Бутансько-індійські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
India Bhutan Locator2.png

Двосторонні відносини між Бутаном та Індією традиційно були близькі. З моменту здобуття незалежності в 1947 році, Індія успадкувала від Британської імперії сюзеренітет над Бутаном. Хоча з того часу багато чого змінилося, Індія, як і раніше впливає на зовнішню політику, оборону та торгівлю Бутану.

Індія була і залишається основним партнером Бутану в економіці, політиці, культурному обміні. На Індію припадає переважна частка зовнішньоторговельних операцій[1]. Жителі Індії можуть майже без обмежень відвідувати Бутан, що значно складніше для мешканців інших країн. Бутанці часто відвідують Індію — для навчання, лікування, паломництва, бізнесу. Багато бутанців закінчили індійські університети. Індія також підтримує Бутан у військовому відношенні.

Разом з тим Бутан відноситься до Індії з певною обережністю, побоюючись за свій суверенітет і культурну ідентичність[1].

Історія[ред. | ред. код]

Протягом більшої частини своєї історії Бутан зберігав свою ізольованість від зовнішнього світу, залишаючись поза міжнародними організаціями і підтримуючи нечисленні двосторонні відносини. Ще в 1865 році був підписаний перший договір про дружбу між Бутаном і Британської Індією. Коли Бутан став монархією — Британська Індія була першою країною, що визнала її, і в 1910 році договір був оновлений. Бутан одним з перших визнав незалежність Індії в 1947 році і між двома країнами встановилися тісні відносини, які посилилися після анексії Тибету Китаєм в 1950 році і його прикордонними суперечками з Бутаном та Індією. Індію та Бутан розділяє 605-кілометровий кордон. Індія є найбільшим торговим партнером Бутану, на неї припадає 98 % експорту і 90 % імпорту Бутану[2].

Договір 1949 року[ред. | ред. код]

8 серпня 1949 року Бутан та Індія підписали Договір про дружбу, що закликав до миру між двома країнами і невтручання в їхні внутрішні справи[3]. Тим не менш, Бутан погодився віддати «керівництво» своєю зовнішньою політикою Індії, а обидві країни домовилися про тісну співпрацю в галузі зовнішньої політики і оборони. Також були підписані угоди про вільну торгівлю і екстрадицію[1].

Окупація Тибету комуністичним Китаєм ще більше зблизила країни[1][4]. У 1958 році тодішній прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру відвідав Бутан і підтвердив підтримку Індією незалежності Бутану, а потім заявив в індійському парламенті, що будь-яка агресія проти Бутану розглядатиметься як агресія проти Індії[1]. Індія надавала економічну і військову допомогу Бутану, який приступив до здійснення програми модернізації для зміцнення своєї безпеки. Хоча Індія неодноразово підтверджувала свою військову підтримку Бутану, останній висловив занепокоєння з приводу здатності Індії захистити Бутан від Китаю, ведучи одночасно війну з Пакистаном[1].

Індійська армія представлена в Бутані військовою базою в Хаа і декількома представництвами[5][6]. З 1962 року в Бутані діє індійська військова організація IMTRAT (англ. Indian Military Training Team), що базується в Хаа[1].

Незважаючи на гарні відносини, Індія і Бутан до періоду 1973—1984 років не завершили демаркацію кордону. Проведені переговори допомогли в цілому вирішити розбіжності, за винятком деяких невеликих ділянок, у тому числі в зоні між Сарпангом і Гелепху і на східному кордоні з індійським штатом Аруначал-Прадеш[1].

Дистанціювання від Індії[ред. | ред. код]

Незважаючи на близькі та дружні відносини, уряд Бутану заявив про необхідність перегляду частини договору в бік зміцнення суверенітету Бутану[1]. Бутан почав поступово налагоджувати незалежні відносини в міжнародних справах, приєднався до ООН в 1971 році, визнав незалежність Бангладешу і підписав в 1972 році нову торгову угоду, яка передбачала звільнення бутанських товарів від експортного мита при їх експорті до третіх країн[1]. З 2003 по 2004 рік бутанська армія проводила операції проти індійських повстанців з Асама, які мали свої бази на території Бутану і використовували їх для організації нападів на індійські землі.

Договір 2007 року[ред. | ред. код]

Бутан та Індія переглянули договір 1949 року і підписали новий Договір про дружбу в 2007 році. У новому договорі було вилучено положення, згідно з яким Індія раніше керувала зовнішньою політикою Бутану, а Бутану більше не потрібна згода Індії на імпорт зброї[4]. У 2008 році Бутан відвідав прем'єр-міністр Індії Манмоган Сінгх і висловив рішучу підтримку бутанським демократичним перетворенням[2]. Індія також погодилася імпортувати з Бутану до 2020 року не менше 5 000 МВт електроенергії[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Tashi Choden. Indo-Bhutan Relations Recent Trends. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 9 вересня 2011. 
  2. а б в Singh Visits Bhutan to Show India Backs Its Democratic Changes. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 9 вересня 2011. 
  3. Индо-бутанские отношения. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 30 травня 2022. 
  4. а б Asia Times Online. Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 9 вересня 2011. 
  5. IMTRAT official page
  6. IMTRAT's Raising Day wows Haa. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 9 вересня 2011.