Тибет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Тибету
Карта Тибету
Традиційні тибетські краєвиди
Традиційне поселення тибетців

Тибе́т (тиб. བོད་; bod [pʰø̀ʔ]; кит. 西藏, Сіцзан) — історико-географічний регіон в Центральній Азії, територіально охоплює Тибетське нагір'я. У травні 1959 року анексований Китаєм. Зараз опозиційними силами ведуться всілякі спроби відновити втрачену суверенність. Історичною столицею Тибету є місто Лхаса.

На сьогодні уряд Тибету знаходиться у вигнанні і перебуває в індійському місті Дхарамсала. Головою уряду до 2002 року був Далай-лама XIV.

Географія[ред.ред. код]

Загальна площа території Тибету становить 1,2 млн км².

Рельєф гористий, середня висота над рівнем моря — 4000 м. Тут знаходиться найвища точка земної кулі — гора Еверест (Джомолунгма) з висотою 8844,43 м.

На території Тибету беруть початок багато великих річок Євразії, зокрема Янцзи (Муруй-Ус, Джи-Чу, Цзіньшацзян), Брахмапутра (Мацінг, Дамчог-Дзангбо, Ярлунг-Дзангбо, Цангпо), Хуанхе, Інд, Салуїн (Наг-Чу, Нуцзян), Меконг (Дза-Чу, Ланьцанцзян) та ін.

В гірських долинах знаходяться багато озер, які є священними для тибетців. Це Нам-Цо (Тенгрі-Нур), Сілінг-Цо, Тангра-Юмцо, Доге-Цорінг (Монкальм), Нгорінг-Цо (Орін-Нур), Гьярінг-Цо (Джарін-Нур), Нгангдзе-Цо, Нгангла-Рінгцо, Пангонг-Цо, Пума-Юмцо.

Пересічні температури липня +14 °C, січня −4 °C. Опадів випадає на заході від 1 мм в січні та 25 мм в липні, на сході 30 мм в січні та 80 мм в липні.

Територія Тибету досить багата на різні корисні копалини. Тут поширені 126 різних мінералів, серед яких уран, залізо, хроміт, золото, літій, боксит, мідь, вугілля, сіль, слюда, олово, нафта та інші.

Історія[ред.ред. код]

Тибет став єдиною державою з VII ст. ( об'єднав Тибет цемпо (імператор) Сронцангамбо, яка розпалася у IX ст. Після цього існували різні за розміром держави на території Тибету. Цей період відображено у літописі "Світле свічадо царських родоводів" та "Блакитному літописі" (автор Шоннупал, 1478 рік).

Перелік імператорів всього Тибету (представники Ярлуг):

Після смерті імператора Дарми Тибетська держава розпадається на - Західнотибетське та Центральнотибетське царства, які у свою чергу протягом X ст. розпалися на менші князівства, відбувалося подальше подрібнення Тибету. Водночас все більшої влади набували буддійські монахи.

З XIII ст. в складі Монгольської імперії та монгольської династії Юань. У 1254 році Хубілай надав право на володіння Тибетом Саг'я Пагбі-ламі, лідеру ламаїстів. З середини XIV Тибет звільнився від влади монголів. До середини XVI ст. владу у країні перебирають на себе Далай-лами. У 1642 році Далай-лама стає світським та релігійним володарем у країні. Тоді вводиться посада заступника Далай-лами - панчен-лами.

У 1751 році за часів імператора Цзянлуна з династії Цін Тибет - васал Китаю. З початком сінхайської революції у Китаї (1911 рік) Тибет знову стає незалежним.

В травні 1959 року він був остаточно анексований КНР. Тибетська опозиція розцінює політику китайської влади в регіоні, як геноцид проти тибетців. В минулому Тибет поділявся на кілька провінцій, які нині зберігають традиційне значення:

Сучасний китайський Тибетський автономний район займає тільки територію провінції У-Цанг та західну частину провінції Кхам. Східна ж частина Кхам та провінція Амдо зараз знаходяться в межах китайських провінцій Юньнань, Сичуань, Цінхай та Ганьсу.

Населення[ред.ред. код]

Юні тибетські монахи
Докладніше: Тибетці

Корінним населенням регіону є тибетці, які зайняті в основному сільським господарством.

Уряд Тибету наводить кількість етнічних тибетців, що проживають в регіоні, на рівні 6 млн осіб, в той час як китайців — 7,5 млн. Китайська влада подає інші цифри — 5,2 млн тибетців, 3,6 млн китайців та 1,6 млн осіб інших національностей (за даними перепису 2000 року).

За межами Тибету проживає також близько 134 тисяч тибетців, в тому числі в Індії 100 тис., Непалі 20 тис., США 8 тис., Європі 2,4 тис. (Швейцарії — 2 тис.), Бутані 1,5 тис., Канаді 1,2 тис., Австралії та Новій Зеландії 0,2 тис.

Рівень писемності серед етнічних народів становить менше 50 %.

Культура[ред.ред. код]

Своєрідністю відзначається тибетська музика, заснована на стародавніх традиціях. Також особливістю відзначається так званна тибетська опера.

Джерела[ред.ред. код]

  • Цендина А. Д. …и страна зовётся Тибетом. Москва, 2006 (рос.).

Посилання[ред.ред. код]