Бруз Володимир Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Семенович Бруз
Бруз Володимир Семенович.jpg
Виступає Володимир Бруз, 20 жовтня 2005 року
Народився 28 лютого 1930(1930-02-28)
Херсон
Помер 15 січня 2017(2017-01-15) (86 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність дипломат
Сфера роботи історія
Alma mater Київський університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Київський університет
Відомий завдяки: дослідженням історії міжнародних зв'язків
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України
Звання професор

Володи́мир Семе́нович Бруз (нар. 28 лютого 1930, Херсон) — український історик, політолог, дипломат. Доктор історичних наук (1970). Професор (1972). Заслужений діяч науки і техніки України (1995).

Біографія[ред. | ред. код]

1948 року закінчив із медаллю школу і вступив до Київського державного університету на факультет міжнародних відносин. 1953 року закінчив університет.

У 1953—1956 роках був аспірантом кафедри історії міжнародних відносин Київського університету, де 1956 року достроково захистив кандидатську дисертацію «Англо-радянські відносини в 1924—1927 роках» (науковий керівник — кандидат історичних наук, доцент А. О. Джеджула).

1970 року в Київському університеті захистив докторську дисертацію «Боротьба СРСР за колективну безпеку в Європі і політика західних держав у 1933—1937 роках».

Від 1953 року працював у Київському університеті: асистент, старший викладач, в. о. доцента, доцент (від 1957 року), професор (у 1972—1983 роках), завідувач кафедри історії СРСР (у 1978—1983 роках).

Від 1983 року до травня 1990 року перебував у закордонному відрядженні, працював у секретаріаті ООН, був директором Центру проти апартеїду.

У 1990—2000 роках — професор кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби, від 2000 року — провідний науковий співробітник Інституту міжнародних відносин і професор кафедри зовнішньої політики й міжнародного права Дипломатичної академії при Міністерстві зовнішніх справ України.

У 1993—1995 роках був відповідальним секретарем Національного комітету з підготовки до відзначення 50-ої річниці ООН.

Учасник міжнародних конференцій ООН: Індія (січень 1967 року), США, Англія, Франція, Канада (листопад 1970 року — травень 1971 року), Угорщина (червень 1973 року), США (жовтень 1975 року), Мозамбік (травень 1977 року).

Відзнаки[ред. | ред. код]

18 жовтня 1995 року Указом Президента України «з нагоди 50-ої річниці заснування Організації Об'єднаних Націй, за багаторічну плідну дипломатичну діяльність» Володимирові Брузу надано почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» [1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вивчає проблеми теорії миротворчої діяльності ООН, урегулювання міжнародних конфліктів, реформування ООН.

Досліджує роль міжнародних організацій у зміцненні національної безпеки України.

Праці[ред. | ред. код]

  • Англія сьогодні. — Київ, 1958.
  • Боротьба СРСР за мир і колективну безпеку в Європі (1933—1935): Навчальний посібник. — Київ, 1967 (співавтор).
  • Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр. — Київ, 1967, 1968 (співавтор).
  • ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. — Київ, 1995.
  • Спеціалізовані установи системи ООН. — Київ, 1995 (співавтор).
  • ООН у системі міжнародних відносин. — Київ, 1995 (співавтор).
  • Міжнародні регіональні організації. — Київ, 1998 (співавтор).
  • Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 — 1970-і роки): Підручник у двох томах. — Київ, 1999 (співавтор).
  • Україна в ООН: проблеми міжнародної національної безпеки // Політична думка. — 1994. — № 4.
  • Проблеми санкції ООН: їх необхідність та ефективність // Політика і час. — 1997. — № 5—6.
  • Принципи одноголосності в Раді безпеки ООН // Політика і час. — 1999. — № 3.
  • ООН і НАТО: проблеми співробітництва // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — Київ, 2000.
  • Рада безпеки ООН: проблеми реформування // Політика і час. — 2001. — № 10.
  • Проблеми об'єктивного осмислення та інформаційного забезпечення засад курсу України на Євроатлантичну інтеграцію // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2003. — № 9.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]