Бялик Михайло Григорович
| Михайло Григорович Бялик | |
|---|---|
| рос. Михаи́л Григо́рьевич Бя́лик | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 березня 1929 |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 16 жовтня 2022 (93 роки) |
| Місце смерті | Гамбург, Німеччина |
| Громадянство |  СРСР →  Росія |
| Професії | музикознавець, піаніст |
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Нагороди | Орден Дружби Заслужений діяч мистецтв РРФСР |
Михайло Григорович Бялик (13 березня 1929, Київ — 16 жовтня 2022, Гамбург) — радянський і російський музикознавець та піаніст. Заслужений діяч мистецтв РРФСР. Почесний член Філармонічного товариства Санкт-Петербурга. Професор.
Закінчив Київську консерваторію як музикознавець (1951, по класу Г. Л. Кисельова) і як піаніст (1953, по класу Е. М. Співака і А. М. Луфера), аспірантуру Науково-дослідного інституту театру та музики в Ленінграді (1958, по класу Ю. В. Келдиша).
Кандидат мистецтвознавства (1969).
У 1951—1954 — викладав у Дніпропетровському музичному училищі.
Професор Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова та Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва.
Секретар Спілки композиторів Росії. Член правління, голова секції критики та музикознавства Спілки композиторів Санкт-Петербурга і член правління Спілки театральних діячів Санкт-Петербурга.
Автор монографічних книг і нарисів про російських композиторів, диригентів та співаків, статей в російських та зарубіжних енциклопедіях. Постійно виступав з рецензіями, оглядами та статтями про музично-театральне життя.
Був одружений, виховав дочку. Важко переживав російське вторгнення в Україну, виступав з його різким засудженням[1]. Помер уві сні на 94-му році життя 16 жовтня 2022 року.
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР.
- Ордена Дружби (2003).[2]
- Бялик М. Г. Георгий Никифорович Носов. Критико-биографический очерк. — Л., 1957.
- Бялик М. Г. В. Чистяков. «Песнь труда и борьбы». — Л., 1958.
- Бялик М. Г. Н. Червинский. Балет «Родные поля». — Л., 1958.
- Бялик М. Г. Л. Н. Ревуцкий: Очерк жизни и творчества. — М., 1963.
- Бялик М. Г., Чернов А. А. О легкой музыке. О джазе. О хорошем вкусе. — М. — Л., 1965.
- Бялик М. Г. Музыка и музыканты Ленинграда. — Л., 1965. 2-е изд.: Л., 1969.
- Бялик М. Г. Евгений Мравинский. Творческий портрет. М., 1977; 2-е изд.: М., 1982.
|
- ↑ Михайло Бялик — Валентина Кузик: листування у дні війни
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 30 января 2003 года № 89 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2013.
 |