Бхаскара II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бхаскара II
санскр. भास्कर
Народився 1114(1114)
Біджапур (округ)
Помер 1185(1185)
Удджайн, Індія
Місце проживання Індія
Діяльність математик, астроном, астролог
Сфера інтересів математика, астрономія
Відомий завдяки: Один із перших проектів вічного двигуна

Бхаскара, прийнято називати Бхаскара II, щоб відрізнити його від іншого індійського вченого Бхаскари I (11141185) — індійський математик і астроном XII століття[1]. Очолював астрономічну обсерваторію в Удджайні.

Життя і діяльність[ред. | ред. код]

Бхаскара написав трактат «Сіддханта-широмані» («Вінець навчання»), який складається з чотирьох частин: «Лілаваті» (присвячена арифметиці), «Біждаганіта» (алгебра), «Голадхайя» (сферика), «Гранхаганіта» (теорії руху планет).

Бхаскара отримував від'ємні корені рівнянь, хоча й сумнівався у їхньому значенні. Йому належить один із найбільш ранніх проектів вічного двигуна.

Книга «Лілаваті» в країнах Азії була зразком підручника з техніки обчислень. В 1816 році вона була надрукована в Калькутті і з того часу неодноразово перевидавалась як підручник із математики.

Бхаскара в своєму вірші, який датується приблизно 1150 роком, описує певне колесо з прикріпленими навскоси по ободу довгими, вузькими посудинами, наполовину заповненими ртуттю. Принцип дії цього першого механічного «перпетуум мобіле» ґрунтувався на відмінності моментів сил тяжіння, створених рідиною, яка переливалась в посудинах, розміщених на окружності колеса[2].

Твори[ред. | ред. код]

  • Bhaskara II, Siddhanta-siromani, English transl. by B. Sastri and L. Wilkinson. Calcutta, 1861.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Баскара // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  2. посилання

Література[ред. | ред. код]

  • Ван дер Варден Б. Л. Уравнение Пелля в математике греков и индийцев. Успехи математических наук, 31, вып. 5(191), 1976, с. 57-70.
  • Володарский А. И. Очерки истории средневековой индийской математики. М.: Наука, 1977.
  • Patwardhan K. S., Naimpally S. A., Singh S. L. Lilavati of Bhaskaracarya. Delhi, 2001.
  • Sarasvati Amma T. A. Geometry in ancient and medieval India. Delhi: Motilal Banarsidass, 1979.
  • Д. Я. Стройк. Краткий очерк истории математики. М. «Наука», 1984