Бурилін Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурилін Андрій Іванович
Народився 1906
село Спас Калузького повіту Калузької губернії, тепер Калузької області, Російської Федерації
Помер 28 жовтня 1950(1950-10-28)
Поховання Нове Донське кладовище
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет
Учасник німецько-радянська війна
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня

Андрій Іванович Бурилін (1906(1906), село Спас Калузького повіту Калузької губернії, тепер Калузької області, Російської Федерації — розстріляний 28 жовтня 1950, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Калузького облвиконкому.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Закінчив Ленінградський комунальний інститут.

У 1929 році, ще навчаючись в інституті, почав працювати в Ленінградському міському відділі комунального господарства.

Член ВКП(б) з 1930 року.

З 1941 року служив у Червоній армії: старший помічник начальника відділу забезпечення та планування автоперевезень, начальник 2-го відділу штабу тилу Ленінградського фронту. Учасник німецько-радянської війни.

У 1944—1947 роках — заступник голови виконавчого комітету Ленінградської обласної ради депутатів трудящих — голова Ленінградської обласної планової комісії.

3 жовтня 1947 — січень 1949 року — голова виконавчого комітету Калузької обласної ради депутатів трудящих.

У січні — листопаді 1949 року — заступник голови виконавчого комітету Ленінградської обласної ради депутатів трудящих — голова Ленінградської обласної планової комісії.

У листопаді 1949 року — завідувач відділу «Ленвидаву».

15 листопада 1949 року заарештований у «Ленінградській справі». Розстріляний 28 жовтня 1950 року, похований на Донському цвинтарі Москви.

Посмертно реабілітований 14 травня 1954 року.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]