдружності) в Лондоні і Ісламбпаді відповідно, які є послами в країнах [8]. Чинний Верховний комісар Великої Британії в Пакистані - Томас Дрю[9], а Верховний комісар Пакистану у Великій Британії - Мохаммад Нафіш Закарія[10].

Економічні відносини[ред. | ред. код]

Починаючи з 1988 року між державами діє угода про уникнення подвійного оподаткування фізичних і юридичних осіб, а також для запобігання ухиленню від податків[11].

2002 року, було створено Пакистан-британську консультативну раду задля вивчення того, як уряди могли б сприяти торговим і комерційним зв'язкам між країнами[12].

У 2012 році прем'єр-міністри обох країн розробили дорожню карту з торгівлі та інвестицій для збільшення об'ємів торгівлі та інвестицій між країнами[13]. У 2017 році очільник Міністерства Внутрішніх Справ Пакистану Чаудрі Нісар Алі Хан повідомив про те, що між країнами будуть організовані двосторонні візити для підтримки торговельних відносин[14].

Військове співробітництво[ред. | ред. код]

Країни залишалися союзниками і в період холодної війни, учасниками Багдадського пакту, який Велика Британія вважала важливим способом стримувати вплив СРСР в регіоні, в той час як Пакистан приєднався найголовніше з метою отримати економічну допомогу та преференції для себе від країн західного світу. Міжвідомча розвідка була створена за допомоги британських офіцерів, і має широкі зв'язки з розвідувальними службами Великої Британії[15]. Британський уряд визнав у липні 2006 року[16][17] Визвольну армію Белуджистану як терористичну організацію. Водночас, між урядами країн регулярно проводяться обговорення питань національної безпеки і боротьби з тероризмом.[18].

Позиція країн з приводу Кашмірського конфлікту[ред. | ред. код]

У 2016 міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон заявив, що давня позиція Великої Британії полягає в підтримці Індії і Пакистану на їх шляху по розв'язанню конфліктної ситуації навколо Кашміру з урахуванням інтересів кашмірського народу[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Member countries Commonwealth. The Commonwealth. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 24 листопада 2016.
  2. ↑ Member States of the United Nations. United Nations. Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 24 листопада 2016.
  3. ↑ Romein, Jan. The Asian Century: A History of Modern Nationalism in Asia. — Berkeley and Los Angeles : University of California Press, 1962. — С. 357.
  4. ↑ After partition: India, Pakistan, Bangladesh. news.bbc.co.uk. 8 серпня 2007. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 24 березня 2017.
  5. ↑ Profile: Commonwealth of Nations - Timeline. BBC News. BBC. 26 вересня 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 23 березня 2017.
  6. ↑ Pakistan. The Commonwealth (англ.). The Commonwealth. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 березня 2017.
  7. ↑ Pakistan, UK sign prisoner transfer agreement. Dawn. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  8. ↑ Lloyd, Lorna. Diplomacy with a difference : the Commonwealth Office of High Commissioner, 1880-2006. — [Online-Ausg.]. — Leiden and Boston : Nijhoff, 2007. — С. 1—6. — ISBN 978-90-04-15497-1.
  9. ↑ British High Commission Islamabad. gov.uk (англ.). KM Government. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  10. ↑ Nafees Zakaria assumes responsibilities as Pakistan's high commissioner to UK. Pakistan Today. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  11. ↑ UK/Pakistan Double Taxation Convention (PDF). gov.uk. 24 листопада 1986. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
  12. ↑ Pakistan, UK to expand trade: Advisory group report presented. dawn.com (англ.). Dawn. 27 квітня 2002. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 24 березня 2017.
  13. ↑ UK-Pakistan joint statement. www.gov.uk (англ.). 10 травня 2012. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 24 березня 2017.
  14. ↑ PM sees bright prospects for Pakistan-UK trade ties. Gulf-Times (англ.). 21 березня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 24 березня 2017.
  15. ↑ Kechichian, J. A. Baghdad Pact. www.iranicaonline.org (англ.). Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 24 березня 2017.
  16. ↑ Gardham, Duncan (12 серпня 2011). 'Pakistani spies' in the Houses of Parliament. Telegraph. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 24 листопада 2016.
  17. ↑ Proscribed terrorist organizations (PDF). Home Office, United Kingdom. 15 липня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2016. Процитовано 24 листопада 2016.
  18. ↑ Hague, William (27 вересня 2011). Britain's relationship with Pakistan is here to stay. gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 24 березня 2017.
  19. ↑ British Foreign Secy Boris Johnson arrives in capital: 'We call for an end to violence in Kashmir' - Pakistan. Dawn. 7 листопада 2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 24 листопада 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Британо-пакистанські_відносини&oldid=40377764